Військова економіка: визначення
Військова економіка – галузь економічної діяльності держави, пов’язана з виробництвом і розподілом військової техніки, підготовкою військовослужбовців рядового і офіцерського складів, нарощуванням обороноздатності країни. У військовій економіці на будь-якій стадії її розвитку бере участь держава, приватні особи також можуть приймати участь в тому чи іншому економічному циклі, замовником при виконанні певного виду робіт може виступати Уряд або Міністерство Оборони.
Військова економіка, як і економіка будь-якого іншого типу, об’єднує кілька сторін, які забезпечують її успішне функціонування, переслідує певну мету, які пов’язані з підвищенням обороноздатності або добробуту держави. Залежно від вищевказаних тез військову економіку можна класифікувати різними способами.
Цілі військової економіки.
Не варто думати, що метою військової економіки тієї чи іншої держави є виключно зміцнення державних кордонів, поліпшення здатності захисту державного суверенітету. Ні, економіка військової діяльності може також бути державним активом, джерелом, з якого держава буде отримувати гроші. Отже, цілі військової економіки різні й багатобічні. Розглянемо основні.
1. Захист держави від зовнішніх і внутрішніх агресорів передбачає забезпечення стійкості державних кордонів, а також стабільність ситуації всередині держави. Дана мета розпадається на кілька дрібніших цілей:
Військова економіка
1) Удосконалення технологічного боку оборонного процесу дозволяє отримати більш якісну військову техніку, прилади з великим колом повноважень. Активне впровадження нових розробок у військову виробництво дозволяє вивести його на потенційно новий рівень розвитку. Дану мету неможливо втілити в життя без наукових розробок, тому вдосконалення наукової сфери виробництва військової техніки – також ключова мета військової галузі державної економіки. Зрозуміло, для вдосконалення науки, держава залучає до цієї діяльності вчених фахівців, або закуповує нове обладнання у інших країн, яскравий приклад: спроба Російської Федерації купити Містралі у французького Уряду, що завершилося невдачею через останні політичні подій в РФ.
2) Підготовка висококваліфікованого кадрового складу, як серед цивільного персоналу, так серед військовозобов’язаних різних категорій. Для підготовки кваліфікованих фахівців необхідно вдаватися до послуг викладацького складу, а також забезпечувати поліпшення програм освіти. Крім цього, частина коштів спрямовується на залучення осіб до діяльності у військовій сфері (виплата стипендій, премій, нагород за військові досягнення і так далі). Зазначені заходи забезпечують в кінцевому підсумку приплив у військову сферу великого числа кадрів, дає можливість Уряду РФ відсівати гірших і залишати кращих (враховується не тільки рівень фізичної підготовки осіб, але і багато інших важливі критерії).
3) Просвещение населення і його підготовка до самооборони (цивільної оборони) у разі військовий дій в країні або введення воєнного стану. До групи витрат військової економіки також відноситься просвіта населення, підготовка невійськовозобов’язаний, цивільного населення до правильної, адекватної реакції в разі війни. На даний момент, наприклад, в школах проводяться військові збори, у багатьох навчальних закладах введені предмети військової підготовки. Також проводяться збори з виступами військовослужбовців, паради та мітинги. Завдання Уряду при фінансуванні подібного роду підприємств: забезпечити віру народу в можливості захисту зовнішнього та внутрішнього державного суверенітету, формування правильної системи цінностей молоді та створення адекватної бази реакції в разі війни.
2. Отримання доходу. Як згадувалося на початку статті, військова економіка дозволяє не тільки забезпечувати обороноздатність держави, вона також є джерелом доходів для держави. Отримувати дохід від військової економіки можна такими ключовими шляхами:
1) Продаж створюваних технологій за кордон без виробництва товарів конкретного виду. Припустимо, учені створили певний вид військової технології і впровадили його в своїй державі. Якщо цей винахід не можна буде використовувати для протистояння державі-виробнику, вчені мають право продати технологію за кордон. Не варто думати, що через це обороноздатність зарубіжних держав стане краще і досконаліший обороноздатності держави-виробника. Даний аспект стосується здебільшого засобів збереження миру.
2) Продаж військової техніки стороннім державам. У ситуації, що розглядається мова йде вже не про простих технологіях, а про товари, які за допомогою цих технологій були виконані. Припустимо, країна справила нові літаки з поліпшеними льотними якостями. Для заробітку, держава може продавати літаки іншим державам і заробляти на цьому гроші.
Щоб держава мала можливість отримувати доходи від розвиваються технологій, необхідно постійно вдосконалюватися у виробництві і залучати інновації, тому уряд високо оплачує роботу вчених, які займаються розробкою військових технологій.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)