VII пара: під’язичний нерв (n. Hypoglossus)
Під’язиковий нерв переважно руховий. Ядро нерва знаходиться на дні ромбовидноїямки і розташоване дорсально в глибині трикутника під’язикового нерва (trigonum n. Hypoglossi). Від клітин ядра починаються корінцеві волокна, що утворюють нерв, який виходить на основі мозку між пірамідою і оливою і покидає порожнину черепа через канал під’язикового нерва в потиличної кістки (canalis n. Hypoglossi), занурюючись в товщу м’язів мови. До кожного ядру підходять корково-ядерні волокна з протилежної півкулі головного мозку. Перехрест цих зв’язків відбувається на рівні самого ядра.
Двостороння поразка ядра або корінця нерва викликає периферичний параліч мови і атрофію всій його мускулатури, одностороннє – атрофію однойменної половини мови. При двосторонньому ураженні нерва руху мови стають мінімальними аж до повної його нерухомості (глоссоплегія), коли атрофований мову у вигляді горбистої пластинки пасивно лежить на дні порожнини рота. Розлад мовної артикуляції (дизартрія) при цьому досягає максимального ступеня, аж до повної анартрія.
Однобічне ураження нерва зазвичай не різко позначається на рухових функціях мови зважаючи тісного переплетення м’язових волокон обох його половин. При цьому кінчик язика, висунутого з порожнини рота, відхиляється в бік вогнища внаслідок слабкості підборідно-язикової м’яза (m. Genioglossus), т. Е. Мову девіірует в бік вогнища. У положенні на дні порожнини рота язик відхиляється в протилежну сторону через превалювання тонусу м’язів здорової сторони. До певної міри розбудовується здатність вимовляти важко артикульованих слова (наприклад, “сироватка з-під кисляку”). При ядерних ураженнях нерва на відміну від корінцевих атрофія виявляється в більш ранні терміни і супроводжується фасцикуляциями, які особливо чітко видно на початкових стадіях хронічних процесів. Фасцікуляціі можна спровокувати акуратним нанесенням удару молоточком з мови. При ядерному ураженні страждає також круговий м’яз рота (m. Orbicularis oris) – з’являються витончення, складчастість губ, неможливість свисту при схоронності рухів решті лицьової мускулатури.
При ураженні стовбура нерва після виходу його з порожнини черепа до атрофії може приєднуватися парез м’язів, що фіксують гортань; ці м’язи іннервуються верхніми шийними нервами, які анастомозируют з під’язиковим нервом. При ковтанні в цьому випадку помітно зміщення гортані в сторону. Одностороннє центральне поразку під’язикового нерва істотно не порушує руху мови – відзначається лише девіація його кінчика при висовиваніі в сторону, протилежну вогнища. При двосторонньому пошкодженні корково-ядерних шляхів функції мови значно порушуються, будучи частиною псевдобульбарного синдрому. Атрофія м’язів мови при цьому не настає. Порушення кровообігу в гілках передньої спинномозкової артерії супроводжується розвитком гомолатеральнимі парезу мови і контралатерального центрального геміпарезу (синдром Джексона), нерідко в поєднанні з розладом глибокої чутливості внаслідок ураження відповідно пірамідного шляху і медіальної петлі (синдром Дежерина – Руссі).
(2 votes, average: 3.00 out of 5)