“Вигадки” (Борхес): опис і аналіз збірки
“Вигадки” ( “Ficciones”) – збірка оповідань Хорхе Луїса Борхеса. Опублікований в Буенос-Айресі в 1944 р Збірник складається з двох частин: “Сад розбіжних стежок” і “Хитросплетіння”. Перша частина, як і однойменний розповідь, поміщений в неї, присвячена проблемам сенсу і смислів, і кордонів людського розуміння. До неї увійшов цілий ряд знаменитих оповідань Борхеса: “Тлен, Укбар, орбіс терціус”, “Наближення до Альмутасіму”, “П’єр Менар, автор” Дон Кіхота “,” Кола руїн “,” Лотерея у Вавилоні “,” Вавилонська бібліотека “і ін. Друга ж, як виявляється з її назви, являє парадоксальні, а іноді і неймовірні історії з життя людей. З цієї частини відзначимо розповіді “Фунес, чудо пам’яті”, “Тема зрадника і героя”, “Три версії зрадництва Іуди”, “Південь”.
Якщо “Наближення до Альмутасіму” пропонує новий контекст для постановки практично тих же проблем, що були намічені розповіддю “Хакім з Мерва, фарбувальник в масці” ( “Всесвітня історія безчестя”), то “Сад розбіжних стежок”, перенісши “східного” героя ( конкретно – китайця) в європейський контекст, замінює проблему віри проблемою довіри людини до людини, а проблему розуміння сенсу доповнює проблемою взаєморозуміння людей, їх душевної і духовної близькості, і переносить весь конфлікт в особистісний план.
Розповіді “Тлен, Укбар, орбіс терціус”, “Кола руїн”, “Лотерея у Вавилоні”, “Вавилонська бібліотека” відкривають новий напрям для пошуків автора. Борхес починає писати підкреслено фантастичні, умовні, алегоричні розповіді. У них виникають ширші філософські проблеми: “Тлен, Укбар, орбіс терціус”, розповідаючи про світ, радикально зміненому жменькою інтелектуалів, вселити решті населення нові погляди, по суті, ставить проблему співвідношення людського сприйняття і реальності, яка одержує більше конкретне втілення в “Кругах руїн “. Проблема трансформацій та інтерпретацій, що грає велику роль в оповіданні “Тлен, Укбар…”, теж конкретизується, але в іншому оповіданні – “П’єр Менар…”, пов’язуємо її з проблемою творчості. “Лотерея у Вавилоні”, “Вавилонська бібліотека” змушують замислитися над сенсом існування людини і навіть всього світу.
У другій частині, в оповіданні “Три версії…” проблема сенсу зв’язується з релігією і релігійним поглядом на світ і ставляться – різко і полемічно – в християнському контексті. З точки зору Борхеса абсолютна віра в якийсь надмірний ідеал не тільки шкідлива (Борхес понад усе ставить історичні за своєю природою завоювання і цінності культури), а й неможлива, в силу словесної природи всіх без винятку священних текстів, що допускає множинні і часом прямо протилежні тлумачення. Найбільші глибини і висоти духу, з точки зору Борхеса, криються в людській особистості.
В оповіданні “Південь”, що розвиває тему аргентинських памп і гаучо, помітна дистанція від мачистського міфу, деякий навіть здивування перед ним. Притаманне “Чоловікові з рожевого кафе” ( “Всесвітня історія безчестя”) милування цим світом більш не помітно. Ця розповідь розглядає також ірраціональність дій людини і складність людської психіки. Заявлені таким чином теми підхоплюють розповіді “Фунес, чудо пам’яті” і “Тема зрадника і героя”. В останньому героїчний ідеал розвінчується в ім’я особистісного, навіть індивідуалістичного сприйняття людини.