Віфлеєм
Невелике містечко Віфлеєм знаходиться в семи кілометрах від Єрусалиму. І хоча історія його дуже давня, непомітний він був між іншими містами Ізраїлю. Коли патріарх Яків ішов зі своїм сімейством з Вефиля, на деякій відстані від Ефрафи дружина його Рахіль породила сина Веніаміна. Сама вона померла, і її поховали на дорозі до Ефрати, тобто до Віфлеєму. І поставив Яків її могилою пам’ятник, який і зараз можна побачити в долині Віфлеємської, хоча він має зовсім інший вигляд.
При поділі Землі обітованої між 12 племенами Ізраїля при Ісусі Навине Віфлеєм з деякими іншими містами був відданий Юді. У Віфлеємі жив Єссей, що мав восьмеро синів. Коли пророку Самуїлу прийшло веління від Бога обрати з сімейства Єссея царя для Ізраїлю, пророк прийшов до Віфлеєму, приніс жертву і за вказівкою Божу таємно помазав на царство Давида – молодшого сина Єссея. У Віфлеємі цар Давид провів свої дитячі роки. Цьому цареві і пророку було обіцяно від Бога, що з племені його родиться Спаситель світу.
Однак нащадки царя Давида продовжували царювати в Єрусалимі, і навряд чи хто з них жив у Віфлеємі. Тому ніхто і не думав, що в цьому місті народиться великий нащадок царя Давида по плоті, син Божий – за Божеством. Але пророк Михей відкрив іудеям, що місцем народження Спасителя буде Віфлеєм, і пророчо звернувся до міста: “Вифлеєм Єфрате! Ти малий, щоб бути поряд з тисячами (столицями) Юди: але з тебе з’явиться у мене долженствующий бути владикою Ізраїлю!”Це було за 700 років до народження Ісуса Христа, але чуйні до пророкувань іудеї запам’ятали слова пророка Міхея, і анітрохи не сумнівалися, що Спаситель народиться у Вифлеємі.
Пролітали роки, проходили століття, за цей час місто неодноразово піддавався нашестю і спустошень. Під час навали царя Навуходоносора жителі Вифлеєму були виселені з міста і розсіяні у Вавилоні. І ніхто не міг вказати на нащадків роду Єссея, від яких можна було очікувати народження Спасителя у Віфлеємі. Само плем’я царя Давида згодом втратило владу в Юдеї: численні нащадки його, хоч і знали про своє походження від роду царського, були дуже бідні і жили вже не в Віфлеємі, а були розсіяні по всій землі юдейській.
Але настав час народження Спасителя, визначене Богом. У далекому від Юдеї Римі вирішили переписати всіх підданих, і іудеї, дорожили своїм богоустановленность поділом на 12 колін, дорожили і своїм походженням. Тому старцю Йосипу, бідному нащадку царя Давида, і Діві Марії, що належала до того ж роду по батькові своєму Иоакиму, треба були йти до Віфлеєму – записатися в числі нащадків Давидових.
Прибули вони до Віфлеєму пізно ввечері і не могли знайти собі місце для ночівлі, так як з нагоди перепису було дуже багато приїжджих і всім місця в готелях не вистачало. У біблійні часи навколо Віфлеєму простягалася пустеля, де пастухи пасли овець і кіз. Щоб сховатися від дощу і спеки, пастухи вирубували в скелях печери, в які заганяли свої отари в погану погоду. Ось в одній з таких печер, в так званому “Вертепі”, і знайшло притулок в ніч під Різдво Святе сімейство. І тут, у цій печері, у Святої Діви Марії народився син – обіцяний Богом Спаситель світу. Божа Матір сповила немовля і поклала його в ясла на сіно.
Була тиха, ясна ніч. Все спало колом, ніхто не знав і навіть не здогадувався про те, що сталося. Не спали тільки пастухи, що охороняли свої стада близько Віфлеєму. Раптом їм з’явився ангел Господній, оточений небаченим світлом. Пастухи злякалися, але ангел сказав їм: “Не бійтеся, я звіщаю вам велику радість для всіх людей. У Віфлеємі народився обіцяний Богом Спаситель світу. Ви знайдете немовляти, сповитих і лежить в яслах”. Раптово в небі з’явилося безліч інших ангелів, які славили Бога і співали: “Слава в вишніх Богу і на землі мир, і в людях добра”.
Коли ангели зникли, пастухи сказали один одному: “Підемо до Віфлеєму й подивимося, що там сталося і про що нам говорили ангели”. Вони поспішили до міста і знайшли в печері Немовля Христа, що в яслах лежатиме, і поклонилися йому як Богові. А матері Його розповіли про те, що трапилося в поле.
Над цією печерою в 326 році візантійська імператриця Олена спорудила храм “Різдва Христового”, а через два століття імператор Юстиніан розширив і прикрасив його. З тих пір в головних обрисах храму і в його архітектурі великих змін не виробляли, про що свідчать і прочани у своїх численних описах різних часів. Храм “Різдва Христового” залишається в Палестині єдиним храмом, який протягом ось уже майже сімнадцяти століть не зазнав значних руйнувань: протягом усього цього часу в ньому безперервно відбувалися богослужіння.
У храм “Різдва Христового” колись вели три входи, потім два з них замурували (сліди ці видно і досі). Але й залишився вхід видався надто широким, оскільки його важко було захищати під час ворожих набігів. Тому у вході залишили тільки вузький прохід, а все інше простір заклали камінням. В даний час про минулу ширині входу можна судити по зберігся овальному завершенню порталу. Усередині храм розділений чотирма рядами колон з рожевого граніту з коринфськими капітелями на п’ять нефів. На колонах і стінах храму помітні залишки розпису на біблійні сюжети, зробленої ще візантійцями.
Ліворуч і праворуч від вівтаря з розкішним іконостасом знаходяться вузькі сходи, які ведуть в “Печеру Різдва”, в якій Діва Марія народила Божественного немовляти. Площа печери становить 32 квадратних метра, і вся вона оброблена мармуром. У неглибокій ніші храму влаштований невеликий вівтар, в підлогу перед ним вправлена срібна зірка зі священною написом латиною: “Тут Дівою Марією народжений Ісус Христос”. Ця зірка більше 2000 років тому вказала шлях східним мудрецям – волхвам, які теж прийшли вклонитися Ісусу Христу. Вона вела їх під час довгого шляху і зупинилася якраз над місцем, над яким зараз звисають лампади різних релігійних конфесій. Кожен віруючий хоче прикластися до цієї зірці або хоча б доторкнутися до неї рукою. У декількох кроках від зірки три щаблі ведуть в грот, де знаходяться ясла Христові – невелика ніша в стіні грота, куди Богоматір поклала Сина.
Поруч з церквою “Різдва Христового” знаходиться монастир францисканців, що розташувався на тому місці, де в біблійні часи стояв будинок Йосипа-тесляра. Неподалік від нього – церква Святої Катерини, де знаходиться каплиця “Невинних душ” – на місці, де за наказом царя Ірода вбивали немовлят і кидали їх в колодязь.
Єдине місце у Віфлеємі, яке можна пов’язати з ім’ям царя Давида, – це двір і колодязь прославленого царя: раніше вони розташовувалися на одній з вузьких вулиць міста і були оточені стіною. З цього колодязя діставали воду для царя Давида, коли він бився з филистимлянами на Рафаімской рівнині. Зараз на цьому місці знаходиться грецький монастир, заснований візантійцями в VI столітті. Тут же можна відвідати катакомби – підземні поховання ченців, що жили в цьому монастирі.
На схід від церкви “Різдва Христового” йде вулиця “Чумацького грота”. На цій вулиці стоїть францисканська церква, споруджена над печерою, де у Богоматері, кормившей грудьми Божественного немовляти, впало кілька крапель молока на чорний камінь, відразу ж після цього зробився білим. З тих пір вважається, що цей камінь має чудодійну силу: сюди часто приходять матері, щоб вимолити рясне харчування для своїх дітей.
Саме слово “Віфлеєм” означає “місце хліба”, і це дуже вдалий назва для місця, де з’явився Син Божий, який був живим хлібом, що зійшов з небес.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)