Відтворення населення
Відтворення – це безперервний повторюваний процес виробництва. Відтворення населення – це процес “виробництва людей людьми”, процес безперервної зміни поколінь (див. статтю “Населення Землі”). У даному випадку ми будемо розглядати відтворення населення у вузькому сенсі – лише як процес природного руху населення (іноді це поняття використовується і більш широко – включаючи “соціальне відтворення” – наприклад, відтворення соціальної структури, галузевої, професійної структури).
Під “природним рухом” розуміються чотири процесу: народжуваність, смертність, шлюбності і розлучуваності. Ми розглянемо лише 2 перших і почнемо з характеристики їх основних показників.
показники народжуваності
Найбільш простий, найчастіше вживається непрофесіоналами, але і найменш точною – загальний коефіцієнт народжуваності: число народжених за рік (на будь-якій території: у країні, районі, місті) на 1000 жителів. Більш точний показник – спеціальний коефіцієнт народжуваності: число народжених за рік на 1000 жінок фертильного (дітородного) віку – тобто у віці від 15 до 49 років (частина дітей народжуються у жінок як молодше, так і старше цього віку, але вона настільки мала, що статистично незначущі). Спеціальний коефіцієнт народжуваності набагато точніше відображає її справжню величину, оскільки він не залежить (на відміну від загального коефіцієнта I), наприклад, від частки чоловіків населення, від частки престарілих і так далі. Але і в межах фертильного віку народжуваність у жінок різного віку різна. Максимальне число дітей народжується зазвичай у жінок у віці близько 20 років (у розвинених країнах – у віці 20-26 років), а потім інтенсивність народження знижується. Тому для кожного віку розраховується вікової коефіцієнт народжуваності: число дітей народжених за рік, на 1000 жінок даного віку.
Сума вікових коефіцієнтів народжуваності, поділена на 1000, дає найважливіший показник – сумарний коефіцієнт народжуваності – число дітей, народжених однією жінкою за весь дітородний період. Максимальне значення цього показника (якщо жінка перебуває у шлюбі протягом усього дітородного періоду і не вживає жодних заходів з обмеження числа народжень) становить 10-12. Такі показники у невеликої секти Гуттеріти, що проживають в США і не регулюючих народжуваність з релігійних міркувань. Для населення окремих країн, що розвиваються цей показник в середньому сягає 6-7 – тобто набагато менше, ніж у Гуттеріти, за рахунок гіршої рівня охорони здоров’я та умов життя (це призводить до частих захворювань жінок під час вагітності та пологів, що позбавляє їх здатності до подальшого дітородіння).
Показники смертності
Найбільш часто використовується (і найменш точний) загальний коефіцієнт смертності – число померлих за рік на 1000 жителів. Він сильно залежить від вікової структури населення: чим більше частка населення старших вікових груп, тим він вищий (за інших умов). Тому точніше характеризує смертність вікової коефіцієнт смертності – число померлих за рік на 1000 осіб даного віку. Для новонароджених розраховується коефіцієнт дитячої смертності – число померлих за рік на 1000 новонароджених (тобто – число новонароджених, які не дожили до віку 1 рік). Вікові коефіцієнти смертності відносно великі для новонароджених, потім різко знижуються і досягають мінімуму в віках близько 10 років і далі поступово підвищуються, досягаючи максимуму в самих старших групах.
Смертність чоловіків у всіх віках більше, ніж жінок, що пояснюється: 1) більшої зайнятістю чоловіків на небезпечних, фізично важких і шкідливих роботах; 2) більшої біологічної стійкістю жіночого організму; 3) більшою поширеністю серед чоловіків різних форм соціальної патології (злочинність, пияцтво, куріння, наркоманія). Чоловіків народжується дещо більше, ніж жінок (на 2-3 %), але до дітородного віку їх число вже зазвичай вирівнюється за рахунок більш високої чоловічої смертності.
Знаючи вікові коефіцієнти смертності, можна розрахувати таблицю смертності – один з основних інструментів демографії. Фрагмент такої таблиці (для населення СРСР 1958-1959 рр..) Наведено в таблиці. Таблиця смертності будується для “умовного покоління”, протягом усього життя якого вікові коефіцієнти смертності залишатимуться незмінними (чого насправді, звичайно, не буває: розвиток охорони здоров’я та поліпшення умов життя їх знижує, а війни, епідемії, кризи – підвищують).
Припустимо, що умовне покоління складається з 100 000 новонароджених. Вірогідність померти для них буде відповідати рівню малюкової смертності, в нашому випадку – 4060 випадків на 100 000. Отже, до віку 1 рік доживає лише 95 940 осіб. Для них ймовірність померти протягом наступного року – 840 осіб на 100 тисяч, що складає 806 чоловік. Отже, до 2 років доживає 95134 людини і так далі.
Число Lx показує нам середнє число живуть в даному віці, або, оскільки таблиця розрахована для однорічних когорт, скільки людино – років належить прожити нашої когорти при переході від віку < х > до віку < х +1 >. Наприклад, 100 ТОВ новонароджених до віку 1 рік проживуть 97272 людино – року. Таким чином, можна дізнатися загальне число років, які належить прожити всьому нашому умовному поколінню. Для цього треба скласти всі числа в стовпці Lx. Так, всі новонароджені проживуть 6859240 років, а оскільки їх 100 000, то в середньому кожен їх них проживе 68,59 року. Це число і є середня тривалість майбутнього життя – “середнє число років, яке при даному порядку вимирання належить прожити новонародженому”. “Порядок вимирання” – це сукупність вікових коефіцієнтів смертності (стовпець qx * 105).
Показник середньої тривалості майбутнього життя інтегрує показники вікової смертності і відображає як би сукупні втрати, які несе населення від смертності в різних віках – особливо у молодому, оскільки чим раніше помер чоловік, тим більшою мірою скоротилося число людино – років життя, яке належить прожити поколінню.
Оскільки таблиці смертності будуються для умовного покоління, вони не залежать від реальної вікової структури населення. Тому показник середньої тривалості життя дозволяє коректно порівнювати між собою різні території, незалежно від структури їх населення.
Наведемо тепер фрагмент таблиці смертності для населення Росії на 1990 рік. Ця таблиця побудована на п’ятирічних інтервалах (окремо виділені лише новонароджені), тому і ймовірність смерті для кожного віку тут вказана за п’ятиріччя.
За цією таблицею добре видно, що саме соціальні чинники насамперед визначають велику смертність чоловіків:, віком до 1 року смертність жінок лише в 1,6 рази менше, у віці 10-14 років – удвічі, в віках 20-40 років – втричі. У підсумку до 60 років доживають лише 2 / 3 чоловіків і більше 86 % жінок, а до 80 років жінок доживає вдвічі більше; з цим пов’язано спостерігається в більшості країн перевага жінок у населенні і особливо в старших віках. Перевага чоловіків у населенні мають лише деякі країни Азії (Індія, Непал, Пакистан та інші), де велика смертність жінок пов’язана з їх раннім заміжжям, важкої фізичної навантаженням і частими родами при низькому рівні охорони здоров’я.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)