Відновлення гетьманського правління
Серйозні зміни відбулися тільки при новому імператора Петра II. Цьому сприяла зовнішня ситуація. Французький король Людовик XV одружився на дочці вигнаного польського короля С. Лещинського. Порта, що підігрівається Орликом, займала ворожу Росії позицію, так само як і європейська коаліція (Франція, Пруссія, Голландія і Данія). Все це підштовхнуло членів Верховного Таємної Ради піти на деякі поступки української автономії. Було запропоновано обрати гетьмана, скасувати всі податки крім тих, які збиралися на військо, а також повернути всі судові тяжби в українські суди.
На початку червня 1727 був виданий указ про перенесення управління українськими справами з Сенату назад в Міністерство Закордонних справ. Крім того, були скасовані всі податки, введені Малоросійської колегією. Все повинно було тепер бути “по пунктах Богдана Хмельницького”. Цікаво, що в Глухів це звістка прийшла одночасно з новиною про смерть Катерини I і про вступ на престол імператора Петра II. Всі ці новини були зустрінуті з захопленням. Відбувся подячний молебень, стріляли з гармат.
Незабаром пішли нові “милості”. Була введена заборона для російських вельмож набувати землю в Україні. Крім того, П. Толстой був знятий з посади ніжинського полковника.
29 вересня 1727 була ліквідована ненависна всім Малоросійська колегія і оголошений указ імператора про обрання нового гетьмана. Член Верховного ради Ф. Наумов повинен був виїхати в Україну для участі у виборах гетьмана. Була підготовлена срібна булава, інструкція, імператорська грамота і форма присяги. В інструкції Наумову ситуація пояснювалася без Обідняк. “Що Його Імператорська Величність вказав у Малої Росії вибрати гетьмана за першим звичаєм, але це від того Малоросійського народу обрання написано від особи (т. Е. Для виду). А справді Його Імператорської Величності зволення бути гетьманом миргородського полковника Данилу Апостолу, і чаєм, що від народу не інший хто, але він Апостол по старшенству і по заслугах і заради має у них кредитом обраний буде… Якщо ж б деякі з того народу про іншому кому намір мали в гетьмани оббирати, в струмом випадку йому Наумову того застерігати, і шлях до того предуготовь, щоб звичайно його Данила Апостола, а не іншого кого в гетьмани народ обрав “.
1 жовтня в Глухові відбулися формальні вибори, на яких гетьманом був одноголосно затверджений Данило Апостол, полковник Миргородський, колишній “мазепинець”, прихильник “автономістів”.
При його обранні жодних статей не підписували. При гетьмані відновили посаду резидента, з яким він був зобов’язаний радитися в питаннях управління. У військових справах гетьман був підпорядкований генерал-фельдмаршалу російських військ. Для більшої впевненості, один із синів Апостола залишився в Петербурзі в якості заручника.
Апостол виявився далеко не гіршим кандидатом для України. Незважаючи на похилий вік (йому було 73 роки), він щиро хотів домогтися змін в Українському гетьманстві і по можливості відновити автономію. Вибори гетьмана викликали велику радість в Україні. Ліквідація Малоросійської колегії і відновлення гетьманського правління сприймалися всіма як повернення до принципів, закладеним ще за Богдана Хмельницького. Український поет Яків Галяховський написав поему “Ехо радості і вітання і Дякую”.
Вже 5 жовтня гетьман провів призначення генеральних старшин (яких, щоправда, мусив ще затвердити імператор), а 9 жовтня в Петербург виїхала делегація гетьмана, яка повідомила імператору про подробиці обрання і отримала багаті подарунки. Але, як виявилося, Апостол не збирався на цьому зупинятися. Він розумів, що саме відновлення гетьманства навіть в умовах ліквідації Малоросійської колегії що створювало основ для нової ситуації в Україні. Адже договірних статей, як бувало раніше при обранні гетьманів, складено не було. І було неясно, на яких умовах буде управляти гетьман.
Вдалим приводом стала коронація імператора Петра II, на яку до Москви вирушив гетьман зі старшиною. У результаті завзятості Апостола, були отримані так звані “Рішучі пункти”, що складалися з 22 параграфів і затверджені Верховною Таємною Радою. Була збережена власна судова система, але Генеральний суд перетворювався на колегію, що складалася з російських і українських суддів. Обирати гетьмана дозволялося “вільними голосами”, але лише за указом імператора (так само як і скидати). Що стосується іншої старшини (генеральної, полковників і сотників), то тепер дозволялося обирати тільки кандидатів (два-три на кожну посаду), з яких одного призначав імператор. Зберігалася розквартирування російських військ у гетьманстві, а загальна чисельність охотницьких військ не повинна була перевищувати 1500 осіб. Скасовувалися податі, введені Малоросійської колегією, всі доходи повинні були тепер знову йти в гетьманську скарбницю, але для контролю витрачання цих коштів вводилася посада двох підскарбіїв – росіянина і українця. Нарешті право роздачі маєтків на території України, яке раніше було прерогативою гетьмана, тепер переходило в руки імператора. Напевно, одним з найбільш неприємних несподіванок для Апостола став указ про підпорядкування його у військових справах генерал-фельдмаршалу князю М. М. Голіцину. До того ж, тепер до особи гетьмана призначався міністр-резидент, без ради з яким не дозволялося приймати жодного з найважливіших рішень.
На початку вересня Апостол отримує жалувану грамоту на гетьманство і соболину шубу, криту Аксамитов. Незабаром після цього він повернувся в Україну.
Однією з перших справ нового гетьмана було призначення на посади генеральних старшин, багато з яких за час правління Малоросійської колегії залишалися вакантними. Майже рік пішов на узгодження кандидатів з Верховною Радою і лише в липні 1728 список генеральної старшини був затверджений.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)