Відновлення демократичного правління Перу
У квітні 2001 року були проведені загальні демократичні вибори, і в другому турі президентських виборів переміг Толедо. Очолюваний ним рух “Можливе Перу” отримало в парламенті 45 місць (АПРА – 26 місць).
Новому президенту довелося зіткнутися з безліччю невирішених економічних проблем. Толедо обіцяв проводити соціально орієнтовану політику і демократизувати політичну систему. Однак його уряд, що роздирається гострими протиріччями з питань приватизації, не впоралося з цими завданнями. Внутрішня політика Толедо в цілому характеризувалася продовженням неоліберального курсу попередників. Хвиля громадського невдоволення, пік якого припав на страйк вчителів в 2003 році, змусила уряд оголосити про часовому режимі надзвичайного стану. У зовнішній політиці чітко простежувалася орієнтація на США. На регіональних і муніципальних виборах в 2002 році рух “Можливе Перу” зазнало поразки, в той час як апрістов сформували 12 регіональних урядів. У Лімі перемогу здобув правий блок “Національна єдність”.
На початку 2005 року націоналістично налаштовані армійські резервісти організували повстання на півдні країни, яке спричинило жертви серед населення та відставку міністра внутрішніх справ. У травні 2005 року спеціальна комісія Конгресу визнала президента Толедо винним в підтасовуванні підсумків виборів (встановлено, що прихильники Толедо підробляли підписи, необхідні для реєстрації на виборах 2000 року), однак рішення про імпічмент президента було відхилено, і Толедо залишався на цій посаді до закінчення терміну повноважень. У листопаді того ж року в Чилі був заарештований колишній диктатор Фухіморі (в 2007 році він був переданий властям Перу).
На виборах президента в липні 2006 року перемогу (в протиборстві з кандидатом від лівих сил націоналістично налаштованим відставним офіцером Ольянта Умала) знову здобув Алан Гарсіа Перес (АПРА). У 2007 році президент отримав надзвичайні повноваження по боротьбі з наркоторгівлею. Президент мав підтримку в 9 з 25 регіонів країни, в той час як його суперник на виборах Умала, який симпатизує курсу “значних трансформацій” Уго Чавеса і Ево Моралеса і контролював 45 місць в Конгресі, мав серйозні позиції в не менше ніж 15 урядах найбідніших регіонів Сьєрри і нагір’я. У сфері економіки Гарсіа дотримувався курсу на проведення реформ по бразильському і чилійському зразкам, включаючи ліквідацію торговельних бар’єрів. Були укладені нові контракти на видобуток нафти і газу в регіоні Амазонас з іноземними компаніями. Це викликало хвилю протестів з боку індіанців, що супроводжувалися жертвами. За час президентства Гарсіа змінив п’ять прем’єр-міністрів.
У 2011 році на президентських виборах перемогу здобув Ольянта Умала (його головним суперником була кандидат від консерваторів Кейко Фухіморі, дочка колишнього президента, який відбуває тривалий термін тюремного покарання), який обіцяв поважати принципи демократії (при цьому заявлялося, що необхідно внести зміни до конституції для створення ” нової економічної моделі “) і забезпечити доступ бідних і найбідніших верств населення до плодів швидкого економічного зростання останнього десятиліття (в тому числі за рахунок збільшення податкового тягаря на іноземні нафтогазові й гірничорудні компанії), але без шкоди для економіки країни. Ставши президентом, Умала перестав демонструвати симпатії до політики Уго Чавеса.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)