Відносини Тайвані з Китаєм

Сторони не мали офіційних контактів з 1949 року. У 1979 році Пекін зробив широкомасштабну кампанію по дискредитації уряду Китайської Республіки, на що Тайбей відповів політикою, що полягає у формулі “трьох немає”: “ніяких контактів, ніяких переговорів, ніяких компромісів”.

Після скасування воєнного стану в 1987 році, а також з огляду на активних процесів політичної демократизації та економічної лібералізації, уряд Тайваню стало вести більш відкриту політику щодо Китаю. Стали інтенсивно розвиватися економічні, культурні та освітні обміни.

У 1990 році уряд Китайської Республіки заснувало Рада з національного об’єднання, який в 1991 році розробив Основні напрямки національного об’єднання. У травні 1991 році Президент Лі Денхуей оголосив про припинення “Періоду національної мобілізації з метою придушення комуністичного заколоту”, тим самим визнаючи, що суспільства по обидві сторони Тайванської протоки управляються різними урядами.

У 1990-1991 роках організаційно було оформлено інститут, відповідальний за розвиток відносин між Тайванем і Китаєм і складається з Ради по національному об’єднанню, Ради у справах материкового Китаю, Фонду по обмінам між двома сторонами Тайванської протоки. У 1992 році був промульгірован Закон про відносини між народами Тайваню і материковим Китаєм.

У квітні 1993 року відбулася 1-й раунд зустрічей між Фондом по обмінам між двома сторонами Тайванської протоки (Тайвань) і аналогічною структурою КНР. Однак після цієї зустрічі двосторонні відносини стали стрімко погіршуватися, а 2-й раунд зустрічей, намічений на липень 1995 року, був відкладений – він відбувся в жовтні 1998 року.

Протягом останніх 5 років були зняті обмеження на перевезення, поштові комунікації і торгівлю між тайванськими островами Цзіньмень і Мацзу, з одного боку, і Китаєм – з іншого.

Незважаючи на інтенсивні взаємодії на неофіційному рівні, на політичному рівні за останні 15 років практично не спостерігається ніякої динаміки.

У Конституції КНР закріплено, що Тайвань є “частиною священної території КНР”; возз’єднання Тайваню з материковою частиною Китаю є найважливішою загальнонаціональним завданням, причому керівництво КНР бачить вирішення “тайванського питання” в об’єднання за формулою “одна держава – дві системи”. Китай болісно реагує на зростання впливу політичних сил, які виступають за незалежність Тайваню, і не виключає застосування сили в разі, якщо останній офіційно оголосить про свою незалежність.

КНР продовжує розгортати ракетні озброєння уздовж Тайванської протоки. Сьогодні на Тайвань націлені близько 700 ракет. Щорічно КНР проводить військові навчання, що імітують військові дії в Тайванській протоці.

КНР неодноразово вимагала від керівництва Тайваню прийняти формулу “одна держава – дві системи”. Однак керівництво Китайської Республіки поки відхиляє подібний компроміс.

У липні 1999 року президент Тайваню Лі Денхуей в інтерв’ю німецькому радіо описав ситуацію в Тайванській протоці як “міждержавні відносини”, що викликало невдоволення КНР.

У травні 2000 року президент Чень Шуйбянь заявив, що в період свого перебування на посаді президента він не збирається оголошувати незалежність Тайваню, не наполягатиме на внесення в конституцію формулювання про “міждержавних” відносинах між Тайванем і КНР, не наполягатиме на проведенні референдуму з питання зміни статус-кво (в сторону незалежності або об’єднання з КНР).

У серпні 2002 року президент заявив, що Тайвань не є частиною іншої держави; Тайвань завжди був суверенною державою і не може мати статус, аналогічний Гонконгу або Макао. “Тільки 23-мільйонний народ Тайваню може вирішувати питання щодо майбутнього, долі і статусу Тайваню”.

У листопаді 2004 року він закликав керівництво КНР “подивитися в очі реальності і визнати існування Китайської Республіки”.

У березні 2005 року КНР прийняла Закон про протидію сепаратизму (сецесії), що допускає використання збройної сили проти Тайваню.

Таким чином, відносини між Тайванем і КНР носять вельми складний характер. Питання про статус Тайваню носить принциповий характер. Результати деяких соцопитувань, проведених на Тайвані, показують, що близько 87,6% респондентів вважають, що діалог між двома сторонами можливий тільки на рівноправній основі. 86,8% опитаних переконані в необхідності підтримки статус-кво з питання самовизначення народу. 75,4% респондентів вважають формулу “одна держава – дві системи” неприйнятною.

Тим часом, як уже було зазначено, взаємодії неполітичною природи між Тайванем і Китаєм відбуваються дуже активно і їх інтенсивність рік від року зростає.

Зовнішньоторговельний оборот між Тайванем і Китаєм в 2004 році досяг рівня 61,64 мільярда доларів США. Експорт Тайваню в КНР склав 44,96 мільярда доларів США, а імпорт, відповідно, – 16,69 мільярда доларів США. Інвестиції Тайваню в китайську економіку склали в 2004 році 41,25 мільярда доларів США.

Позиція Росії по “тайваньському питання” полягає в тому, що існує тільки один Китай, уряд КНР є єдиним законним урядом, що представляє весь Китай, а Тайвань – невід’ємна частина Китаю. Ця позиція не змінювалася з 1949 року. Росія виступає проти незалежності Тайваню в якій би то не було формі, а також проти концепції “двох Китаїв” або “одного Китаю і одного Тайваню”. Ця позиція закріплена в російсько-китайському Договорі про добросусідство, дружбу і співробітництво від 16 липня 2001 року і інших документах, що встановлюють принципи взаємин РФ-КНР. Вважаючи тайванський питання внутрішньою справою КНР, російський МЗС в той же час в періоди напруженості в Тайванській протоці кілька разів виступав із заявами про бажаність мирного вирішення конфлікту.

Китай не має заперечень проти здійснення Росією неофіційних зв’язків з Тайванем в торговельно-економічній, науково-технічній, культурній та ін. Областях. Ці зв’язки розвиваються на основі Указу Президента РФ “Про відносини між Російською Федерацією і Тайванем”, прийнятому 15 вересня 1992 року. В указі підтверджувалася російська позиція по Тайваню, заборонялися зв’язку між державними органами, а також використання в Росії на державному рівні назви “Китайська Республіка” і її державної символіки. У той же час були створені Московсько-тайбейського і тайбейського-московська координаційні комісії з економічного і культурного співробітництва, представництва яких відповідно в Тайбеї (працює з 1997 року) і в Москві (працює з 1993 року) координують контакти на неофіційному рівні.

Імпорт з Росії в 2005 році склав 2,2 мільярда доларів США, що на 11,5% менше, ніж в 2004 році. Експорт в Росію в 2005 році склав 512,2 мільйонів доларів США, що на 19,3% більше, ніж в 2004 році.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Відносини Тайвані з Китаєм