“Відлига” в Росії – “Література відлиги” в Росії

“Література відлиги” в Росії

Значним явищем літературного процесу середини XX ст. стала також і так звана “література відлиги” в Росії – це не підцензурні літературні твори, які виходили за межі канонів офіційної літератури, наслідували найкращі традиції російської літератури XIX – початку XX ст. (це був немовби місток, перекинутий від “срібної доби” російської літератури), вирізнялись волелюбним духом і піддавали безкомпромісній критиці негативні явища епохи сталінізму. Слово “відлига” щодо культурних і літературних процесів, які відбувались у цей період у СРСР, уперше вжив у 1954 р. письменник Ілля Еренбург, характеризуючи зміни, що настали по смерті Сталіна в 1953 р. “Відлига” торкнулась більшою або меншою мірою всіх аспектів культурного життя країни, але найбільш яскраво засвідчила себе в поезії кінця 50-60-х років, у яку в цей час приходить ціле сузір’я талановитих поетів, їх називали “дітьми XX з’їзду”, поколінням 60-х або просто шістдесятниками. До цього покоління належать такі поети, як Роберт Рождественський, Борис Слуцький, Володимир Соколов, Олег Чухонцев, Белла Ахмадуліна, Юрій Казаков, Юнна Моріц, Олександр Городницький, Олександр Кушнер та інші.



“Відлига” в Росії – “Література відлиги” в Росії