Відкриття електрики і магнетизму
Прийнято вважати, що електрику стало відомо з того моменту, коли юна дочка Фалеса Мелетського, намагаючись очистити своє бурштинове веретено від прибули до нього пилинок і ниток, помітила, що вони знову прагнуть пригорнутися до нього. Мабуть, властивості потертого бурштину притягати пил і дрібні клапті тканини були відомі і до Фалеса, і не тільки в Мелетій. Досить звернути увагу на назви бурштину у різних народів. Греки називали його електрон “(притягає до себе), римляни -” харпакс “(грабіжник), перси -” кавуба “(притягає до себе полову).
В середні віки Властивості бурштину привернули увагу англійського дослідника Вільяма Гільберта Колчестерський, лейб-медика королеви Єлизавети. Весь свій вільний час він присвячував дослідженню електрики і магнетизму. Саме слово “електрика” введено в Науку саме В. Гильбертом. У ті часи в Європі панувала схоластична теорія про “магнітах” і “феамедах”. До “магнітів” належали предмети, котрі притягують один одного: магніт і залізо, бурштин і пилинки, чоловік і жінка, молюски-прилипали і днище корабля, бджола і квітка і т. д. До “феамедам” ставилося те, що вселяло антипатію один до одного: магніт і полум’я свічки, чоловік і чоловік, собаки і кішки. В. Гільберт шляхом експериментів прийшов до висновку, що тяжіння магніту і тяжіння бурштину мають різну природу, тобто він розділив магнітні та електричні явища, які після його робіт досліджувалися окремо. Гільберт відкрив багато речовин, які, так само як і бурштин, можуть притягати дрібні шматочки матерії і пил.
Випробувавши ці речовини, бургомістр німецького міста Магдебург Отто Фон Геріке виготовив машину (куля з сірки, що приводиться в рух нескладним механізмом). Якщо сферу при обертанні притримували руками, то на ній накопичувався значний електричний заряд, який по ланцюжку передавався металевому бруска. З цим зарядженим бруском можна було проводити багато різних експериментів. Машина Фон Геріке отримала відразу ж велике поширення в Європі і в Америці. За допомогою цієї машини в лейденської лабораторії студентом Канеусом і професором Мушенбреком була виявлена можливість створення першого джерела постійного електричного струму – лейденськоїбанки. Незабаром лейденська банку стала невід’ємним атрибутом будь-якої фізичної лабораторії Європи.
Французький вчений Алессандро Вольта в той час ставив дещо інші досліди. Він брав дві монети обов’язково з різних металів і клав їх собі в рот одну на мову іншу – під язик, з’єднавши ці монети дротиком. При цьому він відчував кислуватий смак. В результаті цих досліджень Вольта в кінці кінців винайшов електричну батарею (корону судин), що складається з послідовно з’єднаних цинкових і мідних пластин, опущених попарно в судини з розведеною кислотою.
Великий внесок у розвиток теорії електрики вніс американець Бенджамін Франклін (1706 – 1790). Франклін довів, що блискавки, що займали увагу людства на протязі всієї його історії, є не що інше, як електричний розряд між хмарами і землею. Він винайшов громовідвід, ввів в Науку поняття “позитивний” і “негативний” заряд, “батарея”, “провідник”, “обмотка”. Багато, однак, вважали, що “блискавка в руках Провидіння – зброя відплати, тому гріх цьому опиратися”.
Французький буржуа де Віссер, який поставив на своєму будинку в Сент-Омер громовідвід, піддався шаленого нападу сусідів, які подали на нього в суд. Процес тривав чотири роки. Цікаво, що Захисником громовідводу на цьому процесі був маловідомий тоді адвокат Максимильян Робесп’єр, а на боці противників громовідводу виступала в якості експерта не менше одіозна особистість – Жан-Поль Марат. Де Віссорі був виправданий.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)