Види злочинів в Стародавньому Римі
Розглянемо види злочинів в Стародавньому Римі, визначимо особливості кожного з них.
Як видів державних злочинів XII Таблиць і інші джерела права називали: зраду, видачу римського громадянина ворогові, підбурювання ворога до нападу на римське держава. До тяжких видів злочинів в Стародавньому Римі відносилося і ухилення від військової служби.
При імператорі Суллі реалізується такий склад державного злочину, як образу його величі. При цьому малося на увазі велич римського народу, держави, а вірніше самого Сулли.
У період імперії почали підлаштовувати під цей термін найрізноманітніші види діянь проти існуючого ладу: самовільне ведення війни, збройні повстання, вбивство магістрату, зрада, підбурювання армії до заколоту, підміна державних документів, змова з метою вбивства членів консисторії і сенату. Як правило, за подібні види злочинів в Стародавньому Римі передбачалося покарання у вигляді смертної кари.
Ряд злочинів визначалися як злочини проти релігії. До їх числа слід віднести вбивство народного трибуна. Воно було порушенням LEX SACRATA, тобто “священного закону”. До цих видів злочинів відносили також чарівництво і чаклунство. Подібним злочином в Стародавньому Римі вважалося порушення обітниці цнотливості весталкою, яке призводило до смертної кари для обох винних.
До певного часу строго каралося сповідування християнства. Однак з моменту перетворення християнства в державну релігію, почали суворо карати вже за язичництво, віровідступництво і єресь.
До злочинів проти порядку управління в Стародавньому Римі слід віднести і так зване AMBITUS, тобто в буквальному сенсі підступи. Під ними малося на увазі домагання і заняття певної посади шляхом здійснення впливу.
Однак отримання посади недозволеними способами було справою вельми поширеним. Практично жоден магістрат або чиновник не виявлялися на своїй посаді завдяки тільки дозволеним способам. У Стародавньому Римі хабар, протекція, частування і розваги були звичними засобами для претендентів на різні посади. Закони, які видавалися проти подібних явищ, своєї мети в більшості випадків не досягали.
До злочинів проти моральності, перш за все, відносили перелюб, під яким розумілося порушення подружньої вірності дружиною. Жінка, яка порушила вірність чоловікові, втрачала шляхом конфіскації половину приданого і третина іншого її майна, а також відправлялася на заслання на острів. У її спільника відбирали половину майна і також відправляли на заслання на інший острів.
Помітні якісні зміни в історії кримінального законодавства Стародавнього Риму пов’язані з ім’ям Сулли. Його закон 83 року н. е. про вбивства і отруйників передбачав покарання за виготовлення і продаж отрути, носіння зброї для вбивства або крадіжки, підпал, а також дачу неправдивих свідчень у справі, яке передбачало смертну кару. За подібні види злочинів призначалося покарання у вигляді посилання на острови і конфіскації майна.
У Стародавньому Римі закон передбачав і такий вид злочину як приватне і публічне насильство. Також підлягало покаранню викрадення вільних людей або позбавлення їх волі.
За часів Сулли був виданий закон про фальсифікації. Даним законом визначалися різні дії, які відбувалися в корисливих цілях: угоди про неправдивих свідченнях свідка, підроблення в рахунках або документах, підкуп судді, викрадення або знищення заповіту.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)