Види, правомочності і роль народних зборів Стародавнього Риму
Розглянемо види, правомочності і роль народних зборів Стародавнього Риму.
Види народних зборів Стародавнього Риму
У період республіки існувало кілька видів народних зборів:
– куріатні коміції (COMITLA CURIATA), які з’явилися при первіснообщинному ладі. За підсумками реформи Сервія Тулія вони втратили політичне значення;
– центуріатних коміції (COMITIA CENTURIATA) представляють собою найважливіший вид народних зборів, які з’явилися в результаті реформи Сервія Тулія. Дане зібрання обирало посадових осіб (консулів, преторів, цензорів). Центуріатних коміції приймало закони, розглядали скарги осіб, засуджених до смертної кари або великого штрафу;
– трибунатні комиции (COMITLA TRIBUTA). Виділялися загальнонародні збори триби, в якому брали участь патриції, плебеї і зборів плебеїв даної триби. У першому випадку рішення зборів називалися популісцітамі, у другому – плебісцитами.
Правомочності народних зборів Стародавнього Риму
Народні збори видавали постанови різного виду і характеру. Уже в XII таблицях було присутнє постанову, згідно з яким будь-яке рішення народних зборів повинно мати силу закону.
Магістрат, до формального внесення законопроекту в народні збори, оцінював громадську думку за допомогою попереднього опитування на приватних неофіційних зборах, які він організовував. З’ясувавши ставлення громадян до законопроекту, магістрат вносив його в комиции. До даного моменту проект закону вже був оприлюднений, як правило, на дерев’яній дошці в публічному місці.
У зборах магістрат озвучував положення законопроекту. Після цього він запитував, чи приймає його збори. Воно після розгляду і обговорення проекту брало його зі словами: “UTI ROGAS”, тобто “Як ти просиш!” Або відхиляла зі словами “ANTIQUO”, тобто “Нехай буде як і раніше!”. На початковому етапі голосування мало усний вид, а згодом за допомогою накреслення двох букв на табличках. Потім рішення зборів передавалося на розгляд сенату, який і давав йому свій авторитет.
Якщо закон приймався, то його текст вирізував на мідній або кам’яної дошці і виставлявся на загальний огляд на площі. У тексті присутні вказівка на ім’я автора закону, а в його кінці вказувалася санкція, тобто наслідки можливого порушення.
Роль народних зборів Стародавнього Риму
До середини третього століття до нашої ери Рим був аристократичну республіку, в якому найважливішу роль грав сенат. Однак у міру посилення впливу нової знаті (вершників) відбувається деяка демократизація державного ладу, яка виражається в зміні співвідношення сил між сенатом і народними зборами. Відзначається тенденція до розширення компетенції і ролі народних зборів шляхом скорочення правомочностей сенату.
Протягом 241-222 рр. до нашої ери народні збори проходить процес реформування. В рамках зміни Конституція Сервія Тулія зазнає змін в тому, що число центурій зі 193 збільшується до 373, тобто на кожен розряд доводиться по 70 центурій плюс певна кількість (23) додаткових центурій. Таким чином, перший розряд позбавляється своєї більшості.
Рим з колоніями і союзниками поділено на 35 округів або територіальних триб. Вони були зобов’язані надавати певну кількість центурій до війська. З цього моменту чисельну перевагу в центуріатних коміцій придбали середні майнові класи. Подібні події відбувалися на тлі протиборства між нобилитетом і так званим “всадничества”.
До нобілів відносили земельну аристократію (сенаторське стан), а до вершників – грошову аристократію, який розбагатів на експлуатації провінцій, які займалися відкупами, лихварством і зовнішньою торгівлею.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)