Види пам’яті
У діяльності людини, керуючого людьми або технікою, в тій чи іншій мірі проявляються всі основні види пам’яті. Якщо класифікувати пам’ять за часом, то можна виділити наступні її види: короткочасну, оперативну і довготривалу. Основна відмінність між ними – це час зберігання інформації. Короткочасна пам’ять забезпечує зберігання інформації, що надійшла протягом секунди або хвилини, довготривала – протягом дня, місяця, року або всього життя.
У короткочасної пам’яті інформація зберігається не більше 20 с. Надалі інформація перетворюється, аналізується, обробляється суб’єктом, такого роду пам’ять вже ближче до довготривалою. Можна сказати, що короткочасна пам’ять – це як би фотографія об’єктів, що впливають на органи чуття.
Оперативна пам’ять є здатність людини зберігати поточну інформацію, необхідну для виконання тієї або іншої дії; тривалість зберігання визначається часом виконання даної дії. Найпростіший приклад оперативної пам’яті – збереження перших слів прийнятого мовного повідомлення протягом усього часу його аудіювання.
При перекладі інформації з короткочасної в оперативну відбувається її селекція за критеріями, визначеним завданням, яке вирішує людина.
Довготривала пам’ять зберігає інформацію про запас, для майбутньої діяльності. При перекладі інформації з короткочасної пам’яті в довготривалу відбувається її подальша селекція і разом з тим реорганізація. Інформація набуває форму, в якій вона може бути успішно “присвоєна” суб’єктом діяльності. Співвідношення між короткочасною, оперативної та довготривалої видами пам’яті залежить від завдань, що вирішуються суб’єктом даної діяльності, і від структури самої діяльності. В одних випадках провідне місце належить короткочасної пам’яті, в інших – довготривалою.
Короткочасна пам’ять пов’язана, насамперед, з первинною орієнтуванням в навколишньому середовищі і тому спрямована головним чином на фіксацію загального числа знову з’являються сигналів незалежно від їх інформаційного змісту. Оперативна пам’ять спрямована на збереження поточної інформації в рамках конкретної діяльності або конкретної дії. Довготривала пам’ять орієнтована на майбутнє, на збереження індивідуального досвіду особистості.
Суб’єкт діяльності отримує інформацію завдяки різним органам почуттів: зору, слуху, нюху, дотику і смаку. Відповідно виділяють: зорову, слухову, нюхову, дотикальну і смакову пам’ять. Співвідношення перерахованих видів пам’яті в реальній діяльності залежить від характеру діяльності і від індивідуальних особливостей працівника, який буде спиратися на найбільш розвинений вид пам’яті.
Крім того, залежно від характеру інформації, що запам’ятовується можна виділити: пам’ять на слова (вербальна пам’ять), пам’ять на образи (подібна), пам’ять на рух (моторна), пам’ять на емоції, почуття, переживання (емоційна), а також пам’ять на розташування предметів в просторі, на часові відрізки, на числа, прізвища, особи і т. д.
Особливе значення має поділ пам’яті на безпосередню і опосередковану за критерієм розвиненості процесів запам’ятовування. Безпосередня пам’ять відрізняється слабкою обробкою запам’ятовується. У цих випадках суб’єкт просто заучивает матеріал, багато разів повторюючи його, зазубрювати або прагне відобразити інформацію. Такого роду запам’ятовування і називається пам’яттю без коштів, тобто без обробки матеріалу, що запам’ятовується. У тих випадках, коли людина шукає способи запам’ятовування, осмислює, аналізує, порівнює матеріал і т. д., мова йде про принципово іншому, якісно вищому запам’ятовуванні, про логічне, опосередкованому, тобто за допомогою будь-яких засобів.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)