Види макроекономічної політики
Сутність макроекономічної політики
Макроекономічна політика – це державна політика, спрямована на обмеження рівнів інфляції і безробіття, підтримку зростання економіки, запобігання економічних криз і забезпечення стабільного функціонування економіки.
Макроекономічна політика залежить від фази економічного циклу, на якій знаходиться країна (підйом або рецесія). Якщо економіка країни перебуває у фазі уповільнення темпів економічного зростання (рецесії), то держава проводить стимулюючу політику. Щоб уникнути високої інфляції, в період підйому, в країні проводиться стримуюча політика.
Макроекономічну політику поділяють на довгострокову і короткострокову. Розглянемо їх особливості.
Довгострокова макроекономічна політика
Довгострокова макроекономічна політика – це політика економічного зростання.
Мета довгострокової макроекономічної політики полягає в забезпеченні довгострокових умов економічного зростання і розвитку.
Види довгостроковій макроекономічної політики:
Науково-технічна політика
В умовах переходу до ринкової економіки управління науково-технічною сферою проводиться на основі поєднання самоорганізації з державним регулюванням. Виробники проводять дослідження і самостійно впроваджують їх результати, в повній мірі відповідаючи за наслідки.
Змінюється підхід до фінансування науково-технічного прогресу. Головною його рисою є множинність джерел фінансування та програмно-цільова орієнтація, співфінансування. Фундаментальні дослідження фінансуються в основному з бюджету. Використання державних коштів здійснюється за прямим призначенням в суворій відповідності до кошторису. Для фінансування фундаментальних досліджень, крім бюджетних коштів, використовуються гранти (субсидії), що подаються на конкурсній основі окремим ученим і науковим колективам.
Індустріальна політика
Основний шлях розвитку промисловості на сучасному етапі – це розширення частки “безвідходної” і “безлюдній” технології виробництва, створення матеріальних благ з мінімальним збитком для екологічної системи і оптимальним залученням ресурсів. Найважливішими секторами промисловості для вирішення даного завдання є машинобудування і металообробка. Ці сектори накопичують максимальний обсяг науково-технічних результатів і створюють нові засоби виробництва. До таких секторах також відносяться електронне машинобудування і приладобудування, які створюють засоби виробництва для наноелектроніки та мікроелектроніки.
Короткострокова макроекономічна політика
Короткострокова макроекономічна політика – це політика стимулювання або стримування економічного попиту (згладжування економічних циклів).
Цілі короткострокової політики:
- Збереження темпів економічного зростання, Забезпечення стабільності цін, Зовнішньоекономічна стабільність, Забезпечення оптимального рівня зайнятості населення.
Розглянемо види короткострокової макроекономічної політики.
Бюджетно-податкова (фіскальна) політика. Фіскальна політика – це комплекс заходів державного регулювання національної економіки за допомогою державних витрат і податків.
По впливу на економіку розрізняють стимулюючу і стримуючу фіскальну політику.
Стимулююча політика проводиться шляхом зниження податків в період спаду виробництва і (або) збільшення державних витрат.
Стримуюча політика здійснюється за допомогою скорочення витрат і збільшення податків. Вона реалізується Урядом в умовах інфляції.
За рівнем участі уряду у вирішенні макроекономічних проблем фіскальну політику поділяють на дискреционную і політику вбудованих стабілізаторів.
Дискреційна фіскальна політика – це цілеспрямовані зміни податкової системи і державних витрат.
Основними інструментами дискреційної політики є скорочення державних витрат, зменшення податкових ставок.
Автоматична фіскальна політика містить у собі механізм вбудованих стабілізаторів (заходів), що змушують економіку працювати в режимі саморегулювання. До вбудованих стабілізаторів можна віднести: зміна системи соціальних виплат і допомоги з безробіття, автоматичні зміни податкових платежів і т. п. Так, в період підйому в економіці, виплата соціальних допомог або зменшується, або припиняється, що зменшує сукупний попит. У період спаду в економіці для збільшення сукупного попиту застосовують зниження податків.
Грошово-кредитна політика. Грошово-кредитна політика – це комплекс заходів, що реалізуються Центральним банком з метою регулювання сукупного попиту, за допомогою впливу на стан грошового обігу і кредиту.
Об’єктами регулювання є попит і пропозиція на грошовому ринку. Предметами регулювання виступають банківські резерви, валютний курс і процентна ставка. Мета грошово-кредитної політики – підтримка стабільності національної валюти, цінової стабільності і довгострокового економічного зростання.
Зовнішньоекономічна політика. Зовнішньоекономічна політика – це система заходів, яка спрямована на досягнення певних переваг економікою даної країни на світовому ринку, і на захист внутрішнього ринку від конкуренції іноземних товарів.
Цілі зовнішньоекономічної політики:
Забезпечення заходів щодо захисту зовнішньоекономічних інтересів держави,
створення умов для функціонування вітчизняних виробників на світових ринках;
забезпечення національним суб’єктам сприятливих торгових режимів у відносинах з міжнародними торговими блоками, країнами і організаціями.
Політика доходів. Державна політика доходів – це складова частина соціальної політики, яка спрямована на вирішення таких основних завдань:
Надання безпосередньої, “адресної” допомоги найменш захищеним верствам населення
нейтралізація знецінення заощаджень і доходів населення.
Основними принципами соціальної політики виступають: захист рівня життя населення, за допомогою введення різних форм компенсації при підвищенні цін;
- Видача допомоги безробітним; Забезпечення допомоги малозабезпеченим сім’ям; Встановлення мінімальної заробітної плати і т. д.
Державна політика доходів має на увазі перерозподіл їх через держбюджет за допомогою диференційованого оподаткування і соціальних виплат. В даний час у всіх розвинених країнах створена система соціальної підтримки малозабезпечених.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)