Види інституційних інвесторів
В останні десятиліття на інвестиційному ринку актуальну роль стали грати спеціалізовані небанківські фінансові інститути – страховики, недержавні пенсійні фонди, інвестиційні фірми і фонди та інші. Дані організації, разом з банками, традиційно відносять до інституціональним інвесторам.
Спрямованість в міжнародній практиці полягає в зниженні частки фінансового сектора і підвищенні питомої ваги інституційних інвесторів при розподілі валютних ресурсів на ринку вкладень.
В Україні до інституціональним гравцям можна віднести банки, страховики, інвестиційні фірми і фонди.
Проводячи інвестиційну діяльність, банки мають право:
- Вкладати в часткові участі, паї небанківських фірм; Засновувати інвестиційні фонди і компанії; Формувати функції брокерів і дилерів на ринку державних цінних паперів; Формувати функції депозитаріїв і клірингових установ.
На інвестиційну діяльність банків накладаються явні обмеження:
- У них немає право мати у власності більше 10% акцій якого-небудь акціонерного товариства; Забороняється тримати в складі власних активів вище 5% акцій 1-го емітента.
Страховики повинні вкладати власні страхові запаси для забезпечення власної фінансової стійкості і гарантії виплат. Вони виробляють інвестиційну діяльність на принципах прибутковості, ліквідності та диверсифікованості.
Головними об’єктами інвестиційної діяльності страховиків вважаються державні цінні папери, банківські депозити, нерухомість, грошові цінності, права власності на частку участі в статутному капіталі.
В останнім часом в Україні з’явилися так звані колективні інвестори. Під колективним інвестором розуміється “усвідомлене і цілеспрямоване вкладення коштів (заощаджень) маленьким інвестором в окреме підприємство (фонд) в розрахунку на наступні колективні вигідні інвестиції акумульованих коштів”.
Інститути спільного інвестування покликані залучати маленьких інвесторів. При цьому приватні інвестори можуть вкладати маленькі суми, також в вільні терміни. У маленьких інвесторів виникає ймовірність вкладати кошти у великі прибуткові об’єкти, які вважаються важкодоступними окремим вкладникам в наслідок того, власне вони мають у своєму розпорядженні маленькими сумами.
Колективне інвестування характеризується поблизу рис:
- Особи, які надають власні гроші фінансовому арбітру, самі несуть інвестиційні ризики; При з’єднанні грошей в інститутах спільного інвестування трапляється знеособлення вкладів і усереднення ризиків, пов’язаних з інвестуванням; Приватний інвестор має можливість сам обрати схему інвестування згідно з власними уподобаннями.
До колективних інвесторам відносяться:
- Акціонерні інвестиційні фонди; Пайові інвестиційні інститути; Недержавні пенсійні фонди; Кредитні спілки.
Першим інститутом колективного інвестування в сучасній Україні стали чекові інвестиційні фонди. Вони виникли в процесі глобальної приватизації в формі перекритих інвестиційних фондів, що мають права і прямі обов’язки здійснення викупу власних акцій.
Чекові фонди робилися для:
- Надання допомоги населенню в інвестуванні ваучерів; Створення великих приватизованих компаній.
Акціонерні інвестиційні фонди. Їх робота була урізана: була введена заборона на залучення позикових коштів, заборона на інвестиції в похідні цінні папери, векселі.
Акціонерним інвестиційним фондом визнається відкрите акціонерне товариство, яке:
- Приваблює гроші людей і юридичних осіб шляхом відкритої емісії власних акцій; Має на увазі вкласти або інвестує більше 50% вартості активів в цінні папери інших емітентів та об’єкти нерухомості.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)