Види і рівні спілкування. Поняття про мову і мови
Види спілкування. Спілкування, обумовлене соціальними функціями, регламентоване за змістом і формою, називається формальним. Неформальне спілкування наповнене суб’єктивним особистісним змістом і визначено особистісними відносинами між партнерами.
Розрізняють такі види спілкування:
- 1) соціально орієнтоване, при якому суспільні відносини виражені найбільш яскраво (доповідь, лекція і т. П.); 2) групове предметно орієнтоване спілкування, при якому чітко позначені відносини, зумовлені спільною діяльністю; 3) особистісно оріентіраванное, спілкування, тобто спілкування однієї людини з іншим.
Головним засобом спілкування в людському суспільстві є мова. Також широко використовуються немовні – невербальні – кошти (міміка, пантоміма, жести і т. Д.).
Рівні спілкування. Б. Ф. Ломов пропонує виділити наступні рівні спілкування:
- 1) макрорівень – спілкування індивіда з іншими людьми у відповідності зі сформованими суспільними відносинами, традиціями, звичаями; 2) мезауравень – спілкування в межах змістовної теми, одноразове АБО багаторазове в часі; 3) мікрорівень – акт контакту, несучий елемент змісту і виражається в певних зовнішніх показниках (питання-відповідь, рукостискання, мімічний. Акт та ін.).
А. Б. Добрович виділяє конвенціальний, примітивний, мапнпуляцнопний, стандартизований, діловий, ігрової та духовний рівні спілкування.
Поняття про мову і мови. Мова – могутній чинник психічного розвитку людини, під впливом якого формуються і стають керованими свідомість і самосвідомість, погляди, переконання, інтелектуальні, моральні та естетичні почуття, воля і характер. Мова – процес спілкування людей за допомогою мови.
Комунікації (спілкування) полягає в передачі один одному певних відомостей, думок, почуттів. Членороздільність людської мови забезпечує можливість вираження за допомогою обмеженої кількості мовних елементів різної складності (звуків, складів, слів, речень) – безмежного різноманіття думок, намірів і почуттів людини.
Мовна діяльність пов’язана з роботою великих півкулі головного мозку. Ліва півкуля є провідним в мовної діяльності, праве – впливає на модуляцію голосу, тембр і т. Д.
У сприйнятті мови можна виділити: 1) аналіз і синтез звуків: 2) аналіз і синтез смислових характеристик мовлення (розуміння мовлення).
Фонема – звук мови в МОВНИЙ системі. Здатність аналізувати н синтезувати мовні звуки але ознаках, властивим фонемам рідної мови, називається фонематичним слухом, що розвиваються зазвичай у віці від 1 року до 3-4 років. При оволодінні другою мовою розвиток фонематичного слуху вимагає тривалих вправ.
Слово являє собою цілісний звуковий комплекс з’єднання звуків і акустичних переходів між ними.
Мова буває:
- 1) внутрішня – особливий вид беззвучної мови. Характеризується граничною згорнутість граматичної структури та змісту і є основним інструментом мислення: 2) зовнішня – спілкування між людьми за допомогою технічних засобів; 3) письмова – має чіткий задум; А) усне мовлення (діалогічна н монологічне) є основним видом вербальної комунікації.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)