Види генів

Псевдогени – це ділянки ДНК, які структурно схожі з функціонуючими генами, але через мутаційні зміни втратили здатність виробляти активний продукт. Їх наявність створює умови для накопичення мутацій.

Унікальні гени – це гени, які зустрічаються в клітці два або кілька разів (до 10-20). Більшість дослідників вважає, що у багатоклітинних загальне число генів у середньому дорівнює сто тисяч і переважна їх кількість – це унікальні гени. Характерна риса генів еукаріотів – мозаїчна екзонінтронна будова. Інтрони, що не несуть генетичної інформації, вирізаються (сплайсинг). Число і розмір інтронів у різних видів варіюється. Присутність їх в гені призводить до значного збільшення розмірів гена. Інтрони стабілізують Екзони, проте існує уявлення, що інтрон – це так звана “егоїстична” ДНК, що не дає організму ніяких еволюційних переваг. Екзони контролюють синтез білків: 1 екзон – 1 домен.

До повторюваних генів відносяться перш за все гени великих і малих рРНК і гістонів. Число їх сильно варіює і може досягати більше 2000. Гени великих рРНК організовані в блоки, в яких послідовно йдуть гени 18S рРНК, 58S рРНК і 28S рРНК. Між ними є проміжки, що розрізняються по довжині у різних організмів. Міжгенні ділянки мають повтори різних типів, з незвичайною послідовністю, багатих парами ГЦ. Гени низькомолекулярних ядерних РНК блоків не утворюють. Гени гістонів повторюються в геномі десятки (у ссавців), і сотні (у дрозофіли), і тисячі (у аксолотля) разів. Причому не вдається вловити зв’язки між цим показником і положенням організму на еволюційних сходах.

Гени, що перебудовуються, або рекомбінуються – це гени, які кодують легкі і важкі ланцюги білків імуноглобулінів, виконуючих функції антитіл. Гени цих білків складаються з двох типів генів для легких і п’яти типів – для важких ланцюгів. Легкі ланцюги кодуються трьома окремими генетичними елементами, важкі – чотирма. Перебудови генома призводять до з’єднання різних ділянок і в результаті – до утворення імуноглобулінів різних класів.

Стрибаючі гени, або транспозони, – мобільні генетичні елементи. Будучи нормальним компонентом генома, вони складають його значну частину (у дрозофіли – 7% генома), можуть бути представлені багатьма копіями, розсіяними по геному. Структура різних класів мігруючих елементів (МЕ) варіює, але для всіх їх характерна наявність на кінцях звернених повторів. В середині МЕ можуть мати унікальні послідовності. МЕ проявляють високу локусну специфічність, Так як можуть вбудовуватися в певну послідовність на хромосомі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Види генів