Види біологічних ритмів
Живі організми характеризуються здатністю орієнтуватися в часі, відповідно до якої всі найважливіші фізіологічні процеси в організмі протікають з певними швидкістю і напрямком.
Це має важливе значення для збереження і розвитку життєдіяльності організму. Це властивість еволюційного пристосування організму до закономірностям тимчасових, циклічних змін зовнішнього середовища. Тому організми, керуючись “сонячним годинником”, пристосовують протікання фізіологічних процесів і всю свою життєдіяльність до оптимальних умов зовнішнього середовища. Поряд з впливом ритмічних змін зовнішнього середовища на організм в нормальному перебігу фізіологічних процесів важливу роль відіграє внутрішній ритм організму. Зовнішні ритми – річні, сезонні, добові – впливають на внутрішні ритми. Узгодженість внутрішніх і зовнішніх біоритмів дає можливість зберегти нормальний стан організму. Внутрішній ритм організму називають “фізіологічними годинами”. Для вивчення механізму “внутрішнього годинника” необхідно вивчити збудження і гальмування.
Більшість фізіологічних, біохімічних та інших процесів в організмі протікає синхронно. Вони регулюються центральною нервовою системою. Ритмічна діяльність центральної нервової системи проявляється в регуляції фізіологічних ритмів, здійснюється гормонами залоз внутрішньої секреції.
Фізіологічні процеси в організмі людини змінюються щогодини добового ритму і пристосовують організм до змін зовнішнього середовища. Тому, наприклад, показники стану організму о 7 годині ранку відрізняються від показників, відповідно, о 8 годині ранку. Показники за 24 години характеризують стільки ж станів організму. Це впливає на працездатність і продуктивність праці людини. Продуктивність розумової праці вище в першу половину дня (близько 11 годин), а до вечора знижується. Але вона може відрізнятися у різних людей. У деяких людей продуктивність розумової праці вище вночі. Це залежить від складу їжі, нормального сну, визначеного завдання, навколишнього середовища, звичок людини.
Періодичні зміни морфологічних показників організму бувають двох типів: в першому типі під дією певних факторів процеси в організмі протікають нормально; до другого типу відносяться зміни, що виникають під впливом ритмічних впливів. Серед ритмічних явищ бувають сезонні і циклічні.
Сезонні зміни характеризуються суворим скороченням тривалості, а в циклічні зміни відсутня повторюваність процесів.
Таким чином, в результаті досліджень хронобиологии з’ясовуються властивості організму: біологічний ритм – важлива властивість організму, необхідний механізм, який регулює його функції генетичної регуляції з внутрішнього середовища, а також визначає зміни властивості під впливом умов зовнішнього середовища. Визначилася висока чутливість біоритму людини до дії фізичних і хімічних чинників, звідси виникла хронофармакології (тобто вживання ліків, враховуючи Біоритмічні розвиток захворювання): в результаті попередження захворювання, з’ясування причин виникнення захворювання, використання закономірностей біоритмів в лікуванні захворювань виникла хрономедицина. З’явилася галузь гігієни – хроногігіена, яка передбачає організацію відпочинку після фізичної та розумової праці з урахуванням біоритмів організму. Біоритми використовуються в галузях наук, що вивчають космос. При перельоті зі сходу на захід явно проявляється біоритм організму.
У період сну (від 22 до 6 годин) асиміляція глікогену посилюється, а утворення жовчі сповільнюється. Максимум фази асиміляції спостерігається в період з 24 до 2 години ночі. У години неспання, тобто днем, навпаки, асиміляція глікогену знижується (найбільше зниження – в 13-15 годин), посилюється утворення жовчі (рис. 112).
Схематичне зображення функції печінки. Гуртками позначені частки печінки. Білі ділянки – фаза асиміляції; заповнені точками – фаза дисиміляції; пунктирна лінія – хід вмісту глікогену; суцільна лінія – хід утворення жовчі
На біоритм людини впливають звуки, умови зовнішнього середовища, різні кольори, взаємини між людьми в колективі.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)