Відеофрагмент (міні-екранізація) як структурний компонент уроку літератури
Т. Бабійчук
Бердичівський педагогічний коледж
Тема заняття. Драматургія Михайла Старицького
Мета заняття:
Зробити загальний огляд драматичної спадщини М. Старицького, визначити її місце у вітчизняній дра-матургії; проаналізувати драми “Не судилось”, “Талан”; формувати особистісне ставлення до героїв цих п’єс; виховувати інтерес до драматичних творів М. Старицького, потребу в їх читанні.
Обладнання: портрет Михайла Старицького, виставка п’єс письменника, книжки про театр К. Станіславського, С Тобілевич, М. Садовського, І. Мар’яненка; портрети М. Кропивницького, М. Лисенка, І. Карпенка-Карого, М. Заньковецької, М. Садовського, П. Саксаганського, Г. Борисоглібської, Г. Затиркевич-Карпинської; відеофрагменти, створені на матеріалі драм “Не судилось”, “Талан”; тексти цих в/ф; музичні твори М. Лисенка.
Міжпредметні зв’язки: театр, кіно, музика.
Тип заняття: практичне.
Теорія літератури: драма, трагедія, комедія, ремарки, діалог, монолог, антрепренер, режисер, авансцена, мізансцена.
Довідковий матеріал: Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий, Микола Лисенко, Марія Заньковецька, Микола Садовський, Панас Сакса-ганський, Ганна Борисоглібська, Ганна Затиркевич-Карпинська, Софія Тобілевич, Іван Мар’яненко, Костянтин Станіславський.
Роздавальний матеріал: на столах в учнів ЗО папок – методичних карток “Михайло Старицький”. У кожній з них – тема заняття, хронологічна таблиця життя і творчості письменника, короткий довідковий матеріал до заняття, словничок літературознавчих термінів до заняття, питання для роботи у малих групах, тексти в/ф, питання домашнього завдання, список рекомендованої літератури.
Хід заняття (80хв.)
– Оргмомент.
– Повідомлення теми. Мотивація.
– Перевірка домашнього завдання:
– Зачитування уривків з творчих робіт “У чому секрет популярності художнього фільму “За двома зайцями”, створеного за однойменною комедією М. Старицького”.
– Зачитування рецензій на телефільм “По-модньому”.
– Короткі повідомлення студентів.
Теми повідомлень:
1. Михайло Старицький – великий подвижник українського театру корифеїв.
2. Михайло Старицький і Микола Лисенко (розповідь на тлі музики Миколи Лисенка).
3. Тематичне багатство, проблематика, жанрове розмаїття драматичної спадщини М. Старицького.
– Робота за драмою “Не судилось”
Бесіда:
1. Визначте тему, проблематику, ідею драми “Не судилось”.
2. Чим вас схвилювала доля Катрі Дзвонарівни?
Скласти порівняльну характеристику Павла Чубаня і Михайла Ляшенка (робота в малих групах з наступним озвученням).
– Вступне слово викладача перед демонстрацією в/ф, створеного на матеріалі драми “Не судилось”.
– Демонстрація в/ф (міні-екранізації).
– Робота після показу в/ф.
Бесіда:
1. Які риси характеру підкреслюють актори в своїх героях? Як?
2. Якби вам довелося виступити в ролях Павла Чубаня і Анни Петрівни, то як би ви зіграли свою роль? На чому б наголосили? Чому?
3. Який епізод ви дібрали б для екранізації? Поясніть вибір.
Робота з текстом драми і текстом в/ф: Віднайдіть екранізований епізод. Зробіть коментарі.
– Робота за драмою “Талан” (робота в малих групах з наступним озвученням).
Питання і завдання:
Перша група
Кому присвячена драма? Чому? Чи можна назвати прізвище головної героїні символічним?
Чи можна твердити, що драма має автобіографічну основу? Чому?
Визначте творче кредо письменника.
Друга група
Рольова гра: візьміть інтерв’ю у Марії Лучицької
Орієнтовні запитання студентів:
Чому ви відмовились від вигідної пропозиції працювати на російській сцені?
Чи кохали ви Квітку?
Чи знали ви про інтриги за вашою спиною?
Чому ви виходили на сцену, незважаючи на заборони лікаря? Що вас спонукало до цього? Невже ви не турбувалися про власне здоров’я?
Як сталося, що ваша учениця Квятковська так ненавидить вас? Ви не відчуваєте в цьому власної провини?
Третя група
Назвіть друзів і недругів Марії Лучицької, намалюйте словесно їх портрети. Що доброго чи лихого вони роблять Лучицькій? Як? Чому? Ваші коментарі.
– Вступне слово викладача перед демонстрацією в/ф, створеного на матеріалі драми “Талан”.
– Демонстрація в/ф (міні-екранізації).
– Робота після демонстрації.
Бесіда:
1. Які декорації до сцен в/ф ви дібрали б, якби були режисером? Поясніть свій вибір.
2. Як би ви побудували мізансцени?
3. Які створили б костюми?
4. Актрис з якою зовнішністю ви запросили б на ролі Лучицької і Квятковської? Чому?
– Методи “Мікрофон” і “Незакінчене речення”:
“Марія Лучицька – це…”
“Квятковська – це…”
– Укладання словничка слів Квятковської. Короткі коментарі.
– Робота дослідницького характеру (в малих групах з наступним озвученням).
Питання:
– Чим, на вашу думку, Михайло Старицький збагатив українську драматургію?
– Домашнє завдання.
Обов’язкове для всіх: опрацювати методичну картку “Іван Карпенко-Карий”; прочитати комедію “Хазяїн”.
Завдання на вибір: написати твір на тему: “Чим небезпечне “панське болото”; укласти кодекс честі актора;написати рецензію на в/ф, створений на основі комедії “За двома зайцями”, як творчу роботу акторів-ровесників.
– Оцінювання студентів, мотивація оцінок.
– Самостійна робота над довідковою літературою.
Текст відеофрагмента, створеного на основі драми М. Старицького “Не судилось”
Пані. Невже ви думаєте, що я не понімаю нових ідей? Не… не… сочувствую їм? Ужасно трудно.
Павло. Та ви не трудіться, пані, кажіть по-своєму: гражданку ми вчили.
Пані. Не кепкуйте! Я хочу пересилити себе, хочу вивчитись… своїй мові…
Павло. Навіщо вона вам? Адже з мужиками знакомства водить не будете?
Пані. Ви дуже… упрямі: я це по ваших чорних очах бачу… і ще… озлоблені; я понімаю вас… я вас довго… із… із… ах!., наблюдала. І знаєте, чому ви такі чорстві?
Павло. Цікаво!
Пані. От сядьмо тут на траві.
Павло. Та я й постою (убік). От, не здихаюсь.
Пані. Ні, сідайте тут та пильно слухайте; я вам, як си… як другу казатиму.
Павло {набік). Ну, нав’язалась потороча! (Сідає й запалює цигарку.)
Пані. Ви тим так, так… мрачно на все дивитесь, що ваше серце не гріли, певно, ласкою, любовію?
Павло. Байдуже паски, аби порося!
Пані. Признайтесь, вас ніхто ще не кохав гаряче… страсно? Щоб аж дух захвативало?
Павло (набік). Куди це вона гне? {До неї.) А вам навіщо?
Пані. Навіщо? Ах, коли б ви знали! (Хилиться йому на плече.) Моя душа теж одинока; так прожила вік, щастя не знаючи. Оддали мене заміж молоденькою за етого старого… Що я понімала? Я так боялась перед вінчанням, а прийшлось… розчаруватись! Ви не можете повірить, яка у мене палка натура; а тут літа свої трать в томленії…
Павло {набік). Розманіжилась баба! (До неї.) Так ви, значить, томитесь через гарячу натуру: яка ж тут рада?
Пані (зляга більш на Павла). Яка? (Бере злегка за чуба) Плут етакой!!.
Павло. Ох! Не злягайте так: бо ви, нівроку, аж плеча не чую.
Пані. Який ви грубий з женщинами! Як відром холодної води обіллє! (Дивиться у вічі.) Впрочем, мені й самій обридли лебезіння та делікатності: навіщо китайські церемонії? Нащо розвитим людям іти проти природи?
Павло. Правда… Тільки, далебі, рука отерпла. (Випручує.)
Пані (розпалюючись). Я давно шукала случая… щиро, откровенно поговорить… розкрить душу… Ви, віроятно, догадались, що я…
Павло. Ні не догадався.
– Пані (набік). Какой медведь! Что, впрочем, с нім церемоніться? (До його.) Ви заставляєте мене красніть… закривається рукавом.) Ну, начистоту, так начистоту! Павло, разве ти не відіш – я люблю тєбя!
Павло. Шо-о?
Пані. Люблю страсно, безумно!
Павло (піднімається). Анна Петрівна, чи ви не здуріли?
Пані (обніма його). Я вся твоя!
Павло (одхиля Пі встає). Годі! Пора закінчити цю гидку сцену! Мені не пристало Іосифом бути, та й вам до Пентехріїхи далеко: не всі зуби в роті!
Пані (скочивши). Ах, нєвєжа! Мужик! Ха-ха-ха!! Вообразіл, дурак, что на него обратілі вніманіє! Только потєшілась! Ха-ха-ха!! Нашла холуя! Ха-ха-ха!!
Павло. Не регочіться дуже, бо щикотурка з лиця обсиплеться.
Пані. Аннушка! Аннушка! Аннушка!!! (Аннушка вбіга.) Проводі меня! Грубіян!! (До Павла.) Надєюсь, что ви ізбавіте меня от удовольствія і мінуту вас відєть в свойом домє!
Павло. Дуже радий.
Аннушка (проводить паню; набік). Ну й репрьо-манд!
Тексти відеофрагментів, створених на основі драми М. Старицького “Талан”
I сцена
Лучицька. Квятковська… Вона така добра зі мною, ласкава, як сестра…
Жалівницький. Вірте! Та вона готова вас у ложці води утопити!
Лучицька. За віщо б? Хіба за те, що я її люблю?
Жалівницький. За те, що талантом забиваєте. Ви готові за всіх головою наложити, а для вас ніхто й пальця не вріже: про свою шкуру всяк дба, а в вічі, звичайно, скалить зуби…
Лучицька. Як ви хмуро дивитесь на людей! А я певна, що зовсім поганих людей нема, що оберніться теплим словом навіть до лиходія, то і в нього Бог озветься…
Жалівницький. Марусю! Ви освітили цей храм і стали у ньому богинею. Але – спокуситель знов тут, пантрує за вами, коршуном над головою кружить. Розбещений панич, знуджений своєю нікчемністю…
Лучицька. Антон Павлович, мій друже, – не нікчема, а чоловік освічений і талановитий, з чесними, гуманними засадами…
Жалівницький. Я вашим щастям, Марусю, щасливий. Тільки не Антон Павлович Квітка дасть вам те щастя. Він поламає ваше життя. І святе мистецтво піде до дідька, і погине чудовий талан, замре висока душа, а Україна знов сиротою зостанеться…
Лучицька. Борони Боже! Не бійтесь, не зраджу, зі свого дорогого шляху не зійду…
II сцена
Антипов. Великолепно! Очаровательно! Вы целая прелесть!
Лучицька. Вы довольны? Очень рада. А я боялась, что будете бранить!
Антипов. Вы сегодня восхитительны, моя дива! За одно только журю и буду журить: грех, большой грех. Для такого таланта рамки малы: он рвется из них, а они давят… Мелко, мелко для вас! Поймите это! Пора на широкое, могучее море!
Лучицька. Море пустынно и нелюдимо, на нем и затеряться, и утонуть легко. Родная ж речка с зелеными вербами и безопаснее, и симпатичнее,
Антипов. Я вас прошу… Бросьте эту сцену, переходите на столичную, там ваш талант развернется и засверкает чудным огнем, а здесь, в провинции, он заглохнет. Отправляйтесь прямо в Москву. И дебютируйте в Малом. Я и протекции, и письма, и, наконец, сам с вами поеду…
Лучицька. Спасибо вам. Большое спасибо. Но я туда не гожусь… Все то, чем вы здесь восхищаетесь и называете художественным воспроизведением жизни, там будет чуждым, фальшивым! А главное – для той сцены нужно будет все мое родное забыть и переродиться…
III сцена
Лучицька (входить). Тут Котенка нема?
Маринка. Ні! Сідайте тут, відпочиньте! Ви сьогодні надто бліді!
Лучицька. Неможеться щось, моя квіточко, сили щодня никнуть та никнуть…
Маринка. Ріднесенька! Голубонько! Полікуйтесь, відпочиньте! Ви ж не шануєте здоров’я свого! Так тратити сили, як ви, рвучи серце, точачи кров, ” надриваючи жили, і без відпочинку!.. Для чого ж? Так же вас ненадовго стане!
Лучицька. Треба, Маринко, працювати! Краще вже останні сили віддати другим на користь, ніж не знати, на що їх берегти! Мені ж самій чим швидше їх витрачу, тим більше втіхи!
Маринка. А для нас, бідних, що готові життя своє за все покласти, невже й для нас не захочете поберегти свої сили?
Лучицька. Ой! (Хапається за серце.)
Маринка. Марусю! Господи! Чого тобі? Ей, хто там? (Вбігає Безродний.)
Безродний. Що з Марією Іванівною?
Маринка. Вона зовсім слаба!
Безродний. Доктора зараз! Я Котенкові скажу… Вам грати не можна! Господи, зглянься! (Безродний вибігає, коло Лучицької клопочеться Маринка.)
Лучицька. Ах, яка мука! Коли б кінець!
Швидко входять Безродний, лікар, Котенко.
Лікар. Що таке? Що з вами, моя панійко? Хто потривожив, хто збентежив вас?
Маринка. Потривожилась!
Лікар (дає краплі). Випийте! Я ж просив, я ж благав, нічого не приймати до серця. І – спокій і сон, сон і спокій! – вам тільки потрібні! Ех, панове, не бережете ви її!
Котенко (до Безродного). Що ж скоїлось? Марусю, невже ви не будете грати? Погинув, погинув перший спектакль! Усе шкереберть піде… Марусю, рятуйте!
Лучицька. Я сама розумію. Савичу, я не жаліла ніколи для вас сил, ви знаєте.
Котенко. Знаю, знаю. Ви добра. Пожалійте, у вас таке добре серце. Перший спектакль. Все від нього… Повний збір… І відмінити.
Безродний. Може, Квятковська?
Котенко. Що Квятковська? Публіка прийшла слухати Лучицьку… Ох, господи! Що ж мені чинити? Розор, розор! Нічим буде нещасним хористкам платити. А діти, мої нещасні діти!
Лучицька. Заспокойтесь! Може, ще зберу останні сили!
Лікар. По-моєму – ні! Смертельний риск!(Даєліки.)
Маринка. Бога ради!
Безродний. Доб’ють!
Котенко. Може б, хоч так: у двох діях з Богданом, а там Квятковська? Щоб хоч побачила публіка! Марусю! Докторе! Рятуйте мене, рятуйте!
Лучицька. Та мені… вже трохи краще.
Лікар. Слабе ще серце!
Котенко. Я даю третину збору на хор.
Лучицька. А Ви знаєте, чим мене підкупити! Вони справді страх як нуждаються! Це їм велика підмога (встає). Я граю!
Котенко (цілує руки). Благодійко моя! Зараз лечу! Безродний, дзвінки! На сцену всі! Починаємо! (Вибігає.)
Лучицька. Тут (на серце) ціле пекло, а я сміятися і жартувати мушу! (Ледве йде.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)