Відділ покритонасінні, квіткові
Відділ покритонасінні, квіткові (Angiospermae, Magnoliophyta). Це найчисленніший відділ вищих насінних рослин і найвища ступінь в еволюції рослинного світу. Вони виникли наприкінці юрського – на початку крейдяного періодів. Найхарактернішою ознакою покритонасінних є наявність квітки (звідси й назва квіткові), а також плоду, всередині якого міститься насіння (звідси покритонасінні). Запилення покритонасінних відбувається за допомогою вітру, комах, птахів, води, можливе також самозапилення. Важливою ознакою покритонасінних є наявність добре розвинених справжніх судин, що проводять воду з розчиненими в ній мінеральними речовинами. Покритонасін-ність – важлива перевага рослин, що дає змогу ліпше зберегти насіння від несприятливих умов і насамперед від висушування.
Покритонасінні поширилися на весь суходіл земної кулі, а деякі з них проникли у прісні водойми, де до глибини 3-5 м утворюють так звані “підводні луки” (ряска мала – Lemna minor), а також пристосувалися до життя в морських мілководдях (понад 50 видів рослин). На гірських схилах острова Суматри є рослина з найбільшою квіткою, розміри якої сягають до одного метра в діаметрі – рефлезія. До покритонасінних належать найвищі дерева, зокрема, евкаліпт гігантський (Eucalyptus gigantea). Описані екземпляри евкаліпта мали висоту до 155 м, а діаметр стовбура – 25 м. Тепер таких екземплярів немає, але дерева 100-метрової висоти ще трапляються. Одні рослини цього відділу закінчують свій життєвий цикл у декілька тижнів або й днів, а інші живуть до трьох-чотирьох тисяч років: наприклад тис ягідний (Taxus baccata), мамонтове дерево (Sequoiadendron gi-ganteum), баобаб (Adansonia digitata), площа поперечного перерізу ствола якого сягає 60 м2.
Покритонасінні пристосувалися до найрізноманітніших природних умов. У північній півкулі 90 представників цього відділу освоїлися на широтах 78-83° (Гренландія), у південній півкулі (на широті 64°) проростає злак – молоточник антарктичний. Піщанка мохоподібна (Arenaria bryoides) з родини гвоздичних росте на схилах Евересту на висоті 6218 м.
Майже всі покритонасінні – автотрофні рослини. Однак близько 400 видів з них позбавлені зеленого забарвлення, тому непридатні до процесу фотосинтезу. Отже, покритонасінні, або квіткові рослини, які займають у сучасних умовах панівне становище і відіграють архі-важливу роль у продукуванні органічної речовини, характеризуються найбільшою різноманітністю.
Покритонасінні поділяють на два класи: дводольні, або магно-лієподібні (Dicotyledones, або Magnoliopsida), та однодольні, або лілієподібні (Monocotyledones, або Liliopsida). Клас дводольні поділяють на підкласи – первиннопокривні і вториннопокривні, або зрослопелюсткові. А клас однодольні – на чотири підкласи. Практичне значення покритонасінних полягає в тому, що саме до них належать всі найважливіші культурні рослини. Є десяток гіпотез про походження покритонасінних рослин, але найвірогідніша з них та, що обгрунтовує їхнє походження від голонасінних.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)