Відділ мохоподібні

Відділ мохоподібні (Bryophyta) утворюють рослини з примітивною будовою тіла. Вегетативне тіло – гаметофіт – має вигляд слані або простого чи розгалуженого пагона, так званого стебла, позбавленого кореня. Талом з нижнього боку, а стебло здебільшого в основі (крім сфагнових мохів) вкриті ризоїдами1 (грец. рі^а – корінь і siSog – вигляд). Крім розмноження спорами, яке переважає, мохоподібним властиве й вегетативне – підземними пагонами, відокремленими частинами гаметофіта і за допомогою бруньок, бульбочок тощо. Часто воду і потрібні їм розчини мінеральних солей вони вбирають всією поверхнею тіла.

У переважній більшості мохоподібні – це багаторічні рослини, які поширені на всіх континентах і в різних географічних зонах, окрім пустинь з хлоридним і сульфатним засоленням. Найбільше поширені у тундрі та високогір’ях, які називають “царством мохів і лишайників”. Ростуть мохи в різних екологічних умовах, на різноманітному субстраті, створюючи нерідко суцільний покрив.

Нині відомо близько 25 тис. видів мохоподібних. Їх поділяють на три класи: антоцеротові (Anthocerotopsida), печіночники, або пе-чіночні мохи (Hepaticopsida), і власне мохи, або листостеблові мохи (Bryopsida). Здатність мохів поглинати велику кількість вологи й утримувати її зумовлює заболочування й заторфовування території. Мохи переводять значну частину поверхневого стоку в підземний і, таким чином, запобігають ерозії грунтів, зокрема гірських територій, вони акумулюють забрудники речовини, – зокрема радіоактивні. Деякі види мохів, що мають антибіотичні властивості, використовують у медицині. Як паливо й органічне добриво використовують продукт життєдіяльності мохів та інших болотних рослин – торф. Бріологія – галузь ботанічної науки, яка вивчає мохоподібні. В Україні зведений список мохів охоплює понад 600 видів, за іншими даними (Д. Гро-дзинський, 2002) – майже 800 видів.

Відділ псилотоподібні (Psilotophyta) – це реліктові судинні рослини. Відділ містить один клас (Psilotops) з одним порядком (Psilo-tales). Це невеликі трав’янисті рослини, які ведуть епіфітний1 (грец. єкї – над і рослина) спосіб життя або ростуть на родючому грунті чи на корі дерев у вологих тропічних і субтропічних лісах. Розмножуються спорами. Більшість представників цього відділу з’явилася на початку палеозою і давно вимерла.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Відділ мохоподібні