Відчуття та їх анатомо-фізіологічні механізми
Життєдіяльність людини передбачає активне дослідження об’єктивних закономірностей навколишньої дійсності. Пізнання світу, побудова образу цього світу необхідні для повноцінної орієнтації в ньому, для досягнення людиною власних цілей. Знання навколишнього світу входить у всі сфери діяльності людини і основні форми його активності.
У пізнанні прийнято виділяти два рівні: чуттєвий і раціональний. До першого рівня відноситься пізнання за допомогою органів чуття. У процесі чуттєвого пізнання в людини складається образ, картина навколишнього світу в його безпосередній даності і різноманітті. Чуттєве пізнання представлено відчуттями і сприйняттям. У раціональному пізнанні людина виходить за межі чуттєвого сприйняття, розкриває істотні властивості, зв’язки і відносини між предметами навколишнього світу. Раціональне пізнання навколишнього світу здійснюється завдяки мисленню, пам’яті і уяві.
Відчуття – це процес первинної обробки інформації, який являє собою відображення окремих властивостей предметів і явищ, що виникає при їх безпосередньому впливі на органи чуття, а також відображення внутрішніх властивостей організму. Відчуття виконує функцію орієнтації суб’єкта в окремих, найбільш елементарних властивості об’єктивного світу.
Відчуття є найбільш простою формою психічної діяльності. Вони виникають як рефлекторна реакція нервової системи на той чи інший подразник. Фізіологічною основою відчуття є нервовий процес, що виникає при дії подразника на адекватний йому аналізатор.
Аналізатор складається з трьох частин: 1) периферичного відділу (рецептора), трансформуючого зовнішню енергію в нервовий процес; 2) провідних нервових шляхів, що з’єднують периферичні відділи аналізатора з його центром: аферентних (спрямованих до центру) і еферентних (що йдуть до периферії); 3) підкоркових і кіркових відділів аналізатора, де відбувається переробка нервових імпульсів, що приходять з периферичних відділів.
Клітинам периферичних відділів аналізатора відповідають певні ділянки кіркових клітин. Численні експерименти дозволяють чітко встановити локалізацію в корі тих чи інших видів чутливості. Зоровий аналізатор представлений головним чином у потиличних зонах кори, слуховий – у скроневих зонах, осязательно-рухова чутливість локалізована в задній центральній звивині, і т. д.
Для виникнення відчуття необхідна робота всього аналізатора. Вплив подразника на рецептор викликає поява роздратування. Початок цього роздратування виражається в перетворенні зовнішньої енергії в нервовий процес, який виробляється рецептором. Від рецептора цей процес по аферентні шляхах досягає коркового відділу аналізатора, внаслідок чого виникає відповідь організму на подразнення – людина відчуває світло, звук або інші якості подразника. Разом з тим дії зовнішнього або внутрішнього середовища на периферичну частину аналізатора викликають відповідну реакцію, яка передається по еферентних шляхах і призводить до того, що зіниця розширюється або звужується, погляд спрямовується на предмет, рука відсмикує від гарячого і т. д. Весь описаний шлях називається рефлекторним кільцем. Взаємозв’язок елементів рефлекторного кільця створює основу орієнтування складного організму в навколишньому світі, забезпечує діяльність організму в різних умовах його існування.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)