Видатні астрономи і астрофізики
Адамс, Джон (1819-1892) – англійський астроном. На підставі теоретичних розрахунків встановив існування планети Нептун.
Альфонс X (Мудрий) (1252-1282 рр.) – король Кастилії і Леона. Протегував науку, займався астрономією. Організував складання астрономічні таблиці (“Альфонсінські таблиці”), що містять обчислення великий для того часу точністю.
Амбарцумян, Віктор Амазаспович (1908-1996) – радянський астрофізик. Розробляв проблеми, пов’язані з космогонією зірок і галактик, фізичною природою світил, міжзоряному середовищем.
Аристарх Самоський (близько 310-230 до н. е..) – видатний давньогрецький вчений, вперше визначив відстань від Землі до Місяця і Сонця.
Аристотель (384-322 до н. е.) – великий учений Стародавньої Греції. Його твори охоплюють майже всі сучасні йому галузі знання. Створив концепцію будови Всесвіту. Обгрунтував кулястість Землі. Стверджував, що Земля – нерухомий центр Всесвіту, навколо якого обертаються всі небесні тіла.
Армстронг, Ніл Алден (р. 1930) – американський астронавт, перша людина, що ступила на поверхню Місяця.
Бааде, Вільгельм Генріх Вальтер (1893-1960) – американський астроном, який досліджував будову зоряних систем.
Білопольський, Аристарх Аполлонович (1854-1934) – російський астроном. Досліджував закони обертання Сонця, довів метеоритну будову кільця Сатурна, проводив дослідження спектрів зірок.
Бессель, Фрідріх Вільгельм (1784-1846) – видатний німецький астроном і геодезист. Першим виміряв відстань
Бете, Ханс Альбрехт (р. 1906) – німецький та американський фізик. Створив теорію джерела енергії зірок (результат ядерних реакцій).
Біруні, Абу Рейхан Мухаммед ібн Ахмед аль-Біруні (973- 1048) – видатний середньоазіатський вчений-енциклопедист, відомий працями з географії, історії, медицини, математики та астрономії.
Бразі, Тихо (1546-1601) – видатний датський астроном. Заснував обсерваторію Ураниборг, його спостереження небесних тіл істотно відрізнялися більш високою точністю, ніж у всіх його попередників, і поклали початок сучасної астрометрії.
Брадлей, Джеймс (1693-1762) – англійський астроном, один з основоположників сучасної зоряної астрономії.
Бредихін Федір Олександрович (1831-1904) – російський астроном, творець теорій освіти кометних хвостів і походження метеорних потоків.
Бруно, Джордано Філіпа (1548-1600) – видатний італійський філософ. Автор вчення про те, що зірки подібні Сонцю, і вчення про множинність населених світів.
Вокулер, Жерар Анрі де (р. 1918) – французький і американський астроном. Роботи присвячені вивченню Марса, планет і галактик.
Воронцов-Вельямінов, ‘Борис Олександрович (1904-1994) – радянський астроном, дослідник туманностей і галактик.
Гагарін Юрій Олексійович (1934-1968) – перша людина, що зробила політ у космос.
Галілей, Галілео (1564-1642) – великий італійський фізик, астроном. Один з творців сучасної фізики і науки про Всесвіту.
Галлей, Едмунд (1656-1742) – англійський астроном. Відкрив, що зірки мають власний рух і не є неподвиж ними. Встановив, що комета (пізніше названа його ім’ям) належить Сонячній системі і з’являється періодично.
Гамов, Джордж (Георгій Антонович) (1904-1968) – американський фізик. Запропонував модель утворення Всесвіту (Великий вибух), досліджував ядерні реакції в зірках і на ранній стадії розширення Всесвіту.
Гевелій, Ян (1611-1687) – польський астроном, засновник селенографии. Склав перші докладні карти Місяця.
Гершель, Вільям (Фрідріх Вільгельм) (1738-1822) – англійський астроном. Відкрив і дослідив багато туманностей, подвійних зірок, планету Уран. Виявив рух Сонця в просторі серед зірок.
Гіппарх ( II ст. до н. е..) – найбільший давньогрецький астроном. Встановив поділ зірок за їх видимому блиску на зоряні величини. Склав великий і для свого часу досить точний каталог зірок.
Гудрайк, Джон (1764-1786) – англійський астроном. Відкрив періодичність зміни блиску зірки Алголь в сузір’ї Персея.
Гук, Роберт (1635-1703) – англійський фізик, астроном. Автор робіт з механіки та різних областей фізики, теорії тяжіння і небесної механіки.
Гюйгенс, Християн (1629-1695) – голландський фізик, математик, астроном. Виготовив перші маятникові годинник, відкрив супутник Сатурна Титан.
Д’Аламбер, Жан Лерон (1717-1783) – французький математик і філософ. Розробляв питання механіки і руху небесних тел.
Джині, Джеймс Хопвуд (1877-1946) – англійський астроном і фізик. Автор космогонічної гіпотези (гіпотеза Джинса), займався вивченням зірок, зоряних систем і туманностей.
Зельдович, Яків Борисович (1914-1987) – радянський фізик і астрофізик. Автор робіт з космології і еволюції зірок.
Кант, Іммануїл (1724-1804) – видатний німецький вчений і філософ; висунув наукову гіпотезу походження небесних тел.
Кассіні, Джованні Доменіко (1625-1712) – італійський і французький астроном. Засновник і перший директор Паризької обсерваторії.
Кеплер, Йоганн (1571-1630) – великий німецький астроном. Встановив три закони, за якими відбуваються руху планет в Сонячній системі.
Клеро, Алексіс Клод (1713-1765) – французький математик. Вивчав руху тіл в Сонячній системі. Роботи Клеро мали велике значення для астрономії.
Койпер, Джерард (1905-1973) – американський астроном. Основні наукові роботи відносяться до фізики зірок, планет іїх супутників.
Коперник, Микола (1473-1543) – великий польський астроном, творець геліоцентричної системи світу, в якій Земля – рядова планета.
Корольов Сергій Павлович (1907-1966) – радянський вчений, конструктор. Розробив ракети, за допомогою яких був запущений перший штучний супутник Землі і на яких вперше було здійснено космічні польоти.
Лагранж, Жозеф Луї де (1736-1813) – французький математик і астроном. Теоретик небесної механіки, запропонував одну з гіпотез походження комет.
Лаплас, П’єр Симон (1749-1827) – французький математик і астроном. Розробив гіпотезу утворення Сонця і планет.
Леверье, Урбен Жан Жозеф (1811-1877) – французький астроном. На підставі обчислень була відкрита планета Нептун.
Лексель, Андрій Іванович (1740-1784) – російський астроном. Досліджував рух комети, що згодом отримала його ім’я. Довів, що відкрите Вільямом Гершелем небесне тіло насправді є планетою Уран.
Леметр, Жорж (1894-1966) – бельгійський астроном, один із творців сучасної теорії освіти і розширення Всесвіту.
Лівітт, Генрієтта (1868-1921) – американський астроном. Встановила залежність між періодом зміни блиску змінних зірок (цефеїд) та їх светимостью, що дало можливість визначати відстані до далеких зоряних систем.
Ломоносов Михайло Васильович (1711-1765) – видатний російський учений-енциклопедист. В області астрономії запропонував тип телескопа-рефлектора, виявив існування атмосфери у Венери.
Максутов, Дмитро Дмитрович (1896-1964) – радянський оптик. Створив телескоп, названий менісковим телескопом Максутова.
Ньюком, Саймон (1835-1909) – американський астроном, створив перший фундаментальний каталог зірок, визначив астрономічні постійні.
Ньютон, Ісаак (1643-1727) – великий англійський фізик, математик, астроном. Творець фізики і математики Нового часу. Відкрив закон всесвітнього тяжіння.
Омар Хайям (1048-1123) – видатний перський поет, філософ, математик і астроном
Оорт, Ян (1900-1992) – голландський астроном. Вивчав будову Галактики, займався питаннями космогонії.
Пензіас, Арно (р. 1933) – американський фізик, радіотехнік, астроном. Один з першовідкривачів (спільно з Робертом Вілсоном) реліктового випромінювання.
Піацці, Джузеппе (1746-1826) – італійський астроном. Відкрив першу малу планету – Цереру.
Пікар, Жан (1620-1682) – французький астроном. Виміряв дугу земного меридіана між Парижем і Амьеном, що дозволило більш точно визначити розміри Землі
Піфагор Самоський (близько 570-500 до н. е..) – видатний давньогрецький математик, творець філософської школи, представники якої стверджували ідеї сферичності Землі і гелиоцентрическое будову Всесвіту (Сонячної системи).
Птолемей, Клавдій (близько 87-165) – один з найбільших вчених Давньої Греції, географ, оптик, астроном. Розробив геоцентричну систему світу. Автор трактату “Альмагест”.
Сейферт, Карл Кінан (1911-1960) – американський астроном. Основні наукові роботи присвячені вивченню галактик.
Скіапареллі, Джованні Вірджініо (1835-1910) – італійський астроном. Спостерігаючи поверхню Марса, відкрив на ній “канали” і “моря”.
Струве, Василь Якович (1793-1864) – російський астроном, засновник і перший директор Пулковської обсерваторії.
Тейлор, Джозеф (р. 1941) – американський астроном, відкрив (спільно з Расселом Халлсом) уповільнення обігу подвійних пульсарів, довів існування гравітаційних хвиль.
Вілсон, Роберт Вудроу (р. 1936) – американський фізик, радіотехнік і астроном, один з першовідкривачів (спільно з Арно Пензиасом) реліктового випромінювання.
Улугбек, Мірза Мухаммад ібн Шахрух ібн Тимур Улугбек Гурган (1394-1449) – правитель Самарканда, узбецький астроном і математик. Заснував в Самарканді чудову обсерваторію.
Фаулер, Вільям Альфред (1911-1995) – американський астрофізик, вніс великий внесок у дослідження будови зірок, ядерних реакцій в зірках.
Фламмаріон, Ніколя Камілл (1842-1925) – французький астроном. Самий відомий популяризатор астрономії свого часу.
Фраунгофер, Йозеф (1787-1826) – німецький фізик і оптик. Вперше виявив численні лінії поглинання в сонячному спектрі, названі згодом його ім’ям.
Фрідман, Олександр Олександрович (1888-1925) – російський математик і геофізик. Зробив одне з найбільших відкриттів в астрономії – передбачив розширення Всесвіту.
Хаббл, Едвін Пауелл (1889-1953) – американський астроном. Вперше встановив, що далекі туманності – це зоряні системи, схожі з нашою Галактикою.
Халлс, Рассел (р. 1950) – американський астроном, відкрив (спільно з Джозефом Тейлором) уповільнення обігу подвійних пульсарів, довів існування гравітаційних хвиль.
Хойл, Фред (р. 1915) – англійський астроном, який працював над створенням теорії утворення і еволюції зірок, космології.
Хокінг, Стівен (р. 1942) – англійський астрофізик. Займався проблемами космології, запропонував нову теорію освіти і “випаровування” чорних дір.
Хол, Асаф (1829-1907) – американський астроном. У 1877 р. відкрив супутники Марса – Фобос і Деймос.
Хіоіш, Ентоні (р. 1924) – англійський астроном. Вивчав космічні радиоисточники. Відкрив (спільно з Джоселін Белл) існування пульсарів.
Цандер, Фрідріх Артурович (1887-1933) – радянський вчений, винахідник, один з піонерів ракетної техніки.
Ціолковський Костянтин Едуардович (1857-1935) – видатний російсько-радянський вчений. Йому належить ряд найбільших відкриттів в області ракетної техніки й теорії міжпланетних повідомлень.
Чандрасекара, Субраманьян (1910-1995) – індійський і американський астрофізик, досліджував будову зірок, створив теорію будови білих карликів, займався питаннями динаміки і стійкості зірок.
Чижевський, Олександр Леонідович (1897-1964) – радянський натураліст, біолог, астроном. Досліджував вплив Сонця і космічних випромінювань на організм людини і тварин.
Шайн, Григорій Абрамович (1892-1956) – радянський астроном, один з найбільших астрофізиків XX ст.
Шеплі, Харлоу (1885-1972) – американський астроном. Займався вивченням будови Галактики, досліджував змінні зірки в нашій та інших галактиках.
Шкловський, Йосип Самійлович (1916-1985) – видатний радянський астрофізик,, активний дослідник питань, пов’язаних з проблемою життя у Всесвіті.
Шмідт Отто Юлійович (1891-1956) – радянський математик, астроном і полярний дослідник. Розробив гіпотезу утворення Землі і планет з холодної газопилової хмари, що оточував Сонце.
Штернберг, Павло Карлович (1865-1920) – астроном і революційний діяч. Ім’я Штернберга носить Державний астрономічний інститут Московського університету.
Еддінгтон, Артур Стенлі (1882-1944) – англійський астроном і фізик. Основоположник сучасного уявлення про будову зірок.
Эйлер, Леонард (1707-1783) – математик, фізик, астроном. Займався дослідженнями руху тіл Сонячної системи.
Ейнштейн Альберт (1879-1955) – великий американський фізик. В астрономії – творець сучасної теорії гравітації і космології.
Янський, Карл (1905-1950) – американський радіоінженер. Виявив космічне радіовипромінювання, джерело якого ототожнив з Чумацьким Шляхом.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)