Вічний двигун: цікаві факти
“Perpetuum mobile” (перпетуум мобіле) – поєднання цих слів в перекладі з латині означає “вічно рухливе”, але частіше перекладається як “вічний рух” або “вічний двигун”.
Вічний двигун – уявна машина, яка, будучи раз пущена в хід, здійснювала б роботу необмежено довгий час, не запозичуючи енергії ззовні. Можливість роботи такої машини необмежений час означала б отримання енергії з нічого.
Ідея вічного двигуна виникла в Європі, мабуть, в XIII столітті (хоча існують свідчення, що перший проект вічного двигуна запропонував індієць Бхаськара в XII столітті). До цього проекти вічних двигунів невідомі. Їх не було у греків і римлян, які розробили безліч ефективних механізмів і заклали основи наукових підходів до вивчення природи. Вчені припускають, що дешева і практично необмежена робоча сила у вигляді рабів гальмувала в античності розробку дешевих джерел енергії.
Так вчені минулого малювали в своїх мріях дивовижний двигун, який може працювати, не запозичуючи енергію ззовні.
Конструюванням таких машин марно займалися багато винахідників. Їх невдачі пояснювалися тим, що існування “вічного двигуна” суперечить одному з головних законів природи – закону збереження енергії.
Люди придумували дуже дотепні прості і складні конструкції “вічних двигунів”. Але завжди можна було знайти не враховані автором процеси, які не дозволяли здійснити бажане.
Технологія вічного двигуна приваблювала людей в усі часи. Сьогодні вона вважається швидше псевдонаукової і неможливою, ніж навпаки, але це не зупиняє людей від створення все більш дивовижних штучок і штучок в надії порушити закони фізики і провести світову революцію.
У XII-XIII столітті почалися хрестові походи і європейське суспільство прийшло в рух. Стало швидше розвиватися ремесло і вдосконалюватися машини, що приводять у рух механізми. В основному це були водяні колеса і колеса, що приводяться в рух тваринами (кіньми, мулами, биками, які ходили по колу). Ось і виникла ідея придумати ефективну машину, що приводиться в рух більш дешевою енергією. Якщо енергія береться з нічого, то вона нічого не коштує і це крайній окремий випадок дешевизни – даром.
Ще популярнішим ідея вічного двигуна стала в XVI-XVII століттях, в епоху переходу до машинного виробництва. Число відомих проектів вічного двигуна перевалила за тисячу. Створити вічний двигун мріяли не тільки малоосвічені ремісники, а й деякі великі вчені свого часу, так як тоді не існувало принципового наукового заборони на створення такого пристрою.
Уже в XV-XVII столітті прозорливі натуралісти, такі як Леонардо да Вінчі, Джіроламо Кардано, Симон Стевін, Галілео Галілей сформулювали принцип: “Створити вічний двигун неможливо”. Фламандський математик, механік і інженер Симон Стевін був першим, хто на основі цього принципу вивів закон рівноваги сил на похилій площині, що привело його в кінці кінців до відкриття закону складання сил за правилом трикутника (додавання векторів).
У 1775 році Паризька академія наук прийняла рішення не розглядати проекти вічного двигуна через очевидну неможливість їх створення. Патентне відомство США не видає патенти на perpetuum mobile вже більше ста років.
А словосполучення “перпетуум мобіле” стало загальним і означає “займатися безглуздою справою, працювати над нерозв’язним завданням”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)