Вибір найбільш небезпечних токсикантів
При контролі стану конкретного забрудненого об’єкта не рідко в аналізах виявляють до ста і більше різних хімічних речовин. У таких випадках надзвичайно важко провести аналіз для всіх токсикантів. Можна істотно зменшити число токсикантів, що підлягають аналізу, якщо взяти до уваги ряд визначальних чинників.
При виборі списку визначальних токсикантів враховують:
1 – ті речовини, які є найбільш токсичними, стійкими і рухливими;
2 – ті речовини, які містяться в найбільших кількостях і зустрічаються на більшому просторі;
3 – ті речовини, які чинять найбільший вплив.
Первісна обробка даних полягає у виборі зі списку всіх токсикантів, виявлених у даній місцевості, найбільш небезпечних, їх ранжування та визначення тих токсикантів, які визначають 99% ризику.
Цей етап обробки складається з ряду процедур:
1 – складання списку для кожної з середовищ (повітря, вода, грунти і т. д.) для всіх канцерогенних і не канцерогенних токсикантів, виявлених при проведенні екологічної експертизи даній місцевості (моніторингу, вимірювань, контролю);
2 – табуляція для кожного виявленого токсиканта середнього і максимального значень концентрацій;
3 – визначення для кожного токсиканта еталонної дози (RfD) і показника канцерогенності (SF) (див. Розділи 3.3.2 і 3.3.3);
4 – визначення ступеня токсичності для кожного токсиканта в кожному середовищі.
Для НЕ канцерогенних речовин ступінь токсичності визначають за формулою:
St = Cmax / RfD (5.1)
Де St – ступінь токсичності, Cmax – максимальна концентрація, RfD – еталонна доза для хронічного впливу.
Для канцерогенних речовин ступінь токсичності визначають за формулою:
St = Cmax – SF (5.2)
Де SF – показник канцерогенності.
5 – ранжирують речовини в кожному середовищі за ступенем токсичності;
6 – для кожної з середовищ вибирають ті речовини, які визначають 99% ризику в загальній величині ризику.
Ранжування токсикантів за ступенем їх небезпеки враховує їх максимальну концентрацію і токсичність. Цим обробка даних не закінчується. Для більш точного обліку небезпеки необхідно для кожного з обраних хімікатів врахувати їх рухливість в навколишньому середовищі і інші фактори.
Додаткове дослідження включає:
– Середню концентрацію;
– Частоту виявлення;
– Рухливість;
– Стійкість;
– Накопичення.
Зазвичай речовини, які виявляють дуже рідко або які мають дуже низьку концентрацію, не приймають до уваги. Для оцінки рухливості токсиканта в навколишньому середовищі використовують дані про період напіввиведення та фізико-хімічних властивостях (тиск пари, розчинність тощо). Речовини, які є стійкими і рухливими повинні бути залишені в списку. Також повинні бути залишені в списку речовини, які розкладаючись або взаємодіючи з іншими речовинами, утворюють нові небезпечні речовини, які також повинні бути включені в список з урахуванням їх концентрацій.
Таким чином, остаточний список може містити близько 10-15 речовин, а іноді й менше. Це обмежує обсяг подальших досліджень і розрахунків.