ВЕСНЯНКИ – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ
І
Зійшли сніги, шумить вода,
Весною повіва;
Земля квіточки викида,
Буяє травка молода;
Все мертве ожива.
Веселе сонечко блистить,
Проміння щердо ллє;
Гайок привітно шелестить,
Неначе кличе пригостить;
Струмочок виграє.
Сіяють злотом небеса,
Витьохкують пташки…
А груди думонька стиса:
Ховає зверхня ця краса
Смердючі болячки.
II
Знову, ластівочко-серце,
Ти вернулась, знов звила
В нас під хатою кубельце…
Заспівай же, де була?
Розкажи: чи й там, як тута,
Пекло скрізь – ні верть, ні круть:
Люди носять рабські пута,
У чужій кормизі мруть?
Світлі поклики колишні
До братерства та рідні,
Мов ті дріб’язки залишні,
Затопталися в багні?
Крук недолі над всім кружить,
А соборйще панів,
Знавіснівши, гірко тужить,
Що, бач, мало кайданів?
Розкажи: чи й там, як тута,
Замість праці все слова;
Люд бездольний в пітьмі плута,
На наймитів упова?
III
Сумно заспівала
Ластівочка люба
На питання ті:
– Скільки світа знала,
Скрізь панує згуба,
Люд – узаперті.
Мість любові – злоба;
Брат піднявсь на брата,
Душить за шматок,
Та ніде пригноба
Не справляє свята,
Як-от ваш куток!
Ніде розбратання
Посеред громади
Не було, як тут.
Ниці почування,
Продажність та зради
Не кули більш пут.
Нi в якій країні
Брак самопошани
Так людей не жер,
Як у вас донині…
Бийте, рвіть кайдани,
Доки дух не вмер! –
З отим словом втіхи
Пісенька зніміла,
В небі віддалась.
У блакить з-під стріхи
Ластівочка мила
Пурхнула-знялась.
IV
Правду мовила пташина;
Чи на добре ж, чи дарма?
Перед нами – домовина,
Сором вічного ярма.
Промінь згас над рідним краєм;
А ми, скільки кожен зміг,
У провалля себе пхаєм,
Грунт пускаємо з-під ніг.
Та не пізно: є поправа,
Певен я – минеться все;
Ще заблисне наша слава,
Праця вгору піднесе.
Тільки треба сил та труду,
Щоб не згинути цілком,
Не стогнать до віку-суду
Під вельможним канчуком.
V
Годі ж нудитись, складаючи руки;
Кличе робітників рідна земля…
Віра, впотужнена словом науки,
Хай нас міцніш окриля!
Більше уваги до власного горя,
Більше любові до люду свого!
Близько – загибель… зника наша зоря…
Чого ж нам ждати, чого?
VI
Розцвітайся ти, веснонько красна,
Духом творчості все онови;
У нарузі країна нещасна…
З муки-смерті її відживи!
Розворуш наші груди холодні,
Запали в них притухлий огонь,
Щоб рятунок знайшли ми з безодні,
Не стояли в борні осторонь!
Одігнала надовго ти хвижі,
Розбудила надії та сни.
Баглаї – ці воріженьки хижі,
Так послизнуть нехай і вони!
Розцвітайся та нас із могили
До живого життя підведи,
Щоб ми очі на себе розкрили;
Світлі думи в душі відроди!
Related posts:
- ДО ОРЛА – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Обох нас, орле стервоїдний, Знажає поле боротьби: Рвемо у других шмат послідній, Жаги нікчемної раби. Та чом не в мене твої крила? Я полинув би вище хмар: Тут кров злочинства землю вкрила, Скрізь повно слів, в повітрі – вар! Де б не поглянув – боже! – всюди Слід жертв, загублених дарма; Не змовк стон тіней,- […]...
- ДІТЯМ – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Перша думка наша, діти, Краю рідному; Першу працю присвятити Люду бідному! Усім серцем полюбляти Вчиться ближнього, З тяжких злиднів визволяти Неспроміжнього. Не кохайтесь у користі З її шматтями, А прямуйте жити вмісті, Бутибраттями! Чули заповідь господню: Всім любитися, А не рить другим безодню Та злобитися! Отож будьмо, діти, певні По-господньому: Завжди милі, завжди кревні Одно […]...
- Не раз ми ходили в дорогу – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Не раз ми ходили в дорогу, Не раз ми вертались до хати І знову брели від порогу – Правдивої цілі шукати. З борців насміхалася доля, Зростала, проте, їх громада. Добробут народний та воля – То наша найперша засада. Борців не лякають пригоди: Шлях, мочений кров’ю та потом, Нас виведе в панство свободи Не нині, не […]...
- СИРОТИ – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Дітки маленькі кликали маму: – Вставай, голубко, нене кохана, Прокинься швидше та кидай яму, Бо ми не їли з самого рана! – Даремно ждати; побігли в клуню: – Чом не йде мама? Скажи, татуню! – Пождіть, не плачте, дітоньки милі, Не видно – прийде ваша матуся, Зварить кулешик, дасть льолі білі, А я ще трохи […]...
- ОРЛИ – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Марно ради пита, Вся засмучена, Україна свята, Перемучена. Занедбали сини Рідну мовоньку, Не туди-бо вони Гнуть головоньку, На пожитки густі Позіхаючи, Та кишені товсті Напихаючи. Дяка Богу – всього Враз набралися: Від народу свого Відцуралися… А поки що чуже Розшолопають, – Чого вміли, то вже Не второпають… Ще й вирлають на мир Гірш Московщини: – […]...
- ДО ШКОЛИ – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Ну, прокидайтеся, діти: Ранок – до книжки пора! Сонечко вспіло залити Все посереду двора! Швидше вдягайтесь до школи! Кращі прогаєте дні, – Пізно вертати, – ніколи Їх не завернете, ні! Змалку кохайтесь в освіті, Змалку розширюйте ум, Бо доведеться у світі Всяких назнатися дум. Треба самим розвертати 1 : Як і до чого все йде, […]...
- Весна, весна… Надворі май – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Весна, весна… Надворі май; А в нас лежать сніги; Панує стужа навкруги… Весна, весна… а в нас – гай-гай! Дріма похмуро чорний гай Та додає нудьги. Весна, весна… Надворі май; А в серці жаль та сум; Справляє небо якийсь глум… Весна, весна, а в нас – гай-гай! Хоча б малесенький розмай Для нерозважних дум! Весна, […]...
- НА ДАЛЕКІЙ ПІВНОЧІ – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ (Думка в прозі) Невимовна туга щоразу стискає моє серце, як тільки я проходжу повз оцей сумний, закинутий будинок, з важким замком на воротях та карюковою печаттю на замку. Кругом панує тиша, ні душечки, а колись… і мене тягне упасти на колінки перед високими заостреними палями двору, цілувати слід дорогої людини, – слід. що так виразно […]...
- ДЕЩО ПРО ТВОРЧІСТЬ ПОЕТИЧНУ – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Павло Грабовський ДЕЩО ПРО ТВОРЧІСТЬ ПОЕТИЧНУ Довелось мені перечитати недавно в одеському журналі “По морю и суше” критичну замітку д. М. К. на збірник Грицька Кернеренка “В досужий час”. Я не бачив того збірника, як і попередніх творів автора, то й не знаю, наскільки справді вони заслугують такої гострої критики. В даному разі се питання […]...
- ЛИСТ ДО Б. ГРІНЧЕНКА – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Тобольськ, 6 січня 1901 року З новим роком, дорогий брате! Бажаю Вам більш світлих надій на нашу рідну будущину, ніж досі, і тих самих сил, які Ви для неї до сього часу покладали. Багато де в чому я б, може, не згодився з Вами, але високо ціню і шаную Вашу корисну безупинну працю і дуже […]...
- ДО Б. С-ГО – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Прощай, коханий ляше-друже! Час розістатись настає. А як болить, як б’ється дуже Від туги серденько моє. Одно гадали ми з тобою, Шукали одного шляху, І от зійшлись в тюрмі з собою, Найшли недоленьку лиху. Мир чарівничої омани Пред нами птахом зник давно: Неволя вічна та кайдани – То нам судилося одно. Але ж і ту […]...
- НАДІЯ – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ НАДІЯ Не зітхай так безнадійно, Скорбних уст не замикай, Рук не складуй ще подвійно, З лану битви не тікай, Глянь на луг – не вся травиця Ще потоптана упрах; Глянь на люди – чесні лиця Ще не всі обвіяв страх. Ще великі перепони Злу поставлено кругом, Не безкарно рвуться стони Під ворожим батогом. Встануть мученики-браття, […]...
- ТРУДIВНИЦЯ – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Хмуро дивилася школа, В бовдурі глухо гуло, Вітер вривався зокола, Сумно в хатині було. Мертва трудівниця-пані Біла, як віск, на столі Там почивала, заранні Збувшися скорбів землі. Рук і на час не складала, Щиро кохала діток, Листу якогось-то ждала,- Тільки і знав наш куток. За день одсунула книжку, За день не стала робить, Як опинилась […]...
- ДО ПАРНАСЦІВ – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Вас чарує небесна блакить, Що, цяцькуючи блескотом вірші, Часом очі вам надто сліпить, Болячки закриває найгірші. Все вам сняться квітки запашні Та кохання – святі, незрадливі, Ви знаходите перли в багні, В пеклі бачите душі щасливі. Життя святом здається для вас, Гармонійним втіленням розвитку… Киньте, братики, панський Парнас, Уберіться в простісіньку свитку! Соловейко співа на […]...
- СПІВЕЦЬ – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ І Не згадуй нам про вічну млу труни, Не згадуй нам про мертвий сон могили; Даль невідомості мість того розгорни, Клич до життя, буди дрімучі сили! Не додавай знесиленим журби, Не добивай зневір’ям підупалих, А розбуди на діло боротьби, Знайди розвагу в світлих ідеалах! Тоді тебе послухаємось ми, Замовкнуть в серці почування лячні. А станемо […]...
- Уперед – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Уперед за край рідний та волю, За окутий, пригноблений люд, Хоч нічого не знайдеш, крім болю, Хоч нас жде невіддячений труд! Уперед проти зла однодумно! Розрослася ворожа юрба. Не гадаймо прожити безсумно, Бо життя – неминуча борба. Уперед, хто не хоче конати, Статись трупом гнилим живучи! Сміле слово – то наші гармати, Світлі вчинки – […]...
- ПОЕТАМ-УКРАЇНЦЯМ – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ До вас, поети-українці, Шлю – вибачайте – дружній лист, Щоб повітати наодинці Та дяку висловить за хист. Доходять часом ваші звуки В мою далечину глуху І гоять чаром біль розпуки На самотинному шляху. Від вас одрізнений навіки, Докупи думкою живу… Прийміть же щиро братні стріки Про нашу долю світову. Бажав, бач, я сказати в листу […]...
- З ДУМОК СУЧАСНИХ – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Запорожжя та козацтво Спать уклалися в журбі… Інший час, панове братство,- Інші теми на добі! Відлічивши козакові Поважання данину, Чи не глянуть мужикові У хатиноньку сумну? Глянуть просто, без серпанку, Яким все обволіка Пан-поет, що бачив з ганку Богоносця-мужика. Наш мужик – то неук темний, Працівник, але бідар, Скарб незчерпано таємний, Що живився володар. Довго […]...
- СПРАВЖНІ ГЕРОЇ – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Не вам мій спів, уквітчані герої Кривавих справ, не вам мій голос,- ні! З-під барв рожевих вигадки пустої На чорнім тлі ви бачитесь мені. Хай досі сниться іншому піїті Шалений брязкіт кинутих шабель… Не кращ було б запособлять освіті, Підняти люд хоть на один щабель? Моя хвала трудівникам незнаним, Що двигли мисль по селах, хуторах, […]...
- Я не співець чудовної природи – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її; З ума не йдуть знедолені народи, – Їм я віддав усі чуття мої. Серед ясних, золочених просторів Я бачу люд без житнього шматка… Блакить… пташки… з-під соловйових хорів, Мов ніж, вража скрізь стогін мужика. Нехай кругом розумний лад та втіха, – Не здужа їх мій мозок […]...
- Твір на тему – Павло Грабовський Рученьки терпнуть, злипаються віченьки… Боже! Чи довго тягти? З раннього ранку до піздньої ніченьки Голкою денно верти… П. Грабовський “Швачка” Павло Арсенович Грабовський – видатний український письменник, чиї твори зачаровують непідробною щирістю та справжністю. Він народився 11 вересня 1864 р. в с. Пушкарному (Харківщина) в бідній родині паламаря. Освіту здобував в Охтирській бурсі та в […]...
- ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ (1864-1902) ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Додаткова біографія Павло Арсенович Грабовський народився 11 вересня 1864р. у с. Пушкарне на Харківщині в бідній сім’ї паламаря. Вчився в Охтирській бурсі (1874 – 1879) та Харківській духовній семінарії, де самотужки грунтовно знайомився з художньою класикою, таємно виявляв велике зацікавлення політичною літературою, тягнувся до обговорення актуальних суспільних проблем. За зв’язки з харківським […]...
- ГРАБОВСЬКИЙ ПАВЛО (1864-1902) ГРАБОВСЬКИЙ ПАВЛО Павло Арсенович Грабовський – український поет-революціонер, публіцист і критик, перекладач з багатьох мов світу. Народився П. Грабовький в селі Пушкарному Охтирського повіту Харківської губернії (тепер село Грабовське Краснопільського району Сумської області) 11 вересня 1864 року в родині Арсена і Ксенії Грабовських. Він був другою дитиною в сім’ї. Батько був паламарем у слободі, […]...
- ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Дещо про його життя і діяльність В р. 1897 усі наші часописи повторили за “Житєм і словом” сумну звістку, що десь там далеко на півночі в Сибіру пропадає щирий і талановитий поет-українець Павло Граб, которого російські власті за молодечі ідеали, за самі пориви молодечого серця, бо він ще не мав ні часу, яі нагоди, ні сили їх виконати, запроторили в північні […]...
- Образ жінки-трудівниці у поезії П. Грабовського – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ – 7 клас – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Павло Грабовський – один з поетів-борців, який важкою ціною здобув право вчити українське суспільство громадянських чеснот. Це право він отримав через свою принциповість і страждання за світлі ідеали людства. У своїй творчості поет правдиво зображував горе й біль людей, змальовував образи скривджених і знедолених. Дуже добре знав Павло Грабовський життя жінки з низів сучасного йому […]...
- Павло Грабовський – співець трудового народу Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її. З ума не йдуть знедолені народи, Їм я віддав усі чуття мої. Слова ці належать відомому українському поетові, революціонеру-демократу, співцю трудового народу П. Грабовському. Уся суспільно-політична діяльність і творчість поета нерозривно пов’язані з життям трудящих, їх думи і прагнення становили ідейну основу творчості поета, були її […]...
- Творчість – Павло Арсенович Грабовський – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 70-90-х років XIX століття Із 38 років життя П. Грабовський 20 років провів у неволі – тюрмах, таборах, на засланнях. Відірваний від рідного краю, фізично недужий, часто доведений до відчаю, поет все ж зумів зберегти віру у праве діло борця за кращу прийдешність України. Він ні на хвилину не полишав своєї письменницької праці, яку розумів як обов’язок перед українським […]...
- Поетичні ідеали П. Грабовського – 10 клас – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Кажуть, скільки людей, стільки й думок, стільки точок зору. Кожна людина формує протягом життя свої ідеали, якими живе, до яких прагне. Що таке ідеал у розумінні різних людей? Дехто думає, що ідеал – це та мета, яку людина ставить собі один раз у житті і потім намагається її досягти. Саме такою людиною й був поет […]...
- Своєрідність лірики П. Грабовського – 10 клас – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Павло Арсенович Грабовський прожив усього тридцять вісім років, з них двадцять літ поневірявся в засланні, перебував у холодних тюрмах під наглядом царських посіпак. Але ніщо його не зламало. Не перестаєш захоплюватись цільністю й стійкістю революційних переконань письменника, його працьовитістю і надзвичайною порядністю. Твори Грабовського пройняті високими помислами, які тлумачаться просто: митець повинен служити своєму народові. […]...
- Мотиви поезії Павла Грабовського – 10 клас – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Украйно! Осяяна сонцем, прославлена трудом, піснею возвеличена, гарячою любов’ю зігріта! Мов та орлиця, народжена для сміливого польоту, билася ти в тяжких муках. Але в жорстокій багатовіковій борні за кращу долю свого народу, своєї культури ти була не сама. Допомагали тобі твої славні сини, серед яких я хочу виділити Павла Арсеновича Грабовського. Поет віддав усі свої […]...
- Павло Грабовський. Короткі біографічні відомості життя і творчості письменника Народився П. А. Грабовський 30 серпня 1864 р. в селі Пушкарному, Охтирського повіту, Харківської губернії, в родині паламаря. Жила родина дуже бідно, впроголодь. Ще з юнацьких років поет зв’язав себе з революційним рухом в Росії, з ним разом виріс і розвивався. Змалку Грабовський зазнав всієї гіркоти життя сільської бідноти, пригніченої залишками кріпосництва, розореної податками, викупними […]...
- СОНЕЧКО ТА ДОЩИК – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Якось сонечко казало: – Буду все собі світити! – Почув дощик: – Пуття мало, От я краще буду лити! – З тебе людям холод, слота, – Каже сонечко і слуха. Відрік дощик: – Не робота, Як почнеться і посуха. Зазмагались. – Хто все плодить: Груші, сливи, огірочки? – А без мене, – дощ доводить, – […]...
- Біографія – Павло Арсенович Грабовський – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 70-90-х років XIX століття Народився П. А. Грабовський 11 вересня 1864 р. в селі Пушкарному, Охтирського повіту, Харківської губернії, в бідній родині паламаря. Батько помер у молодому віці, залишивши п’ятьох дітей. Становище родини ще більше погіршилось. Павло навчався спочатку в церковно-парафіянській школі, у десятирічному віці став учнем Охтирської бурси, котра, як зазначував сам в автобіографії, нічого йому не дала. […]...
- ЩОГЛИК – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей – Щоглик! Щоглик! – Дітки раді. – Щоглик! – тільки і слівця. А він тріпавсь на принаді, Марно рвався із сильця. Визволяють, – скільки сміху! – Глянь, дідусю, глянь, чи ба? – Бачу, дітки, вашу втіху; Зате щоглику журба! Зна, що буде нудить світом; Не про нього ваш куток… Щебетав би собі літом Та згодовував […]...
- Зображення борців за народну волю в поезії П. Грабовського – 10 клас – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Мабуть, не вимолила мати долі своєму синові, не змогла захистити свою розумну дитину від жорстокої дійсності. А може, це доля сама його вибрала, щоб повести на жертовний вогонь за страждання народу, за приниження, зневагу? І юнак сміливо став на цю стежину, бо інакше він не зміг би жити. Життєва доля Павла Грабовського – це типова […]...
- Значення творчості – Павло Арсенович Грабовський – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 70-90-х років XIX століття П. Грабовський – поет переважно малих форм, майстер короткого, стислого, але повного глибокого почуття і думки ліричного вірша. Лірика його щира, натхненна. Все, про що пише поет, він сам пережив, переболів. У поезії Грабовського нема вишуканих, прикрашених образів, розрахованих на ефект. Грабовський бачив у житті, у суспільстві класові суперечності, класову боротьбу, відображав її у своїй […]...
- Поетичне відтворення картин природи у вірші “Сон” – ІІ варіант – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ – 7 клас – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Павло Арсенович Грабовський народився у 1864 році і прожив усього тридцять вісім років. Він у вісімнадцять років був виключений з семінарії та заарештований за зв’язки з народницьким рухом. Довгих двадцять років, до самої смерті, поет поневірявся по тюрмах Сибіру. Поезії П. Грабовського І. Франко назвав “криком болю і туги за рідною Україною”, тому його можна […]...
- ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ ПОЕТ-ГРОМАДЯНИН – реферат з української літератури – українська література – шкільна програма 12 класів 29 листопада 1902 року в снігах похмурого Сибіру на засланні помер Павло Арсенович Грабовський… Помер на 38-му році свого безмірно тяжкого життя. Видатний поет і незламний борець за свободу, великий мученик і страждалець за народ, непримиренний ворог усякого деспотизму і неволі та неправди, ревний оборонець прав поневоленого народу, непохитний борець за правду і справедливість, полум’яний […]...
- Важкі думки трудівниці-швачки (за віршем “Швачка”) – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ – 7 клас – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ П. Грабовський все життя відчував народний біль глибше, ніж особистий. Саме тому в його поезії так правдиво зображені трудівники. У вірші “Швачка” поет змальовує важку долю жінки, яка змушена шиттям заробляти собі на життя. Рученьки терпнуть, злипаються віченьки… Боже, чи довго тягти? З раннього ранку до пізньої ніченьки Голкою денно верти. І ми ніби чуємо […]...
- НАДІЯ – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ (1864-1902) – УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ другої половини ХІХ ст. – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Павло Грабовський (1864-1902) відомий передусім як автор громадянсько-політичної лірики. Чи не найціннішими є поезії, присвячені національним проблемам: “До Русі-України”, “До українців”, “Орли” та ін. Вірш “Орли” має сатиричне спрямування, він наповнений переживаннями ліричного героя через нещасну долю України. Лукаві її сини думають лише про власну наживу, “гнуть головоньку” перед загарбниками, відцуралися рідної мови й рідного […]...