Вершини – “ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ” – РОМАН ПРО ДОЛЮ ПОКОЛІННЯ – ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ
1835 Рік став переломним у творчості письменника. Разом із “Миргородом” створювалися перші з “Петербурзьких повістей”, які вважають вершиною “малої” прози Гоголя. “Портрет”, “Записки божевільного”, “Ніс” відтворювали нову реальність міського світу, де не було місця ні міфологічним оповідкам Диканьки, ні “старосвітському затишку”. У цьому новому світі людина зовсім утрачала владу над своїм життям, а її душа і внутрішній світ переставали бути цінністю. Петербург поставав могутньою бісівською силою, яка нищила людину, позбавляла цільності.
Того ж самого 1835 року Гоголь почав роботу над комедією “Ревізор”. За його власними словами, він хотів “…зібрати докупи все погане в Росії і разом посміятися з усього”. 19 квітня 1836 року в Петербурзі відбулася прем’єра “Ревізора”. На виставі був присутній і цар Микола І. Гоголь очікував, що комедія справить враження “грому небесного”, що нищівний сміх допоможе побачити сутність російської дійсності. Але нічого подібного не трапилося. Глядачі весело сміялися з дивних пригод незначного петербурзького чиновника й з провінційного страху перед вищою силою – “урядовим ревізором”. Гоголь був у відчаї: комедію не зрозуміли, б червня 1836 року він виїхав за кордон.
Три роки М. Гоголь перебував за межами Росії: жив у Німеччині, Швейцарії, Франції. Але більшість часу він провів в Італії, яка своєю мальовничою природою нагадувала письменникові рідну Україну, а славна історія країни наближувала до самих витоків людської культури. У ці роки М. Гоголь наполегливо працював над “Мертвими душами”.
Володимир Маковський. Ярмарок у Полтаві. Кінець 1670-х початок 1880-х Pp.
“Мертві душі” – водночас і вершинний, і заключний твір Гоголя. Жоден твір так не захоплював його і жоден не вимагав такої напруженої праці, сповненої надій, розчарувань і відчаю. Книга ця із самого початку була задумана як щось незвичайне. “Не схожа ні на повість, ні на роман, довга, довга, у кілька томів, назва їй “Мертві душі””,- писав Гоголь у листі до В. Жуковського.
В “Авторській сповіді” Гоголь зазначав, що сюжет “Мертвих душ” підказав йому Пушкін, а розробити й утілити цей сюжет Гоголь збирався за своїм власним задумом.
“Мертві душі” мають тісний зв’язок із світовою літературною традицією, і зрозуміти авторський задум важко без її врахування. Гоголь не випадково визначив жанр свого твору словом “поема”. Це викликало безліч літературних асоціацій. У першу чергу – із “Одіссеєю”, автор якої вважався взірцем об’єктивного зображення. Подорож Одіссея – символ вірності батьківщині, без якої немає щастя. Герой Гоголя теж мав здійснити подорож, щоб знайти своє щастя, щоб усвідомити справжні цінності. За задумом Гоголя, поема мала складатися з трьох томів: крізь “низьке” сучасне (перший том) пройти до “чистилища” другого тому і прийти до “високого” у третьому томі, де автор сподівався показати носіїв справжніх духовних цінностей. Так виникала ще одна літературна асоціація, яка виправдовувала жанр поеми,- “Божественна комедія” Данте.
Сцена зі спектаклю “РеVІзоР. Містична комедії” Харківського державного академічного драматичного театру ім. Т. Г. Шевченко. 2009 р.
Із цього Задуму Гоголь був задоволений лише першим “критичним” томом. Але він не міг і не хотів задовольнитися критикою сучасного життя. Він відчував, що розпочиналася нова епоха, в яку летіла Русь-трійка, залишаючи позаду патріархальні звичаї та надії.
Улітку 1840 року Гоголь тяжко захворів. Ця хвороба збіглася із завершенням роботи над першим томом. Хворобу Гоголь сприйняв як знамення, а своє одужання – як вимогу й потребу прийняти на себе нові духовні обов’язки. У Росії в цей час точилася гостра ідеологічна боротьба щодо шляхів подальшого розвитку країни. Відлуння цієї боротьби особливо відчутні в літературі. І “слов’янофіли”, які обстоювали винятковість і самобутність історичного шляху Росії, і “західники”, які орієнтувалися на країни Європи, намагалися привернути Гоголя на свій бік, зробити з нього рупор своїх ідей.
Гоголь прагнув уникнути участі в ідеологічних сутичках, адже в його поемі “Мертві душі” поступово накреслювався відмінний від цих ідеологічних пошуків шлях. Однак утілити ідеальну Росію як здійснену реальність письменник так і не зміг. Із цим пов’язана тяжка криза, яку переживав Гоголь-письменник в останнє десятиріччя свого життя. За ці роки не було надруковано жодного художнього твору. Настав час іншої творчості – трагічне десятиріччя нового релігійного пізнання й самопізнання, період складних відкриттів, які здійснював письменник у світі й у самому собі, у душах людських. Саме в цей час остаточно визначилися моральна й філософська концепції другого тому “Мертвих душ” із його ідеєю самовдосконалення. Таку, долю він призначив героєві другого тому Тентетнікову, який мав пройти важкий шлях духовних перетворень і морального відродження. Але реальне життя не давало матеріалу для такого задуму, не підкорялося схемі навіть геніального художника. Другий том “Мертвих душ” створював утопію нового життя, Гоголь це відчував і не міг із цим примиритися. У 1845 році він уперше спалив уже написаний другий том. І знову продовжив працювати над поемою, не відступаючи перед непереборними труднощами. У лютому 1848 року Гоголь здійснив паломництво в Єрусалим до Гроба Господнього. У квітні цього ж року повернувся на батьківщину, де й пройшли останні роки життя.
1 січня 1852 року М. Гоголь повідомив у листі, що завершив роботу над другим томом “Мертвих душ”. Але творча незадоволеність примусила його незадовго до смерті спалити цей рукопис, останній закінчений варіант другого тому.
21 лютого (4 березня) 1852 року М. В. Гоголь пішов із життя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)