Великий шовковий шлях (твір)
Великий Шовковий шлях – система торгових маршрутів, за якою каравани з’єднували країни Європи та Азії з 2 ст. до н. е. до 15 століття н. е.. Сам термін “Великий Шовковий шлях” з’явився лише в 19 столітті завдяки фундаментальній монографії німецького історика К. Рихтофена “Китай”.
Величезну роль у долі Великого Шовкового шляху зіграв китайський придворний Чжан Цянь. Йому довелося побувати з дипломатичною місією в степах Середньої Азії.
І, незважаючи на те, що його місія переслідувала цілі військової дипломатії, він зміг також оцінити тодішній попит на китайські товари далеко за кордоном Піднебесної імперії, а також побачити багато предметів матеріальної культури, невідомих на той момент в Китаї. В 129 р. до н. е. Чжан Цянь направив імператору Хань доповідь, в якому описав вигоди товарного обміну з країнами Середньої Азії. Доповідь визнали цінним, і Піднебесна імперія почала вести активну торгівлю. Каравани везли на ринки кочових держав не тільки шовк, але і фарфор, напівдорогоцінне каміння, бронзові вироби, ліки і папір.
Тим самим китайці дозволили степнякам доторкнутися до культури осілого, землеробського народу. Натомість Китай отримував коней, верблюдів, парфянські килими. Саме по Великому Шовковому шляху в Китай була завезена виноградна лоза.
Але отримувати вигоди від торгівлі жадали не тільки владики Китаю. В різні часи караванні шляхи контролювали Кушанська імперія, Парфянська царство, Римська імперія, арабський халіфат, тюркський каганат, імперії Чингісхана і Тамерлана. Товари по Великому Шовковому шляху доходили до самої Іспанії. І всі згадані співтовариства, беручи участь у цій торгівлі, вносили свій внесок у культурний обмін.
За вплив на дані торговельні потоки йшли жорстокі війни. Періодично вони приводили до “завмирання” Великого Шовкового шляху, але пауза ніколи не була довгою. Фактично, Великий Шовковий шлях припинив своє існування лише в 15 столітті з-за розвитку морської торгівлі. Перевезення морем мали куди більш низькою собівартістю порівняно з караванним спосіб переміщення товару.
Що рухало людьми, пускающимися в довгі і небезпечні подорожі по Великому Шовковому шляху? Що може змусити людину ризикнути своїм життям і надовго покинути рідний будинок? Ймовірно, не одне лише прагнення до вигоди. Наші предки не менше нас жадали знань про світ. Вони не бажали залишатися в “власній шкаралупі”. Найбільш сміливі і сильні духом долали свій страх перед невідомим, перед далекою дорогою. І саме ці сміливці несли іншим народам краще, що було в культурах їх народів. Через спілкування з іншими людьми вони духовно збагачувалися і знаходили себе. Жага дії і жага пізнання були для них основними життєвими мотивами. А торгова прибуток ставала лише приємним доповненням. Принаймні, в це хочеться вірити…