Велике Різдво Карла Великого
“Він володів чудовим розумом, залізною волею, невтомною творчістю і справді став” великий “як на терені військових підприємств, так і в області законодавства, внутрішнього улаштування держави та роботи для освіти. Він чув потреби епохи і випереджав їх, не тільки втілював, а й вів. Він умів розуміти обставини, цінувати людей думки і справи, вчитися у талановитих співробітників, направляв зі значною планомірністю суспільні сили, розумні і стихійні… один з найбільших геніїв Середньовіччя “, – можемо ми прочитати в одному з провідних енциклопедичних видань [58].
Карл Великий (742-814), засновник Західної Римської імперії, був старшим сином короля франків Піпіна Короткого. Після смерті брата підпорядкував собі багато територій і народи Західної Європи (саксів, баваров, лангобардів та ін.). Його піддані мешкали на території від Атлантичного океану до Карпат, від Ламанша до Середземного моря і Балканського півострова. В даний час на цих землях розмістилися сучасна Франція (крім Бретані), Бельгія, Голландія, Швейцарія, західна частина Німеччини, більша частина Італії, Корсика, Балеарські острови, північно-східна частина Іспанії. Карл розгромив аварів, воював з датськими норманами, арабами, західними слов’янами, розмежував території з Візантією.
Карл Великий був високим, сильним, ставним, здоровим, витривалим і спритним. Він був відмінним стрільцем, плавцем, мисливцем, любителем фізичних вправ, негативно ставився до пияцтва. Двір його відрізнявся розкішшю і пишнотою, але сам він вважав за краще простоту і міг в походах переносити будь-які позбавлення. Володів латинською мовою. Був знайомий з грецьким, з церковної і світської літературою. Знав праці з математики, астрономії і теології. Стежив за досягненнями в матеріальній та духовній культурі Візантії, Багдадського халіфату. Зберігав римське культурну спадщину. Карл Великий створив учений гурток при дворі, названий академією, куди запрошувалися багато освічених людей.
Карл Великий був побожним, вважав своїм обов’язком захищати святу церкву від язичників, протегував папству, засуджував візантійське іконоборство. У Різдво 800 р папа Лев III поклав на Карла корону Римської імперії. Це було велике Різдво в його житті [59].
Карл Великий прагнув зміцнити політичне, економічне й духовне єдність свого великого держави. При ньому в хорошому стані підтримувалися дороги, забезпечувалася безпеку пересування по ним. Держава покровительствовало сільському господарству, ремеслу, містам, внутрішньої і міжнародної торгівлі. Від імператора виходила ініціатива складання законів. У їх підготовці брав участь широке коло осіб. Представники імператора контролювали діяльність місцевої влади, порядок несення військової служби, виконання громадських робіт, піднесення щорічних дарів імператору і т. Д. Турбота про науки і мистецтва, створенні та розширенні шкільної освіти, процвітанні богослов’я і виготовленні книг дозволяють історикам говорити про “каролінзькому відродженні” [60].
Дев’ять дружин і наложниць забезпечили Карла Великого наступниками, але вже при його онуках створена ним імперія розпалася.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)