ВЕДИ – СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ – Хрестоматія
Веди (із санскр. “знання”) – стародавня літературно-релігійна пам’ятка Індії. Послідовники індуїзму вважають Веди священними книгами. Початок створення Вед сягає періоду після вторгнення в країну арійських племен у середині II тисячоліття до н. е. Протягом наступних десяти століть усна ведична традиція видозмінювалася і поповнювалася. Записані Веди були лише в першій половині І тисячоліття до н. е.
Веди вважають одкровеннями верховного бога Брахми1, який нібито передав їх стародавнім мудрецям, серед яких був легендарний поет В’яса (буквально “той, хто зв’язав”). Насправді ж авторами ведійських текстів були династії народних поетів-співців – ріші.
Велика. за обсягом ведична література поділяється на чотири групи:
– Самхіти;
– Брахмани;
– Араньяки;
– Упанішади.
Такий поділ відображає історичну послідовність розвитку всієї цієї літератури. Кожна її група не є єдиним цілим.
Самхіти складаються з чотирьох збірок:
– Рігведа – “Веда гимнів”;
– Самаведа – “Веда пісноспівів”;
– Яджурведа – “Веда жертовних формул”;
– Атхарваведа – “Веда Заклинань”. Рігведа – найдавніша і найзначніша з Вед. Це збірка релігійних гімнів, що виникли серед арійських племен у період їх переселення в Індію. Остаточного оформлення “Рігведа” набула в X ст. до н. е. “Рігведа” об’єднує 1028 гімнів, які складають десять книг.
Гімни присвячувалися богам. Давньоіндійські боги спочатку уособлювали лише сили природи, пізніше – також суспільні сили.
Найпопулярніший із давньоіндійських богів – громовержець Індра, який переміг сили зла і поклав початок миру. Індра – древнє ведичне божество дощу, грому і блискавки. У Ведах Індра є царем усіх богів. У ранній ведичний період Індра був дуже могутнім божеством,
Громовержець Індра
1 У ведійській релігії вшановується тріада богів: бог-творець Брахма, бог-хранитель світу Вішну та бог-руйнівник Шива.
Бог вогню Агні
Його вважали покровителем корів, жерців і навіть самих богів. Він “дощовик”, або “зрошувач”, а ім’я “Індра” пішло від слова “Indu”, що означає “краплі дощу”. У Ведах Індрі присвячено набагато більше гімнів, ніж іншим богам. Індра аналогічний римському Зевсу Громовержцеві. Він очолює нижчих духів, охороняє східну сторону світу, а також здійснює керівництво над небесними праведниками, що живуть на горі Меру, де він тішить богів амрітою і небесною музикою.
Бог Агні уособлює і священний, і домашній вогонь і таким чином пов’язує небо і землю, передаючи кинуті у вогонь жертвоприношення небесним богам. У гімнах “Рігведи” цей бог постає в образі вогняноволосого воїна на блискучій колісниці, запряженій полум’яно-рудими кіньми під прапором з диму. Агні присвячено понад 200 гімнів. Гімн до Агні відкриває першу книгу “Рігведи”.
Популярність Агні у ведичний період підтверджується великою кількістю гімнів, присвячених йому у Ведах. Відкриття вогню докорінно змінило життя людей. Вогонь дозволяє готувати їжу і дає людям тепло і світло. Він вискакує з каменю або з’являється в результаті тертя між двома шматками дереза. Його джерело незбагненне. Ведичні поети ототожнювали Агні з жаром вогнища або жертовника, з теплом і світлом, зі світанком і Сонцем. Тому бог-вогонь виявляється в декількох іпостасях: Сонце в небі, денне світло в повітрі й вогонь на землі.
Ушас1 – богиня Ранньої Зорі – найяскравіша з усіх ведійських богинь: вона їздить чудовою колісницею з двома синами – красенями близнюками, які уособлюють дві зірки – досвітню та вечірню. Ушас – найважливіше і одне з вищих божеств “Рігведи”. Її зображують як прекрасну молоду жінку, яка їде по небу на золотій колісниці й вітає птахів, пробуджує всіх живих істот і проганяє злих духів.
У найдавніших частинах Рігведи Ушас визначається як “божественна дочка” “Неба-Аврора, російське утро, вірменське уш (у значенні досвітнього часу). Виходячи з цього, божество зорі можна вважати досить давнім, започаткованим в епоху індоєвропейської релігії.
Богиня Ранньої Зорі Ушас
1 Санскритське слово Ушас походить від праіндоєвропейського кореня hausos, з якого походять також такі слова, як грецьке Еос, латинське
Батька”. Також вона вважається дружиною Сур’ї, бога сонця, і матір’ю Ашвінів, божественних близнюків, що символізують світанок і захід сонця. Також з Рігведи відомо, що Ушас ворогує з Індрою, богом грози, який одного разу, перебуваючи в стані сп’яніння, розбив палицею її колісницю.
Бог сонця Сур’я – джерело світла, достатку, здоров’я. Його чоло осяває німб із промінням. Бог виїжджає колісницею, запряженою сімома кіньми (днями тижня).
Спілкування людини з богами відкрите й вільне. У “Рігведі” люди говорять з богами як рівні з рівними. Немає страху перед грізним богом-месником,. немає і проявів безтямної віри. Найдавніші гімни Вед – жертвоспіви, якими жерці ведійських арійців, ще не знаючи храмів, на бучних жертовних святах закликали своїх богів. А ті на колісницях приїздили покуштувати пожертви – масла, м’яса і п’янкого соку Соми, який давав їм божественну силу. У “Рігведі” Сомою називалась рослина, з якої робили чудовий напій; частину його зливали на вівтар, а частину випивали учасники обряду. Пізніше Сома – бог священного напою – став символом усякої духовної культури і творчості.
Кожна з Вед має свої Брахмани – книги коментарів. Написані вони для служителів культу – брахманів і пояснюють сенс читання вед, виконання обрядів тощо.
Далі вміщено Араньяки (“Книги лісу”), які належить вивчати, обдумувати брахманам, що присвятили себе життю в лісовій пустці.
Завершують книгу Упанішади (буквальний переклад – “Сидіння біля ніг учителя”) – релігійно-філософські міркування у віршах та прозі про богів, природу й людину. Найскладніші ідеї у ведах викладаються за допомогою діалогу вчителя й учня.
Ведична література дає змогу простежити, як поступово увага стародавнього індійця переносилась з явищ зовнішнього світу на людину, її психіку, мислення. Вона справляла великий вплив на розвиток індуїстських релігійно – філософських шкіл і релігійних течій.
Ведична література має велике значення не лише для індійської культури, а й для усіх індоєвропейських народів.
Українською мовою Веди перекладали Леся Українка, Павло Ріттер.
Бог Сонця Сур’я
(1 votes, average: 5.00 out of 5)