ВЕЧОРИ, ЯК СИВІ КОТИКИ – Андрій Малишко – ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ

Related posts:

1. ВЕЧІРНЯ ГОДИНА – Леся Українка – ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Уже скотилося із кеба сонце, Заглянув місяць в моє віконце. Вже засвітилися у небі зорі, Усе заснуло, заснуло й горе. Вийду в садочок та погуляю, При місяченьку та й заспіваю. Як же тут гарно, як же тут тихо, – В таку годину забудеш про лихо! Кругом садочки, біленькі хати, І соловейка в гаю чувати. Ой, […]...
2. СПІВЕЦЬ – Леся Українка – ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Пишно займались багрянії зорі Колись навесні, Любо лилися в пташиному хорі Пісні голосні; Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса, І усміхалась весняним привітом Натури краса. Гордо палала троянда розкішна, Найкраща з квіток, – Барвою й пахом вродливиця пишна Красила садок. А соловейко троянді вродливій Так любо співав, Голосом дивним співець чарівливий Садки розвивав; Слав до […]...
3. ЗВЕРТАННЯ – Дмитро Білоус – ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Скільки є в нас, любі друзі, Для звертання ніжних слів – І до тата, й до матусі, До бабусь і дідусів! І татусю, й мамцю, й нене, І дідусю, й бабцю теж, Миле, ніжне, сокровенне – Як ще кращ. назовеш? А Федько звертання творить Так, що душу виверта: Замість “мамо” – “ма” говорить, Замість “тату” […]...
4. РАНОК У ЛІСІ – Михайло Коцюбинський – ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Ліс ще дрімає в передранішній тиші… Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво… Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає… А з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом, немов од радощів. Небо міниться, небо грає […]...
5. ЗОРЯНЕ НЕБО – Леся Українка – ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Зорі, очі весняної ночі! Зорі, темряви погляди ясні! То лагідні, як очі дівочі, То палкії, мов світла прекрасні. Різно дивляться яснії зорі, Кожна зірка інакше сіяє,- В кого серце у тузі та горі, Той виразно по зорях читає. Одна зірка палає, мов пломінь, Білі хмарки круг неї, мов гори, Не до нас посила вона промінь, […]...
6. ВЧИТЕЛЬКА – Андрій Малишко – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Сонечко встає, і в росі трава1, Біля школи в нас зацвітають віти. Вчителько моя, зоре світова, Де тебе питать? Де тебе зустріти? На столі лежать зошитки малі, І роботи час проганяє втому. І летять-летять в небі журавлі, І дзвенить дзвінок Хлопчику малому. Скільки підросло й полетіло нас В молодій весні, в колосистім полі, А у […]...
7. І ДОСІ СНИТЬСЯ – ПІД ГОРОЮ – ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ – Тарас Шевченко І досі сниться: під горою, Меж вербами та над водою, Біленька хаточка. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча. І досі сниться: вийшла з хати Веселая, сміючись, мати, Цілує діда і дитя, Аж тричі весело цілує, Прийма на руки, і годує, І спать несе. А дід […]...
8. МЕНІ ТРИНАДЦЯТИЙ МИНАЛО – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ – Тарас Шевченко Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в Бога… Уже покликали до паю1, А я собі у бур’яні Молюся Богу… І не знаю, Чого маленькому мені Тоді так приязно молилось, Чого так весело було? Господнє небо, і село, […]...
9. ШКОЛЯР – Архип Тесленко – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Миколка. Прокопів хлопчик, такий школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький, як дівчинка. Та ще такий чорнобривенький, білолиценький, носок невеличкий, щічки круглесенькі, ще й чубок кучерями. Воно й училось, нівроку йому1. Страх яке до книжки було: чита, одно чита, а особливо як на урок загадають2, щось таке, – чи про луку, чи про ліс… Ну й […]...
10. ХЛІБ І СЛОВО – Дмитро Білоус – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ У стінах храмів і колиб1 Сіяє нам святково, Як сонце, випечений хліб І виплекане слово2. І люблять люди з давнини, Як сонце незагасне, І свій духмяний хліб ясний, І рідне слово красне8. Бо як запахне людям хліб, Їм тихо дзвонить колос, І золотом сіяє сніп Під жайворона голос. І, мабуть, тому кожну мить Бешкетнику-харцизі Їх […]...
11. Яків Качура – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Народився Яків Качура у селянській родині на Вінниччині. Сімнадцятилітнім юнаком пішов на фронт. Згодом навчався у Київському інституті народної освіти, працював секретарем редакції журналу. Тоді ж почав друкувати власні твори, видав близько трьох десятків книжок, серед них збірку оповідань, повісті та романи. Під час Другої світової війни Яків Качура працював фронтовим кореспондентом. В одному з […]...
12. ФЕДЬКО-ХАЛАМИДНИК – Володимир Винниченко – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Це був чистий розбишака-халамидник. Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся н. Федька. там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму “закадишному” другові2; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопотом. Наче біс який сидів у хлопцеві! Усі діти як діти – граються, бавляться тихо, лагідно. Федькові ж неодмінно, щоб […]...
13. ПОРІВНЯННЯ – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Порівняння – це художній засіб, за допомогою якого один предмет зіставляється з іншим, чимось на нього схожим. Порівнювані предмети мають спільну чи подібну ознаку. Наприклад зі снігом у тексті оповідання “Ялинка” пов’язані такі порівняння: … розстелилось поле, вкрите снігом, мов білою скатертиною (за ознакою білого кольору сніг порівнюється з білою скатертиною); …Під деревами, на білому, […]...
14. ІВАН БОГУН – Яків Качура – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Весна 1648 року була тривожна. Знову по всій Україні палахкотів гнів народний. Дрижали в смертельній небезпеці, за стінами своїх замків, бундючні пани. І не одна шляхетна панна, ридаючи, ламала безнадійно руки, бо не знала, що їй судилося завтра. Народний клич – “Смерть польській шляхті!” – як грізний привид стояв перед кожним паном, проникав за товсті […]...
15. ПРОЗОВА – ВІРШОВАНА МОВА – РИМА – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Художні твори можуть бути прозові (написані прозою) та віршовані (написані віршами, віршованою мовою). Наприклад: Прозова мова Хлопчик і дівчинка, жартуючи, Погнали ягнята до води. Коли Хлопчик поглянув на ягнята, то Зрозумів, що вони були чужими. Коли він обернувся на хати, то так Само зрозумів, що в нього не було своєї хати. Віршована мова І ми, […]...
16. ЛІТЕРАТУРНИЙ ПОРТРЕТ – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Літературний портрет – це опис зовнішності дійової особи в художньому творі. Читаючи, наприклад, оповідання Архипа Тесленка “Школяр”, ми звертаємо увагу на опис зовнішності хлопчика Миколки: “Миколка, Прокопів хлопчик, такий школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький, як дівчинка. Та ще такий чорнобривенький, білолиценький, носок невеличкий, щічки круглесенькі, ще й чубок кучерями”. Літературний портрет дає змогу читачам […]...
17. Михайло Коцюбинський – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Народився Михайло Коцюбинський 17 вересня 1864 року у місті Вінниця в сім’ї службовця. Хлопчик зростав у дружній родині, був улюбленцем сім’ї, в якій було шестеро дітей. Михайлик спочатку навчався вдома, згодом вступив відразу до третього класу початкової школи. Навчався дуже добре. Любив народні пісні, сам їх записував, з братами і сестрами ставив вистави. Закінчив Шаргородське […]...
18. СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ – Тарас Шевченко Тарас Шевченко (1814-1861) Кожен народ має своїх генїїв. Таким генієм для українського народу є Тарас Шевченко. Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Черкащині у сім’ї селянина-кріпака. Рано залишився Тарас сиротою. Коли йому було дев’ять років, померла мама, а коли виповнилося одинадцять – помер батько. З дитячих років Тарас служив у […]...
19. ІВАН ФРАНКО – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Івана Франка називають розумом і серцем українського народу, українським Каменярем. Народився Іван Франко 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Галичині (тепер Львівська область). Його батько був ковалем. У кузні завжди збиралося багато людей. Вони розповідали різні історії про своє життя, які так любив Слухати маленький Ясь – у майбутньому великий український […]...
20. Леся Українка – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Справжнє ім’я та прізвище поетеси Лесі Українки – Лариса Косач. В одному з віршів письменниця написала: “Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає”. У серці її завжди була Україна, тому й себе поетеса назвала Українкою. Народилася Леся Українка у місті Новоград-Волинському 25 лютого 1871 року. Мати Лесі […]...
21. Архип Тесленко – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Народився Архип Тесленко 2 березня 1882 року в селі Харківцях на Полтавщині в сім’ї селянина-бідняка. З десяти дітей в сім’ї вижило тільки двоє – Архип і його брат Ярема. Допитливий і здібний Архип рано навчився читати. Коли йому було десять років, його віддали до школи. Навчався у Харкові. Працював у нотаріальній конторі, на телеграфі. Архип […]...
22. Володимир Винниченко – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Володимир Винниченко народився 21 липня 1880 р. в с. Великий Кут на Херсонщині у селянській родині. Нестатки не дозволили йому закінчити гімназію, але завдяки великій працелюбності і наполегливості він екстерном складає іспити за середню школу і стає студентом юридичного факультету Київського університету. Бурхливі політичні події початку XX століття не могли не вплинути на В. Винниченка, […]...
23. СОН – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ – Тарас Шевченко На панщині1 пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. Воно сповитеє2 кричало У холодочку за снопом, Розповила, нагодувала, Попестила; і ніби сном, Над сином сидя, задрімала. І сниться їй той син Іван І уродливий3, і багатий, Не одинокий, а жонатий На вольній4, бачиться, бо й сам Уже не панський, а […]...
24. ГРИЦЕВА ШКІЛЬНА НАУКА – ІВАН ФРАНКО – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ І Гуси зовсім нічого не знали про це. Ще того самого поранку, коли батько мав гадку1 відвести Гриця до школи, не знали гуси про цей намір. Тим менше знав про нього сам Гриць. Він, як звичайно, встав рано, поснідав, поплакав трохи, почухався, взяв прут і, підскакуючи, погнав гуси з обори2 на пасовисько. Старий білий гусак, […]...
25. ОПИС-ПЕЙЗАЖ – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Опис-пейзаж – це зображення в художньому творі картин природи, краєвидів, різних природних явищ. Через описи-пейзажі читачі краще уявляють місце подій, умови проживання дійових осіб. Пейзажі часто допомагають письменникові розкрити душевні переживання персонажів. Картини природи (пейзажі) часто розпочинають опис подій, хоч можуть використовуватися і всередині твору. Михайло Коцюбинський – прекрасний майстер пейзажу. Наприклад, в оповіданні “Ялинка” […]...
26. МОВА АВТОРА ТА МОВА ДІЙОВИХ ОСІБ – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ У казках і оповіданнях письменники описують події, розповідають про героїв (персонажів), про їх вчинки, настрої та почуття. Така мова називається авторською, або мовою автора. Крім того, у тексті виділяються діалоги, які якнайточніше (дослівно) передають розмови, висловлювання двох дійових осіб (персонажів). У мові персонажів можуть вживатися ненормативні слова – розмовні, діалектні тощо. Мова дійових осіб і […]...
27. МИ ПІДЕМ, ДЕ ТРАВИ ПОХИЛІ – АНДРІЙ МАЛИШКО Ми підем, де трави похилі, Де зорі в ясній далині, І карії очі, і рученьки білі Ночами насняться мені. За річкою за голубою Дві чайки у хмару зліта, В краю придніпровськім Ми стрілись з тобою, Веселко моя золота. Над полем зарошені віти Зелене верхів’я звело. У парі з тобою ми будем любити Усе, що на […]...
28. ХОДИТЬ ВЕЧІР… – АНДРІЙ МАЛИШКО Ходить вечір по траві, По зеленій мураві. Проведу тебе до поля, Гляну в очі, на уста, А чи воля, чи неволя – Напиши мені листа! Чи на скелі б’є прибій В тиші моря голубій? Чи на мене дуже схожий Твій хороший, милий твій… Шепче вітер комишу. Посміхнулась: напишу Повертайся, чую птицю, На громи, на дощовицю… […]...
29. ВОГНИК – Максиму Рильському – АНДРІЙ МАЛИШКО До тих країв щоденно поїзди Відходять від столичного перону, Бери тютюн і вірші для їзди, Хліб-сіль, тарань прив’ялено-солону, Гачки й сачок, і вудочки складні Та ще й нехитро зварену наживку – І гайда в путь, бо літо в переджнивку На плесо вод веде погожі дні. Біліє там будиночок між трав, Шумний, привітний, не якась обитель, […]...
30. ЛЮБЛЮ ВЕСНУ – Володимир Сосюра – ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ – КРАСА РІДНОГО КРАЮ Люблю весну, та хто її не любить, Коли життя цвіте, як пишний сад. І мов у сні, шепочуть листя губи, І квіти шлють солодкий аромат. Люблю весну, коли плюскочуть ріки, Коли рида од щастя соловей І заглядає сонце під повіки У тишині задуманих алей… Люблю, коли блукає місяць в травах, Хатини білить променем своїм І […]...
31. ЧУДОДІЙНА КРИНИЦЯ – НАРОДНІ ПЕРЕКАЗИ ТА ЛЕГЕНДИ – ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ – ІЗ ДЖЕРЕЛ НАРОДНОЇ МУДРОСТІ Жив один дід із бабою – старі-старі. От пішов раз дід у степ на полювання. Ходив-ходив і нічого не вбив. Аж дивиться: криниця! Він узяв, напився води, а тоді ще й умився – і став молодий! Тоді він зараз же й додому. А баба його насилу впізнала. Дід і послав бабу, щоб теж умилася та […]...
32. ЗОЛОТА КІСОЧКА – ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ – Юрій Федькович – ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ – ДИВОСВІТ ЛІТЕРАТУРНОЇ КАЗКИ Була то раз одна вдовиця-стариця1 та мала лиш одним одну доньку. Але та їй донька була така красна, як сонечко, а коси мала золоті, по саму землю. А мати каже раз до неї: – А знаєш ти, доню, що? Твій отець покійний заручив тебе ще маленькою за одного царевича з тридев’ятої землі, за скляними горами […]...
33. ПАЛАЮТЬ ОГНІ ПРИ ДОЛИНІ – АНДРІЙ МАЛИШКО Палають огні при долині, І північ заходить, і сон. Татари сидять при долині На всіх поділяють полон: – Два списи бери, на придачу Китайку червону з плеча. – Мені ж гривуна вороного. – Мені чорнокосе дівча. Китайка горить, як заграва, Ірже сумовито гривач, Оксана сльози не втирає,- Не плач, моя бідна, не плач. – Бери […]...
34. В ЛIФТI – АНДРІЙ МАЛИШКО Лiфт пiднiмає нас догори В ранки, i в пiвднi, i в вечори. В лiфтi не свiтло, але й не тьмянко, Йдеш у гостиницю – в лiфт потрап. Стрiне привiтно стара негритянка. В неї робота все давн i ап *. Має старенька це мало дiла З ранку до ночi i знов до зорi, Вже й на […]...
35. Балада про комвзводу – АНДРІЙ МАЛИШКО Невідомий поранений комвзводу стукав Нам у броню, показував цілі. Вечір. Небо – бірюза. Білий жар вогню. Куль розпечена сльоза Опіка броню. Танки лізуть по прямій По передовій, Зачиняє башти люк Молодий водій. І на тому ж полі бою, за рікою голубою, Двічі ранений комвзводу на холодному піску Піднімає камінь в руки, до танкіста грима в […]...
36. ПОЧАТОК КАЗКИ – АНДРІЙ МАЛИШКО Будуть знов казки та небилиці, Розшумляться спогади, мов сад. Йде дівча у ліс по полуниці І не повертається назад. Хто без неї дідуся пригорне, Матері покриє срібло кіс? Сірий вовк помчав на тропи горні, В темні пущі дівчину поніс. Ніс її долинами далекими, Про весілля розмовляв з лелеками, Звичаям звіриним научав, Сон її зайцям припоручав. […]...
37. АНДРІЙ МАЛИШКО (1912-1970) АНДРІЙ МАЛИШКО Село Обухів на Київщині. Круті узгір’я у п’янкому запаху чебрецю та полину. Явори над шляхом. До вибалків збігають смужки жита. І в хлібороба Самійла Малишка дві ниви-десятини, та велике сімейство прогодувати вони неспроможні. Мусив займатися він ще й ремеслом: шив чоботи і мав з того якусь копійчину. 14 листопада 1912 року в […]...
38. ВЧИТЕЛЬКА – АНДРІЙ МАЛИШКО (1912 -1970 pp.) – МИ – УКРАЇНЦІ Сонечко встає, і в росі трава, Біля школи в нас зацвітають віти, Вчителько моя, зоре світова, Де тебе питать, Де тебе зустріти? На столі лежать зошитки малі, І роботи час проганяє втому. І летять-летять в небі журавлі, І дзвенить дзвінок Хлопчику малому. Скільки підросло й полетіло нас В молодій весні, в колосистім полі, А у […]...
39. ПІСНЯ ПРО КИЇВ – АНДРІЙ МАЛИШКО (Лірична) Білі каштани, Світлі огні, Де б не бував я, – Любі мені. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду. Гори високі, Синь дніпрова, Молодість наша Вічно жива. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду Ми покохались Там, де дуби, В київськім небі Два голуби Кружать, здіймають […]...
40. ЗНО – Андрій Малишко – Література XX ст Андрія Малишк. називають “солов’їним серцем України” за його невмирущі пісні. У поезії XX ст. він залишився найпослідовнішим поетом-традиціоналістом, який, попри всі модерні віяння, зберіг глибинну народнопоетичну основу лірики, яскраву образність, колоритну мову. Кордоцентриз. – найхарактерніша ознака поезій А. Малишка (від лат. cordis – серце); основою людських думок і почуттів є серце, душа, настрій, почуття. Чуттєві […]...