Вчення про людину

Людина – істота важка і таємнича істота на землі. Про нього ми найменше знаємо і про нього нам найважче дізнатися, включаючи самих себе. Це стосується і нашого особистого досвіду і накопичених людством знань. Загальні знання про людину, її походження, устрій і особливості поведінки накопичувалися і систематизувалися: так з’явилася антропологія (вчення про людину). Знання з області антропології складають ту базу, на якій будується фундамент гуманітарних наук безпосередньо вивчають людину: філософії, педагогіки, психології, соціології, етики та ін. Однак необхідно відзначити, що в поглядах на природу і походження людини в науці не існує єдності. Об’єднує або розділяє різні наукові напрямки фундаментальна ідея, закладена в основу наукової теорії. Утвердженню та розвитку цієї ідеї служить зміст теоретичних і емпіричних наукових досліджень та практичних розробок. В результаті чого виникає серйозна розбіжність і протиріччя між людиною, що живе реально і тим об’єктом, яким він
15
представлений в наукових працях. Але тоді виявиться, що наука вивчає не реально живе людини, а якогось вигаданого, неіснуючого. Звідси напрошується висновок про штучності і марності тієї, чи іншої науки, оскільки здобуті нею знання не застосовні на практиці. А комусь така наука може представитися навіть “шкідливою”, тому що, перекручуючи реальність, формує хибні знання і призводить до помилок. Питання, яке ми торкнулися, виявляється дуже важливим, і тому спробуємо в ньому розібратися.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Вчення про людину