Вчення про географічне середовище

Географічне середовище – одне з найважливіших понять географічної науки. Воно було запропоновано ще в кінці XIX ст. відомим французьким географом-країнознавців Елізе Реклю і працювали разом з ним російським географом Л. І. Мечниковим. За минулі з тих пір сто з гаком років це поняття поступово розширювалося і поглиблювалося, ставши центральною ланкою вчення про географічному середовищі. Однак незважаючи на велику літературу з цієї проблематики, причому не тільки географічну, але й філософську, деякі принципові питання ще досі продовжують залишатися спірними.

По-перше, це питання про трактування самого поняття “географічне середовище”, який ще не так давно поділяв географів на два ворогуючих табори.
Прихильники більш широкого трактування вважали і продовжують вважати, що між поняттями “природа” і “географічне середовище” тепер уже нема різниці, оскільки люди освоїли, окультурили всю планету. При цьому прихильники такої точки зору іноді посилаються на Ф. Енгельса, який ще в XIX в. в “Діалектика природи” написав про те, що від тієї природного середовища, яка була на території Німеччини до часу приходу німців, залишилося “чертовски мало”. Якщо так, то що вже тоді говорити про межі двох тисячоліть! Подібної точки зору дотримувалися В. А. Анучин, Ю. Г. Саушкін та інші відомі географи.

Прихильники більш вузького трактування вважають, що поняття “природа” і “географічне середовище” близькі, споріднені і в перспективі, мабуть, дійсно зіллються в одне поняття. Але поки ще людиною освоєна далеко не вся природа, а тільки її частину, хоча і переважна. Такої точки зору дотримується більшість географів і філософів, що відбилося і на самому визначенні поняття про географічну середовищі. Для прикладу можна навести визначення, яке дано в дуже авторитетному виданні – “Географічному енциклопедичному словнику”: “Географічне середовище – земне оточення людського суспільства, частина географічної оболонки, в тій чи іншій мірі освоєна людиною і залучена в суспільне виробництво”. [18]

Яка ж саме частину земної природи вже освоєна, окультурена людиною? Вітчизняні та зарубіжні вчені час від часу публікують відповідні розрахунки, проте “вилка” між цифровими показниками часто буває вельми велика. Очевидно, що при таких розрахунках важливо знати, чи всю земну сушу беруть до уваги або тільки населену. Бажано враховувати також ступінь порушеності природних екосистем. У цьому сенсі представляє інтерес розрахунок, зроблений американськими вченими в 1994 р. (табл. 11) і наведений у ряді вітчизняних видань. [19]

Аналіз таблиці 11 показує, що якщо враховувати всю площу земної суші, то на нашій планеті залишилося ще 94 млн км2 території з непошкодженими екосистемами. Якщо ж відняти великі простори, покриті льодовиками (Антарктида, Гренландія), оголеними скелями і землями, то залишиться 52 млн км2. Не менш, якщо не більш цікаві відповідні дані по окремих країнах. За розрахунками органів ООН, площа не займаних людиною “диких” земель в середині 80-х рр.. XX в. досягала: в СРСР – 7,5 млн км2, в Канаді – 6,4 млн, в Австралії-2,3 млн, в Китаї-2,1 млн і в Бразилії – 2 млн км2.

Спірним залишається, по-друге, питання про те, що входить в саме поняття про географічному середовищі. Тут також позначилися два трактування – широка і вузька.
Прихильники широкого трактування вважали, що географічне середовище включає в себе різноякісні елементи – як природні, так і суспільні, і навіть самої людини як біосоціальної істоти. Тому вони пропонували називати географічне середовище антропосферою, Соціосфера, техносферою і т. п. Прихильники вузького трактування пропонували включати в поняття про географічному середовищі тільки ті елементи, тіла і сили природи, які або створені нею і збереглися в незайманому стані, або створені людиною, але мають природні аналоги (поля, сади, пасовища, ставки, канали, лісові смуги та ін.) Що ж до тіл природи, змінених людиною настільки, що вони втратили всяку аналогію з природними елементами (академік С. В. Калесник в цьому зв’язку писав про будинки, телевізорах, літаках, тістечок, шашликах, кальсонах, пластмасах, Венері Мілоської і т. п.), то включати їх в поняття географічного середовища ніяк не можна, так само як і самої людини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Вчення про географічне середовище