Вчення Геракліта і Демокріта
“Оракулом” однією з перших педагогічних концепцій був Геракліт з Ефеса (540-480 до н. Е.). Вважаючи найважливішим упізнанні та освіті діалектичний метод (і створивши систему з 120 категорій діалектики), Геракліт був переконаний, що діалектичні взаємозв’язки пробиваються навіть в іменах людей і назвах речей. “Ім’я його – життя, справа його – смерть”, – писав він, обігруючи поняття “біос” (життя) і “БІКС” – цибуля (зброя). Сам стиль викладу Геракліта – “короткий, стислий, урочистий, пророчий, як відображення ритму буття” (Кессіді Ф. Х. Від міфу до логосу. М., 1975. С. 176). Гераклітова картина світу пронизана розвитком, єдністю і боротьбою протилежностей, вічно живим космічним вогнем, “заходами затухаючим і заходами займистими”. Особливо істотно, що діалектика – властивість і породження “логосу” – порядку, закону природи, який “існує не поза світу, а в ньому самому, роблячи його космосом”. Вперше вжите Гераклітом поняття “космос” мало в античності сенс краси, порядку, пропорційності, гармонії (звідси, до речі, і слово “косметика”).
Єдність макро – та мікрокосму (людської душі) – одна з ключових ідей гераклітова натурфілософії. Головне твір Геракліта, “Пері фюзеос” (Про природу “), складається їх трьох частин:” Про Всесвіту “,” Про державу “,” Про Бога “, тісно взаємопов’язаних. Кожна душа – частинка, іскорка світового вогню, завдяки чому “людям дано пізнавати себе і бути цнотливими”. Вірячи в можливості розуму і почуттів у пізнанні світу, Геракліт водночас застерігав від поверхневого знання, не заглиблюється в сутність явищ: “Многознание не навчає розуму”.
Обговорюючи виховання і освіту в античності, не можна не згадати Демокрита (460-370 до н. е.). Виховання, згідно Демокріту, надає три дару: “добре мислити, говорити, робити”. Разом з тим він, розцінюючи вихователя як скульптора, який ліпить і формує людину, вважав, що його руками діє природа, оскільки людина – її частка, мікрокосм. Розвиваючи атомістичне вчення, Демокріт стверджував, що і душа складається з атомів. Ідеї Демокріта про природосообразном освіті та вихованні, ролі трудового виховання, сім’ї як нормативному зразку і зараз актуальні. Процес утворення – тяжкий, але вдячна праця, підкреслює Демокріт.
Related posts:
- Погляди Геракліта Ефеського Геракліт жив на рубежі VI-V ст. до н. е., коли тільки зароджувалися уявлення про світ. Життя світу – це нескінченна павутина зв’язків і відносин. Як і чому це відбувається спочатку хвилювало древніх мислителів. Вогонь, вода, повітря, земля представлялися взаємопов’язаними елементами світу і кожне уявлялося самостійним началом. Люди ще не розуміли, що вогонь – це не […]...
- Атомістичне вчення Демокріта Передумовою атомізму була потреба дати матеріальне пояснення спостережуваних властивостей речей – їх безлічі, руху і зміни. Після Зенона, що довела начебто гіпотеза про нескінченну подільність речей, простору і часу веде до непереборних протиріч і парадоксів, усяка спроба обгрунтувати реальність безлічі, роздільності речей і їх рухливості повинна була рахуватися з цим. Вчення атомізму стало спробою дозволу […]...
- Атомістичного вчення Левкаппа-Демокріта З V ст. до н. е. центр грецької науки перемістився до Афін. Тут з’явилися перші наукові школи, високого рівня досягли література, мистецтво. В епоху Перикла був створений знаменитий Акрополь, великим скульптором Фідієм споруджені статуї, грецький драматург Софокл писав трагедії, Аристофан – комедії. Тут жили і працювали математик Гіппократ, філософ і фізик Анаксагор (500-428 рр. До […]...
- Атоми: від Демокріта до Томсона Бути може, ці електрони- Світи, де п’ять материків, Мистецтва, знання, війни, трони І пам’ять сорока століть! Ще, може, кожен атом – Всесвіт, де сто планет; Там все, що тут, в обсязі стислому, Але також те, чого тут немає. В. Брюсов Як влаштований матеріальний світ і з чого складається речовина, хвилювало мислячу частину людства з глибокої […]...
- Геракліт – коротко Вчення Анаксагора, Демокріт – стисло, Філософія Платона – стисло, Філософія Епікура – стисло, Філософія Канта – стисло, Філософія Фіхте – стисло, Філософія Томаса Гоббса – коротко Геракліт Ефеський, молодший сучасник ионийских філософів Фалеса, Анаксимандра і Анаксимена, людина знатного роду, аристократичного способу думок і сумного темпераменту, схильний до меланхолії, побудував систему, засновану не на досвіді, а […]...
- Філософія Аристотеля і вчення Платона Безпосереднім попередником філософії Аристотеля було вчення Платона, проте їх одразу розділило найважливіше теоретичне відмінність. За системою Платона, загальні поняття нашої свідомості (ідеї) мають самостійно існування поза примарного світу матеріальних речей. За Арістотелем же, ідеї невіддільні від речей і мають своє буття в них. Аристотель вважає, що ідея і реальне явище існують не окремо один від […]...
- Піфагорейське вчення про переселення душ Вчення про числа, про поєднанні протилежностей, заменяющем безлад гармонією, служило в піфагорейської школі філософії підставою і для системи моральних і релігійних обов’язків. Як у всесвіті володарює гармонія, так повинна панувати вона в індивідуальній і в державному житті людей: єдність і тут має панувати над усіма різнорідних, непарний, чоловічий елемент, над парних, жіночим, спокій над рухом. […]...
- Біографія Демокріта – коротко Демокріт народився в місті Абдери близько 460 року до нової ери. Тому його досить часто називають Демокрітом Абдерським. Він вважається творцем атомістичного матеріалізму, хоча, якщо дивитися детальніше, то таку концепцію в Стародавній Греції, найімовірніше, придумав до нього Левкипп, від якого практично не залишилося жодних свідчень. Імовірно саме Левкипп вважається вчителем Демокріта, але чи був він […]...
- Філософія Аристотеля як енциклопедичне вчення Філософська думка Стародавньої Греції досягла найбільшої висоти в творіннях Аристотеля (384-322 до н. е.), погляди якого, енциклопедично що увібрали в себе досягнення античної науки, являють собою грандіозну систему конкретно-наукового і власне філософського знання в його дивовижною глибині, тонкості і масштабності. Виходячи з визнання об’єктивного існування матерії, Аристотель вважав її вічною, несотворімость і незнищенною. Матерія не […]...
- Вчення Аристотеля про пізнання Платон вважає шляхом до істинного знання діалектику, Аристотель – логічний метод. Аристотель виклав вчення про закони мислення і пізнання (те, що тепер називається логікою) з такою грунтовністю, з таким глибокодумністю, що всі наступні мислителі не могли додати нічого суттєвого до роз’яснень ім. Трактати його, присвячені дослідженню законів пізнання, з’єднані в одну групу, що називається “Органон”. […]...
- Геракліт Ефеський Геракліт (бл. 544 або 540-480 рр. До н. Е.) – Аристократ за народженням і за своїми політичними поглядами. Він вороже ставився до демократичної влади, що прийшла в його рідне місто на зміну влади старовинної родової аристократії. Політичний світогляд Геракліта відбилося в деяких уривках його творів. Наприклад, Геракліт говорить про демократичні керівниках свого міста: “Бо який […]...
- Вчення Аристотеля про душу Розглядаючи живі істоти, Аристотель і до них підходить з погляду співвідношення матерії і форми. Якщо форма всюди грає роль рушійного початку, то душа, природно, виявляється формою, а тіло – “матерією” органічної істоти. Більш точно Аристотель визначив душу як “першу ентелехію органічного тіла” (Про душі, II, 1, 412 b), т. Е. Життєве начало тіла, рушійне його […]...
- Вчення Платона про душу – коротко Платонівське вчення про душу викладене в діалогах “Тімей” і “Федр”. На думку Платона, душа людини безсмертна. Всі душі створені Творцем у момент створення всесвіту. Їх число дорівнює числу небесних світил, так що на кожну душу припадає по одній зірці, яка охороняє душу в земному житті, після з’єднання з тілом. До початку земного існування душі відвідують […]...
- Вчення Анаксагора Учення ионийских філософів – Фалеса, Анаксимандра і Анаксимена – були абсолютно непримиренні з припущенням про існування двох принципів: рушійної сили і чисто пасивного вічного, незмінного речовини. Тому не можна вважати, щоб міг здійснитися сам собою, без зовнішнього впливу, перехід від систем цих філософів до систем дуалізму – навчанню, що визнавало наявність в бутті матерії, з […]...
- Історія еволюційного вчення в античному світі Стародавня Греція За уявленнями грецьких вчених, що жили до V ст. до н. е., світ з’явився з води, вогню і повітря, а перші тварини походять з води. Їх тіло було вкрите лусочками, які зникли з переходом тварин на сушу. Геракліт вказував, що природа постійно оновлюється. Емпедокл На думку грецького вченого Емпедокла (490-430 рр. До н. […]...
- Вчення Платона про душу У вченні Платона, душа всесвіту – істота, що займає середину між ідеєю і явищем; така ж природа і людської душі. Душа людини близькоспоріднених ідеї і з’єднана зі смертним тілом; тому в ній примиряється протилежність між чуттєвим світом і духом. Душа співпричетна ідеї життя, тому не може не бути живою; отже, її існування не почалося і […]...
- Вчення Платона про державу – коротко На вищевикладених уявленнях про три частини душі заснована державна філософія Платона. Кожній з цих трьох частин слід прагнути до власної чесноти. Доброчесність розуму – мудрість, доброчесність волі – мужність, доброчесність почуття – стриманість. З гармонії цих трьох якостей виникає найвища форма блага – справедливість. Подібно частинам людської душі і відповідно їм, ідеальне держава повинна складатися […]...
- Патристика: суть вчення і основні представники Середні століття, що охоплюють майже тисячоліття (з V по XV ст.), Світоглядно пронизані християнськими уявленнями про суще. У IV в. “Слово Боже” було проголошено офіційною релігією, що дозволило її прихильникам боротися з язичниками за затвердження нових цінностей. Християнство дає нову інтерпретацію суги Природи, Знання і Віри. Якщо для язичника природа самоцінна, самодостатня і божественна, то […]...
- Вчення В. Н. Сукачова про біогеоценози Живі організми тісно пов’язані один з одним та з абіотичним середовищем. Рослини можуть існувати тільки при наявності світла, вуглекислого газу, води, мінеральних солей. Тварини та інші гетеротрофи (гриби, більшість бактерій) живуть за рахунок автотрофів, але потребують постійного надходження таких неорганічних сполук, як кисень і вода. У будь-якому біотопі запаси всіх неорганічних сполук порівняно малі і […]...
- Піфагорейське вчення про всесвіт Подібно індійським мудрецям, пифагорейская школа намагалася пояснити походження і пристрій всесвіту. Завдяки своїм старанним заняттям математик, філософ-піфагорійці склали собі про устрій світу поняття, ближчі до істини, ніж у інших давньогрецьких астрономів. Поняття їх про походження всесвіту були фантастичні. Піфагорійці говорили про нього так: в центрі всесвіту утворився “центральний вогонь”; вони називали його монадою, “одиниці”, тому […]...
- Етичні вчення Аристотеля У творчості Аристотеля (384-322 рр. до н. е.) антична етика досягла свого найвищого розвитку, що навряд чи було б можливо, якби учень не перевершив свого вчителя, зробивши вибір на користь служіння істині (“Хоч Платон і істина мені дорогі, священний обов’язок наказує віддати перевагу істині”.) Заслуги Арістотеля у розвиток етики надзвичайно великі: він дав ім’я цій […]...
- Вчення про буття У центрі уваги вчених, що вивчають онтологію, стоять проблеми, пов’язані з філософським вивченням буття – однієї з основних категорій філософії, яка виступає в якості передумови подальших роздумів про світ. У філософії паралельно категорії “буття” вживаються й інші поняття, що є однопорядкові з даним поняттям, можна сказати синонімічні, серед них такі, як “дійсність”, “реальність” та ін. […]...
- Вчення Бруно про безмежність Всесвіту Філософія Бруно має своїм вихідним пунктом швидше вчення Коперника, натхненним проповідником якого з’явився Джордано під час свого поневіряння по Європі; з цієї нової астрономічної теорії необхідно витікала, як філософське наслідок, нескінченність всесвіту, а разом з тим і загальний підйом духу над якої розумової вузькістю. “Очевидно, нерозумно, – говорить Джордано Бруно, – думати, подібно простому народу, […]...
- Вчення про географічне середовище Географічне середовище – одне з найважливіших понять географічної науки. Воно було запропоновано ще в кінці XIX ст. відомим французьким географом-країнознавців Елізе Реклю і працювали разом з ним російським географом Л. І. Мечниковим. За минулі з тих пір сто з гаком років це поняття поступово розширювалося і поглиблювалося, ставши центральною ланкою вчення про географічному середовищі. Однак […]...
- Ф. Бекон. Вчення про метод Одним з найбільших філософів Нового часу і родоначальником емпіризму був англійський аристократ, лорд Френсіс Бекон (1561-1626). Після закінчення Кембріджського університету Ф. Бекон обирається до парламенту і робить політичну кар’єру, вершиною якої стає його призначення лордом-хранителем королівської печатки за короля Якова I. Будучи лордом-канцлером, Бекон був притягнутий до суду. Після свого помилування Бекон не повертається на […]...
- Філософське вчення про свідомість Серед фундаментальних філософських і ряду наукових проблем одне з головних місць займає свідомість. Воно не тільки граничне поняття філософії, а й природознавства. Як тільки з’явилася свідомість, його й почали вивчати. У ньому, як правило, розрізняють два рівні – конкретно-чуттєвий і абстрактно-логічний. Однак пізнати, визначити його і, тим більше, описати сам феномен людської свідомості дуже важко, […]...
- Вчення Аристотеля про державу Свій суспільно-державний ідеал Аристотель викладає найбільше у творі “Політика”. За вченням Аристотеля про державу, людина живе не для себе одного, але за природою створений для суспільного життя – статеві та кровні зв’язки, язик, вроджені моральні інстинкти пов’язують його з іншими людьми. Він потребує них для найбільш успішного захисту від небезпек, для задоволення насущних потреб, а […]...
- Витоки вчення про біосферні процеси Історія сучасних поглядів на формування поняття біосфери і принципів її існування розділяється два етапи. Безпосередньо з моментом консолідації гіпотез про космічної природі всього живого на планеті пов’язані численні сучасні атеїстичні і агностические погляди на світобудову як таке і зародження життя в цілому. Хто створив основні положення вчення про біосферу і яка історія його терміну, розповімо […]...
- Вчення про буття. Поняття субстанції. Рух, простір і час План: Розвиток філософських уявлень про буття. Буття як проблема філософії. Проблема субстанції в філософії. Філософський монізм, дуалізм, плюралізм. Основні концепції часу і простору. Категорія матерії. Єдність і різноманіття матеріального світу. Детермінізм і індетермінізм. Поняття системи. Категорія закону. Розвиток філософських уявлень про дух. Проблема свідомості в історії філософії. Осягнення категорії буття, розкриває в різні часи з […]...
- Вчення про державу Держава – це одна з найскладніших і найзаплутаніших тим соціальної та політичної філософії, що пов’язано в значній мірі з тим, що вона зачіпала і зачіпає інтереси людей, що знаходяться біля керма влади. Однак не тільки ідеологічна заангажованість і кон’юнктурно сть, але також теоретична багатозначність і духовна багатовимірність роблять тему держави предметом філософської та ідеологічної полеміки. […]...
- Іван Ковалик та його вчення про словотвір Ім’я Івана Івановича Ковалика в історії українського та й слов’янського мовознавства знане передусім як ім’я вченого-дериватолога, основоположника вчення про словотвір як самостійної лінгвістичної дисципліни, хоча незаперечним є його вагомий внесок й у розвиток інших галузей українського мовознавства – історії української літературної мови, дослідження проблематики загального мовознавства, питань діалектології, лексикографії і лінгвостилістики. Такий широкий спектр наукових […]...
- Вчення кініків про пізнання На противагу мегарской школі кинічеськи вчення відрізнялося практичним характером. Філософія є життєва мудрість. Тому абстрактне знання відкидається киниками безплідне непотрібне і неможливе. Мало того, доказ неможливості знання було Антісфеном істинним введенням у філософію, зверненням до істинної філософії. “Доброчесність достатня для щастя, – говорить він, – а для чесноти не вимагається нічого крім сили Сократа; від […]...
- Вчення про буття. Форми буття Однією з ключових характеристик у філософському осмисленні світу є категорія буття. Багато філософів вважають, що з появою цього терміна (введений Парменидом) і поняття (складається в європейській античності у Платона і Аристотеля) і починається власне філософія. Будь-яке теоретичне знання передбачає наявність певної системи понять, дефініцій, термінів. Поняття буття – одне з найбільш загальних у філософії. Воно […]...
- Вчення Аристотеля про сутність Перша з “Категорій” – сутність (oysia). У “Категорія” Аристотель виділяє “перші” сутності, якими є, з його точки зору, окремо існуючі предмети, “як наприклад окрема людина або окрема кінь” (Категорії, 5, 2а) – індивідуальний, одиничний предмет, який ми визначаємо, приєднуючи до нього предикати, що позначають якість, кількість і т. д. Але чи не парадокс перед нами? […]...
- Вчення Анаксимандра про походження і кінець життя Анаксимандру належить також перша глибока здогадка про походження життя. Живе зародилося на кордоні моря і суші з мулу під впливом небесного вогню. Перші живі істоти жили в морі. Потім деякі з них вийшли на сушу і скинули з себе луску, ставши сухопутними. Від тварин походить людина. Загалом все це вірно. Щоправда, людина, за вченням Анаксимандра, […]...
- Загальна характеристика античності Наступним після Стародавнього світу визначальним етапом світової культури стала античність. Латинське antiquus, буквально означає “стародавній”, в широкому сенсі може бути застосоване до будь-якої з цивілізацій Стародавнього світу. Історично склалося, однак, так, що поняття “античність” відносять до грецької історії та культурі. Будучи спадкоємицею найдавніших культур Єгипту та Дворіччя, античність досягла вражаючих висот, що склали базис для […]...
- Етичне вчення Аристотеля Вчення Аристотеля про моральність є практичною наукою про благо і щастя людини, що живе в суспільстві. Воно стало предтечею численних шкіл, що дотримуються принципів евдемонізма. Його мета – обгрунтування практичного значення добродійних вчинків людей. Їх пояснення Аристотель шукав у дійсного життя людей. У роботі Аристотеля “Нікомахова етика” представлені основні морально-етичні поняття і три частини етики: […]...
- Політичні вчення Середньовіччя Політична думка Середньовіччя базувалася на античних джерелах, і найбільш авторитетними вважалися праці Аристотеля і Платона. У той же час середньовічні політичні ідеї обов’язково обгрунтовувалися релігійної догматикою, християнської або мусульманської. Так, походження влади, держави велося від “світу ідей”, як у Платона, а від Бога. Визнавалося, що оскільки Бог на небі один, то й на землі правитель […]...
- Вчення про інфекцію З величезного числа мікроорганізмів, що мешкають в природі, лише незначна частина є хвороботворними. В процесі еволюції одні види мікроорганізмів, пристосувавшись до вилучення харчових ресурсів з неживої природи, до цих пір залишаються вільноживаучими, інші види адаптувалися до співжиття з тваринами або рослинами і за їх рахунок отримують поживні речовини. Будь-яке співжиття мікроорганізму з макроорганизмом є симбіозом, […]...
- Вчення Василіда Найвидатніший представник гностицизму Василид (або Базилидів), уродженець Олександрії, що вчив у першій половині II ст. н. е., в дусі більшості гностиків ставив основною ідеєю своєї системи уявлення про царстві світла і царстві темряви. Верховна істота в царстві світла, по Василид, – бог, абсолютно незбагненний і не має імені. Він існує у вічності поза спадкоємства часу; […]...