Вчені виходять у море
Щорічно на берегах морів будуються нові гідрометеорологічні станції. На них в строго певний час доби в безпосередній близькості від берега виконуються спостереження за рівнем моря, напрямком і швидкістю вітру і течії, рухом льодів, температурою повітря та води, хвилюванням і іншими характеристиками вод та атмосфери. Дослідження відкритих частин океанів і морів ведуться також із спеціальних науково – дослідних суден. Отримані на судах відомості передаються по радіо в берегові центри.
Початок спеціальним океанологічних експедиціям на судах було покладено в XIX столітті. 21 грудня 1872 англійське парове судно ” Челленджер” – дерев’яний корвет водотоннажністю в 2306 тонн – вирушило з порту Портсмут в Англії в перші кругосвітню океанологічних експедицію. Цією експедицією, в якій брали участь 6 вчених – мореведов, керував відомий океанолог Уайвілла Томсон.
Була складена докладна програма робіт, сконструйовані і виготовлені прилади для спостережень, обладнані лабораторії для різних видів досліджень.
За 4 роки корвет пройшов 69 тисяч морських миль. Під час плавання дослідники виконали наукові спостереження в 362 точках Світового океану.
Відібрали тисячі проб води в Атлантичному, Тихому та Індійському океанах. Вчені вперше використали нові прилади. Вони опускали в товщу вод батометри – прилади, які можна відкривати на заздалегідь наміченої глибині, наповнювати водою і закривати їх, перш ніж підняти назад на борт судна. На кожній глибині робилися вимірювання температури води. Визначалися напрямок і швидкість течії на поверхні океану. У багатьох точках вимірювалося також протягом на різних глибинах. За допомогою драги досліджувалися флора і фауна вод, бралися зразки грунту дна і багато іншого.
Роботи ” Челленджера ” відкрили нову епоху в дослідженні Світового океану, і саме з цієї експедиції океанологія оформилася як самостійна наука.
Праці вчених були опубліковані у вигляді звіту, що складався з 50 великих томів.
У наступні роки в Світовому океані було проведено безліч експедицій низки країн на науково – дослідних судах.
Експедиції на науково – дослідних судах (НІС) дали вченим основні знання про природу Світового океану. Проте проведення робіт з борту судна вимагає великої витрати часу, а самі спостереження можна вести тільки в одній точці океану. У силу цього починаючи з 50 – х років стала все ширше використовуватися постановка автоматичних океанологічних приладів. Найбільш поширеним видом такої постановки є автономна буйкового станція (АБС). Розміщені на ній автоматичні прилади здатні в продовження багатьох діб реєструвати різні характеристики океану і атмосфери. Кожне судно може розставити мережу АБС.
Автоматичні прилади встановлюються також на льодах, на віддалених від материка островах і в інших важкодоступних місцях. Наприклад, співробітники Арктичного і антарктичного науково – дослідного інституту для вивчення переміщення льодів в Північному Льодовитому океані застосовують радіобуї. Їх встановлюють на льодах і залишають там. У заданий термін годинниковий механізм включає струм, починає працювати радіопередавач, сигнали якого приймаються береговими радіостанціями. Це дозволяє з достатньою точністю визначати місцезнаходження всієї установки і судити про переміщення льоду між заданими термінами. Гірше, звичайно, йде справа, коли лід зруйнується. Але буя це не страшно. Він не тоне, а починає плавати. Спостерігачів про це сповіщають спеціальні сигнали.
Для більш складних спостережень застосовуються автомати, розміщені на великих плавучих або стоять на якорі платформах. Як правило, такі установки ведуть спостереження не тільки за морем, а й за атмосферою. Програмне пристрій, керований електронним годинником, веде почергової “опитування ” всіх приладів. Записує їх свідчення і передає по радіо. Передавач і прилади можуть тривалий час працювати без втручання людини.
По одному з існуючих міжнародних проектів вивчення океану передбачається встановити в різних районах Світового океану 3000 подібних установок. Прийом переданих ними даних і передача їх на берег повинні здійснюватися штучним супутником Землі.
Безумовно, використання судів для досліджень дало основні уявлення про життя океану. Проте проведення експедиційних робіт на судах займає багато часу. Вчені стали шукати володіє великою швидкістю транспорт. І знайшли. Літак. Відразу виникає питання: як же спостерігати за життям вод з повітря? Звичайно, за допомогою нових, досконалих приладів.
Тепер з повітря ведуть спостереження за переміщенням льодів, навіть вимірюють їх товщину. Карти ж, куди заносяться ці дані, по радіо передаються на судна, які пливуть у цих льодах.
З повітря можна виміряти хвилювання і температуру поверхневих вод. Летить така повітряна науково – дослідна лабораторія і спостерігає, на скільки градусів нагріта вода внизу, під крилом літака.
З берегових станцій, з морських платформ, з усіх суден до дослідників морів стікаються найрізноманітніші відомості про море. Обробка їх вручну неможлива – треба було б надто багато часу. Зробити це вдається тільки за допомогою сучасних електронно – обчислювальних машин. “Розумні” машини дуже швидко ведуть обчислення і навіть викреслюють карти і графіки, більш наочні, ніж таблиці з їх нескінченними колонками цифр.
Іноді для того, щоб дізнатися, як протікають в океані ті чи інші процеси, їх моделюють на спеціальних установках. Так, наприклад, з ініціативи академіка В. В. Шулейкина в Південному відділенні Інституту океанології в Криму на узбережжі Чорного моря побудований кільцевої штормовий басейн. Тут з волі людини зароджуються, розвиваються і вмирають хвилі. Спостерігаючи за ними, можна судити з великим ступенем достовірності та про закономірності процесу хвилювання у відкритому морі або океані.
У Державному гідрологічному інституті в Ленінграді на іншій моделі проводилося дослідження ленінградських повеней, а співробітники Арктичного і антарктичного науково – дослідного інституту стежили на моделі, як поводяться створені волею людини течії Північного Льодовитого океану.
У лабораторіях багатьох інститутів, що вивчають життя моря, моделюють зараз і окремі райони Світового океану, і які у них явища.
Для цього використовуються і фізичні моделі, що імітують район або явище, і математичні, що існують тільки в написаних на папері формулах.
За Світовим океаном постійно спостерігають штучні супутники Землі. Встановлена на них телевізійна апаратура передає на Землю різноманітну, часом безцінну і унікальну інформацію.
Не так давно виник спеціальний розділ “Космічна, або супутникова, океанологія ” швидко розвивається.
За даними спостережень з космосу можна отримати відомості про мінливість рівня океану, про температуру його поверхні, про забруднення вод, про розподіл крижаних полів, про що відбуваються в океані біологічних процесах.
Але як розглядати те, що відбувається в глибинах океанів? Ні з супутників, ні з судів нічого не побачиш. На допомогу вченим прийшла чорно – біла і кольорова фотографія. Створено спеціальні кіноапарати, які дали можливість зняти в глибинах чимало цікавих і пізнавальних фільмів. Багато захоплювалися такими, наприклад, кінокартинами, як “Блакитний континент “, “У світі безмовності”, “Світ без сонця”.
Знайомитися з океанськими глибинами дозволяє і телебачення. Воно допомагає вирішувати і пов’язані з океаном технічні завдання. Підводні телевізійні установки, до речі, застосовувалися при пошуках американського атомного підводного човна ” Трешер “, затонулої в 1963 році на схід банки Джорджес – Банк біля атлантичного узбережжя США під час ходових випробувань.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)