“Васильки” В. Сосюри – взірець інтимної лірики – Зразок твору – В. СОСЮРА, Б. ОЛІЙНИК, В. ПІДПАЛИМ, І. МАЛКОВИЧ – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – 8 КЛАС
Словник символів так тлумачить зміст образу васильків: “Васильки або волошки – символ ніжної і тонкої душевної краси, праведності і святості, душевної чистоти, скромності і привітності”. Назва квітки, каже легенда, походить від імені хлопчика Василька, якого русалки на Зелені свята заманили в поле і залоскотали – і він перетворився на квітку, названу його іменем.
Вважається, що васильки мають значну магічну силу як оберіг від злих духів, лихої долі та всіляких напастей – витівок лукавого. Тому їх навіть вирощують при садибах, освячують на Маковея та Великого Спаса. Вінки з васильків, сплетені на Зелені свята, протягом року зберігають в домівці. Особливу силу мають васильки для молодих: пучком васильків кроплять наречених на весіллі; настоєм з васильків окроплюють галявини, де гуляють хлопці та дівчата Купальської ночі; таким же настоєм дівчата вмиваються – і їх краса стає недоступною злим чарам.
Поет, який написав чудовий вірш про васильки, не відступає від народного тлумачення цього образу. Першим доказом цього є розповідь про історію створення вірша. Поет зізнавався, що написав його разом з коханою жінкою: “В 1938 році, коли минуло мені сорок літ, я написав “Васильки”… Добре пам’ятаю свій настрій в той вечір, коли з’явився цей вірш. Щоб точно його висловити, треба було б сказати: “Васильки” я написав разом з Марією”. (Марія Гаврилівна – дружина поета, кохання до якої протягом життя надихало його до написання пристрасних віршів).
Іншим доказом можна вважати те, що цей роздум-мініатюра (12 рядків) про вічну красу життя написаний під впливом відомої однойменної народної пісні.
Вірш є зразком інтимної лірики.
Поет розповідає про себе і кохану, що йдуть повз поля, оточеного васильками. Цікаво, що Сосюра для передачі гарячого кохання використовує холодний синій колір: “і синіє щастя у душі моїй”. Це пояснюється насамперед тим, що очі коханої,- сині: “і у тебе, мила, васильки з під вій”, і почуття до коханої дівчини, поєднуючись з почуттям любові до рідної землі, породжують у поета асоціації синього кольору з коханням.
Поет у цих 12 рядках зумів передати найінтимніші людські переживання, показати красу кохання та людських взаємин. “Такий я ніжний, такий тривожний”, писав сам про себе Сосюра. “Він усе життя виліплював образ ліричного героя, закоханого в землю, в кольори осені і неба, З чутливою душею…”, – так сказав проВ. Сосюру видатний лірик – Андрій Малишко: У справедливості цих слів можна переконатися, читаючи вірш “Васильки”.
У творі В. Сосюра торкається також філософського питання про швидкоплинність життя, про те, що треба цінувати кожну його мить, бачити прекрасне навкруги. Хіба це не щастя – йти поруч із коханою людиною, милуватися її блакитними очима, радіти хлібному полю й порівнювати рідні очі з блакитними квітами-васильками! Свою доброту, любов поет хоче передати нащадкам, щоб і ті. “далекі”, були “сповнені привіту” й пошани до своїх предків.
Слід сказати про змістове навантаження образу-символу васильків у поезії.
Ця синя квітка – символ кохання, життя, єднання людини з природою (Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій), символ швидкоплинності життя (Може, ми квітками, може, васильками станем – я і ти); символ безкінечності життя, зв’язку поколінь (васильками станем – я і ти…другий, далекий, сповнений привіту, з рідними очима порівняє нас).
Віршовий розмір “Васильків” – хорей з пірихієм, що надає віршеві народно пісенного звучання.
Часто замислюєшся над питанням: “У чому ж секрет довгого життя деяких творів?”. Говорячи про поезію “Васильки”, можна з повним правом зазначити: довге життя поезії забезпечило майстерне зображення поетом звучання найтонших струн людської душі, що бринять щастям, коханням, любов’ю до рідної землі, вірою у вічність світу і роду людського. І ці почуття вічні, як саме життя.