Василь Симоненко – ДЕ ЗАРАЗ ВИ, КАТИ МОГО НАРОДУ?

Related posts:

1. В. СИМОНЕНКО. ОГЛЯД ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ. “КРИВДА”, “ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА”, “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА?” “ДЕ ЗАРАЗ ВИ, КАТИ МОГО НАРОДУ?”, “ВОНА ПРИЙШЛА”, “Є В КОХАННІ І БУДНІ, І СВЯТА”, “КИРПАТИЙ БАРОМЕТР” Варіант 1 1. В. Симоненко – витязь молодої української поезії – народився… А На Сумщині. Б Полтавщині. В Київщині. Г Миколаївщині. 2. Поряд із творчо переосмисленими літературними джерелами у ліриці В. Симоненка особливе місце відводилося народним… А Думам. Б Переказам. В Пісням. Г Легендам. 3. Віршовий розмір, який письменник найчастіше використовував у власних поезіях. А […]...
2. Поетична творчість В. Симоненка. Збірки: Тиша і грім, Земне тяжіння, поезії Лебеді материнства, Де зараз ви, кати мого народу?, Кирпатий барометр, Кривда, Вона прийшла, Є в коханні і будні, і свята…, Ти знаєш, що ти людина? Мета. ознайомити одинадцятикласників з окремими поезіями В. Симоненка, розкрити високу національну свідомість автора, стійку громадянську позицію ліричного героя; закріпити вивчене про художні засоби у віршованому творі; виховувати здатність розуміти високі почуття. Тип уроку. комбінований. Обладнання. видання творів В. Симоненка, портрет письменника, публікації про творчість, епіграф. Хід уроку I. Організаційна частина. II. Перевірка засвоєних знань. Питання […]...
3. Можна вибрать друга і по духу брата – Та не можна рідну матір вибирати – за поезією В. Симоненка – І варіант – 11 клас – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Летять лебеді, курличуть, несучи на своїх крилах материнську любов. Матінка, матуся, рідна ненька – скільки ж є на світі слів, якими ми називаємо найріднішу людину?! Та й чи можливо передати ними усю любов до матері – єдиної жінки, що ніколи тебе не зрадить, незважаючи на біль, сльози та страждання? Вона завжди буде поруч із тобою […]...
4. Я мав би за найбільшу нагороду потрібним бути своєму народу – 11 клас – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Україна… Це слово кожен українець, кожен патріот вимовляє з неймовірною вдячністю, бо воно вміщує в собі усе, про що тільки може мріяти людина. Це – Батьківщина, яка стала колискою нашої величі, нашої талановитості, нашої неповторності. Це наша рідна земля, наша ненька. Її неможливо забути чи зневажити, бо саме вона дає нам сили жити, хоч би […]...
5. Життєвий і творчий шлях – Василь Андрійович Симоненко – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 60-90-х років ХХ століття Василь Андрійович Симоненко народився в селі Біївці на Полтавщині 8 січня 1935 р. Там у невеликій старенькій хаті на березі Удаю минуло дитинство майбутнього поета: Ти приймала і щастя, і лихо, Поважала мій труд і піт, Із-під сірої теплої стріхи Ти дивилася жадібно в світ. Хлопчик спочатку вчився у Біївській початковій школі, а десятирічку закінчував […]...
6. Чому Олесь Гончар назвав В. Симоненка “витязем молодої української поезії”? ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО 60-ті роки нашого століття позначені бурхливим входженням у літературу когорти творчої молоді – В. Симоненка, І. Драча, Л. Костенко, В. Стуса, В. Забаштанського… Вони по-новому, на противагу “поезії безплідній, як толоці” (В. Симоненко) часів сталінщини, прагнули осмислити життя, звернулися до духовного досвіду особистості та історії рідного народу. Поети-шістдесятники принесли в літературу свіжий вітер […]...
7. Василь Симоненко. Життя та творчість На літературних зустрічах мене часто запитують: “Звідки почався Василь Симоненко? Де він звівся та розповився?” Інтерес до його життя і творчості дедалі зростає. Читачів цікавлять усі подробиці із біографії улюбленого письменника. Я постараюся намалювати вам Симоненкову дорогу – важку, трагічну і коротку: поет ішов по ній неповних двадцять дев’ять років. Але коротка дорога не знає […]...
8. “Тут я почну зажинок…”(Василь Симоненко) – Василь Симоненко (1935-1963) – Українська література другої половини XX століття Не шукаю до тебе ні стежки, ні броду – ти у грудях моїх, у чолі і в руках. Упаду я зорею, мій вічний народе, на трагічний і довгий Чумацький твій шлях. (Василь Симоненко) Багатьом талановитим українцям доля відвела обмаль часу на землі. Тарас Шевченко, Борис Грінченко, Василь Стус прожили тільки 47 років, Леся Українка – […]...
9. “Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ”(Василь Симоненко) – Василь Симоненко (1935-1963) – Українська література другої половини XX століття У літературі Василеві Симоненкові судилося працювати менше, ніж п’ять років, проте він встиг увічнити своє ім’я. Як і Григір Тютюнник, Василь Симоненко добре знав і художньо відтворював умови життя, прагнення і сподівання народу. Він гостро переймався його бідами, невлаштованістю, беззахисністю перед бюрократами. Животрепетні, актуальні, викривальні поезії “Баба Онися”, “Дід умер”, “Дума про щастя”, “Жорна”, “Злодій”, […]...
10. Антитоталітарна спрямованість поезії В. Симоненка – 11 клас – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Василь Симоненко “принади” тоталітарної системи знав не за спогадами старших. Він почав літературну діяльність на тому великому зламі радянської історії, коли правду про сталінську епоху вже говорили не пошепки, а вголос. Коротка відлига хрущовська, яка змінилась новою зимою, не змінила ставлення Симоненка до системи, яка знущається над здоровим глуздом, особистістю, осміює народ. Перекручена уява про […]...
11. Василь Симоненко – ПЕРЕХОЖИЙ Присвята Ліні Костенко Як він ішов! Струменіла дорога, Далеч у жадібні очі текла. Не просто ступали – Співали ноги, І тиша музику берегла. Як він ішов! Зачарований світом, Натхненно і мудро творив ходу – Так нові планети грядуть на орбіти З шаленою радістю на виду! З шаленим щастям і сміхом гарячим, З гімном вулканним без […]...
12. Василь Симоненко – ЛЮБОВ Дзвенять німою тугою ліси, Коли їх ніч тремтлива обнімає І від очей у ревності ховає Принади їх первісної краси. Бринять живою радістю ліси, Як ранок спалахне на небокраї, Як сонце огняне завісу піднімає Із їх первісної і чистої краси. Мені здається, – може, я не знаю, – Було і буде так у всі часи: Любов, […]...
13. Василь Симоненко – Гей, нові Колумби й Магеллани Гей, нові Колумби й Магеллани, Напнемо вітрила наших мрій! Кличуть нас у мандри океани, Бухту спокою облизує прибій. Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито Наші сподіваная молоді? Кораблі! Шикуйтесь до походу! Мрійництво! Жаго моя! Живи! В океані рідного народу Відкривай духовні острови! Геть із мулу […]...
14. Василь Симоненко – КРИВДА Новела У Івася немає тата. Не питайте тільки чому. Лиш від матері ласку знати Довелося хлопчині цьому. Він росте, як і інші діти, І вистрибує, як усі. Любить босим прогоготіти По ранковій колючій росі. Любить квіти на луках рвати, Майструвати лука в лозі, По городу галопом промчати На обуреній, гнівній козі. Але в грудях жаринка […]...
15. Твір на тему – Симоненко. Мотиви лірики “Я хочу праці бути вічним другом і ворогом одвічному злу Василь Симоненко – поет як прекрасної так і трагічної доля. Олесь Гончар називав його “Витязем молодої української поезії”. Життя його було, як метеорит. Він сліпучо сяйнув на українському небосхилі й пішов за обрій, полишивши сучасників у болючих роздумах: жити їм так, як він, чи далі животіти у вічному страху і духовно нидіти. Вже з самого […]...
16. Василь Симоненко – ГРУДОЧКА ЗЕМЛІ Ще в дитинстві я ходив у трави, В гомінливі, трепетні ліси, Де дуби мовчали величаво У краплинах ранньої роси. Бігла стежка вдалеч і губилась, А мені у безтурботні дні Назавжди, навіки полюбились Ніжні і замріяні пісні. В них дзвеніло щастя непочате, Радість невимовна і жива, Коли їх виводили дівчата, Як ішли у поле на жнива. […]...
17. Скорочено – ПЕРЕХОЖИЙ. ПРИСВЯТА ЛІНІ КОСТЕНКО – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – 7 КЛАС Як він ішов! Струменіла дорога, Далеч у жадібні очі текла. Не просто ступали – Співали ноги, І тиша музику берегла. Як він ішов! Зачарований світом, Натхненно і мудро творив ходу – Так нові планети грядуть на орбіти З шаленою радістю на виду! З шаленим щастям і сміхом гарячим, З гімном вулканним без музики й слів! […]...
18. Василь Симоненко – ДІД УМЕР От і все. Поховали старезного діда, Закопали навіки у землю святу. Він тепер вже не встане І ранком не піде Із косою під гору круту. І не стане мантачкою тишу будити, Задивлятися в небо, як гаснуть зірки. Лиш росою по нім буде плакати жито І пливтимуть над ним непомітно віки. От і все. Поховали хорошу […]...
19. Василь Симоненко – ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА Ти знаєш, що ти – людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди – Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе – Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, […]...
20. Василь Симоненко – ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 року в селянській сім’ї в селі Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Дитинство, що припало на роки війни, було трудним і голодним. Батько кинув сім’ю, і Василя виростила мати Ганна Федорівна. Писати вірші він почав ще у шкільні роки, вміщуючи їх у шкільній стіннівці. 1952 року В. Симоненко вступив […]...
21. Вираження синівської любові до Батьківщини в поезії “Грудочка землі” – ІІ варіант – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Дуже коротке життя прожив Василь Симоненко – всього двадцять вісім років. Все його життя, вся творчість пронизані любов’ю до матері, Батьківщини, гіркими роздумами про долю нашого народу. У вірші “Грудочка землі” ми разом з поетом поринаємо в його спогади про дитинство. Ми відчуваємо легку радість. Поет з любов’ю змальовує природу рідного краю: “гомінливі трепетні ліси”, […]...
22. Короткий переказ – Гей, нові Колумби й Магеллани – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – МИ – УКРАЇНЦІ ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Гей, нові Колумби й Магеллани, Напнемо вітрила наших мрій! Кличуть нас у мандри океани. Бухту спокою облизує прибій. Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито Наші сподівання молоді? Кораблі! Шикуйтесь до походу! Мрійництво! Жаго моя! Живи! В океані рідного народу Відкривай духовні острови! Геть […]...
23. Василь Симоненко – ВИНО З ТРОЯНД Новели та гуморески На неї задивлялися навіть дідугани, і вже рідко який хлопець не міряв очима з голови до п’ят. В одних у зорі світилося захоплення, в других – неприхована хіть, а треті милувалися нею, як шедевром краси. Коли вона кидала чорні коси на пружні груди і пливла селом з сапкою на плечі, хлопці божеволіли. […]...
24. Василь Симоненко – КАЗКА ПРО ДУРИЛА Ото ж воно й почалося з Того, Що одружився дурний Петро. Тільки до хати привів Небогу – Зразу ж топитись пішов у Дніпро. Стрибнув у воду – в воді Не тоне, Почухав тім’я дурний, А тоді Почав серед річки – Хай Бог боронить! – Ходить на руках по воді. Походить трохи та ляже Полежить, На […]...
25. “Бережімо мир на землі!” (за поезією “Салюти миру”) – ІІІ варіант – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО III варіант Вірш Симоненка “Салюти миру” нагадує нам, кому ми повинні дякувати за своє дитинство під мирним небом. Що несе з собою свято Перемоги? Гордість за народ-переможець, наш народ? Сльози і сум за загиблими? Це свято відзначається навесні 9 травня. Коли все навкруги цвіте, повниться надією і життям. У вірші звучить гордість за переможців – […]...
26. Василь Симоненко – ПІЧ Лиже полум’я жовте черево, Важкувато сопе димар, Галасує від болю дерево, Піднімаючись димом до хмар. Бубонять рогачі і кочерги – Щось пригадують з давнини, І чекають покірно черги Засмаглілі горшки й чавуни. З тітки полум’я сон злизало, Тітка гладить рукою глек, Теплий ватяник зав’язала На застуджений свій поперек. Біга тітка із кухні в сіни, З-під […]...
27. Василь Симоненко. Поезії План 1. Життєвий та творчий шлях письменника 2. Новаторство Симоменкової поезії 3. Патріотична лірика 4. Сатиричні поезії В. Симоненка 5. Духовна краса і велич простої людини в поезії В. Симоненка 6. Краса і щирість почуттів в інтимній ліриці В. Симоненка Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і […]...
28. Василь Симоненко – СТАРІСТЬ Сім десятків дідові старому, Сам незчувсь, коли і відгуло, – Вже лице пожовкло, як солома, Борознами вкрилося чоло, Сяють очі глибоко спідлоба, Тільки пух лишивсь на голові.,, Лає син, що ні чорта не робить, Допіка невістка; ще живі? Остогидло діду хліб жувати, Слухати образи від усіх, Ціле літо горобців ганяти Та граків сусідові на сміх. […]...
29. Василь Симоненко – МОНАРХИ Диктатори, королі, імператори, Мліючи в димі хвальби, Роззявляли пащі, мов кратери, І гукали: – Ми – символ доби. – Хто не з нами, той против Бога. – Хто не з нами, той проти всіх.- І сипались лаври убогі До куцих кривавих ніг. Нікчемна, продажна челядь, Банда кривляк для втіх, Щоб мати що повечерять, Годувала холуйством […]...
30. СУПЕРНИКИ – Василь Симоненко І Вітер пісню співав стоголосо, Але раптом в екстазі німім Зупинивсь біля тебе і млосно Зазітхав у волоссі твоїм. І підслухали зорі і трави, І підслухали ріки й мости, Як шептав тобі вітер ласкаво: “Я такої не бачив, як ти… Хочеш – хмари для тебе розвію? Хочеш – землю в дощах утоплю? Тільки дай мені […]...
31. БРАМА – Василь Симоненко Дикими, незнаними речами Марить брама у тривожнім сні, Де сторожа брязкає ключами І скриплять ворота затісні. Привиди з кривавими мечами У накидках чорних, ніби ніч, Граються безформними м’ячами – Головами, знесеними з пліч. Кров стіка під флегматичні мури, Зойки захололі на губах – Сотні літ наруга і тортури Мертвих повертають у гробах. І не бачить […]...
32. Василь Симоненко – ЖОРНА Натуга на руках, Від втоми чорних, Здувала жили, Ніби мотузки. Каміння клацало зубами В жорнах, Жувало жовті зерна на друзки. І сіялось не борошно, А мука… При тьмяному мигтінні каганця Жіночі ніжні Материнські руки Тягли за ручку Камінь без кінця. Журливо мліли очі сумивиті, І борошно, Мов біла кров, лилось… Це все було В двадцятому […]...
33. Василь Симоненко – РУСЬ I З глибин віків і гордо, й величаво Встає легендами овіяне ім’я. Минуле – сон, але сліпа змія Не отруїла доблесті і слави. То ж не орда завзята і кривава Нежданно появилася в степах, Щоб у сплюндрованих і спалених містах Шуміли оргії і варварські забави. То встала Русь в кольчузі і шоломі, Щоб їй стихія […]...
34. Василь Симоненко – ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибу казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати. Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, Опустіться, тихі зорі, синові під вії. Темряву тривожили криками півні, […]...
35. Василь Симоненко – БЕРЕГ ЧЕКАННЯ Через душі, мов через вокзали, Гуркотять состави почуттів… Може, сподіватися зухвало, Вірити і ждати – поготів. Та не вірить я не маю змоги, Обіймає сумніви огонь, І червоним ліхтарем тривоги Зупиняю поїзда твого. І стою на березі чекання: Що ти мені з гуркоту кричиш? Станеш ти біля мого благання Чи до інших станцій просвистиш? 27.X.1962 […]...
36. Василь Симоненко – КИРПАТИЙ БАРОМЕТР І. Замість вечірньої молитви Ти лежиш іще впоперек ліжка – Ну до чого мале й чудне! А до тебе незримі віжки Прив’язали цупко мене. Кажуть, носа ти вкрав у баби, Губи й ноги забрав мої, Взяв у матері синю звабу І в очах своїх затаїв. Спи, грабіжнику мій кирпатий, Сумнів диханням розігрій, Я тобі стану […]...
37. Василь Симоненко – ДУМА ПРО ЩАСТЯ Увійшла вайлувате в сіни, З хати віє нудьга Й самота. У руках засміявся віник – Спритно валянки обміта. Тупотить Об долівку ногами І мороз вибива З рукавиць. З нею В хату ввірвався гамір, Ошалілий сміх сніговиць. Мов воскресли Принишклі діти – Тупіт, лемент, Вищання й писк. Місяць хоче, Мабуть, погрітись – Суне в шибку Свій […]...
38. Василь Симоненко – КРИК XX ВІКУ У небі тішились хмари, У небі сонце пливло, Під небом кривавіли чвари І лютувало зло. Земля, вагітна скорботою (Відчай їй груди тне), Над кривдою і підлотою Народила в муках мене. Народила, немов надію, Колисала ночами без сну: – Може, від тебе помолодію, Може, побачу весну… Може, твій струм і атом Вгамують нестерпний біль,- Голосила над […]...
39. Василь Симоненко – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Десь вітер грає на віолончелі, Морозні пальці приклада до скла, І ти одна в зажуреній оселі Замріяно схилилась до стола. Мов раб німий на араратській скелі Карбує написи про подвиги царя, Ти на папері почуттів моря Переливаєш в строфи невеселі. Ти – хвора дівчина – серед глухої ночі Врізаєш в вічність огненні, пророчі Слова з […]...
40. Василь Симоненко – БАБА ОНИСЯ У баби Юнисі було три сини. У баби Онисі синів нема. На кожній її волосині Морозом тріщить зима. Я горя на світі застав багато. Страшнішого ж горя нема, Ніж те, коли старість мати В домівці стрічає сама. Немає такої біди і муки, Ніж сумно з-під сивих брів Дивитись щодня, як внуки Ростуть без своїх батьків. […]...