Василь Голобородько. Самобутня постать поета в українській літературі. Наскрізний патріотизм, філософічність, фольклорна основа його поезій, народознавчі аспекти. “З дитинства: дощ” (“Я уплетений…”)
Тема. Василь Голобородько. Самобутня постать поета в українській літературі. Наскрізний патріотизм, філософічність, фольклорна основа його поезій, народознавчі аспекти. “З дитинства: дощ” (“Я уплетений…”)
Мета: ознайомити з життям і творчістю письменника, спонукати до читання лірики різних жанрів і форм; дати поняття про вільний вірш; розвивати образне та критичне мислення, навички виразного читання та коментування віршів специфічної форми, аналізу вільних віршів, уміння висловлювати свої думки та враження; виховувати любов до природи, оптимістичне світобачення, естетичний смак.
Теорія літератури: вільний вірш, художні образи, художні засоби.
Обладнання: портрет письменника, ілюстрації до біографії, видання творів, репродукції пейзажів.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
ü Перевірка домашнього завдання.
1. Анкета-характеристика письменника.
Ім’я, по батькові, прізвище – Володимир Олексійович Підпалий
Роки життя – 1936-1973
Місце народження – с. Лазірки Полтавської області
Батьки – батько Олексій Лукович – залізничник, захоплювався садівництвом та бджільництвом, загинув під час Другої світової війни; мати – Ольга Власенко – дев’ятирічною залишилася сиротою, наймитувала, рано пішла з життя
Навчання – Величанська семирічна та Лазірківська середня школи; Київський університет, філологічне відділення
Заняття, захоплення – історія, література
Робота, професія – працював у колгоспі на машинно-тракторній станції, служив на флоті, був старшим редактором у видавництві “Радянський письменник”, займався літературною творчістю, перекладом
Сімейний стан – дружина Ніла Андріївна, донька Ольга (учений-генетик і поетеса), син Андрій (український поет)
Твори – поетичні збірки “Провесіння”, “Тридцяте літо”, “В дорогу – за ластівками”, “Сині троянди”, “Поезії”
Нагороди – Міжнародна літературно-меморіальна премія ім. Григорія Сковороди (посмертно). Школі в с. Лазірки на Полтавщині, де поет навчався, присвоєно його ім’я
2. Опорний конспект до теми “Творчість В. Підпалого”.
Приклад
Творчість Підпалого – широкого тематичного й жанрового діапазону. Опанував багато форм і різновидів ліричних творів: елегія -> сонет -> притча -> етюд -> епіграма -> серенада -> поема -> балада -> новела -> оповідання.
Відомий як автор блискучих ліро-епічних поем. Його увагу привертав жанр балади (написав 4 балади). Епічна спадщина представлена новелами, неопублікованими оповіданнями.
У своїх творах порушує питання любові до матері, до батьківщини, отчого краю. Розкриває філософські проблеми швидкоплинності життя, вічних духовних цінностей.
3. Виразне читання віршів В. Підпалого, коментування їх, висловлення своїх думок і вражень.
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
ü Вступне слово вчителя.
Пригадайте, що таке верлібр (вільний вірш). Кого з поетів, які писали верлібром, ви знаєте з попередніх класів? Якої думки ви про такі вірші, чи відчуваєте ви їхню красу та привабливість, глибокий зміст?
Сьогодні ми знайомимося ще з одним поетом сучасності, майстром вільного вірша, дослідником українського фольклору та міфології Василем Голобородьком. Доля цієї людини незвичайна, а сила духу, цілеспрямованість і талант, віра в народну мудрість – безмежні.
III. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
ü Розповідь учителя (або повідомлення учня) про В. Голобородька, огляд ілюстративних матеріалів.
ПОСІВАЛЬНИКОМ ЧЕРЕЗ УСЕ ЖИТТЯ – такий символічний заголовок має автобіографія поета.
Чи знаєте ви, скільки років навчаються в інститутах та університетах? Як правило, від чотирьох до шести. Для Василя Голобородька, сучасного українського письменника, шлях до вищої освіти був довжиною в… 37 років!
Народився майбутній письменник у шахтарському Донбасі, у селянській родині.
Про дитинство Василь Голобородько згадує так: “Зовсім малим, у віці посівальника, будила мене мати зимовим ранком і посилала посівати до сусідів, це недалечко, через дорогу лише перейти. Заходив я до хати вісником свята, мені раділи, підводили до покуті, я сипав із жмені пшеничне зерно і промовляв поздоровлення з Новим роком, як мене навчили мати. З радісним відчуттям виходив я з хати, обдарований кількома монетами грошей та жменькою цукерок із бубликом, бо я порадував сусідів: і тітку, і дядька, і дітей їхніх”. Отак із добром і пошаною до традицій рідного народу, до його мови й крокує поет усе життя.
Про свій початок дорослого життя В. Голобородько розповів у інтерв’ю журналу “Україна”: “1964-го я вступив до Київського університету імені Т. Г. Шевченка й рік навчався на філологічному факультеті. Потім склалося так, що в театральному інституті Володимир Денисенко набрав режисерську групу й у ній не виявилося жодного, який би знав українську мову, був причетний до нашої культури. Отоді Сергій Параджанов і порадив йому запросити навчатися мене. Я згодився. Однак в університеті не розрахувався, до інституту не перевівся. Після співбесіди походив з місяць на навчання й побачив, що там немає науки, що то ремісниче училище, яке готує ремісників. Поверхово і швидко. Університет я покинув, бо не відбув трудової практики в колгоспі, а то було страшніше за академнеуспішність – відрахували одразу ж. Подав заяву за власним бажанням та й розрахувався, а з 1966 року поновився в Донецькому університеті – на другому курсі…”
На той час Василь Голобородько вже був, за висловом О. Гончара, “надією української літератури”. Але університетові не потрібні були студенти, які мали свою думку, висловлювалися проти одвертої русифікації (на українському відділенні переважна частина лекцій читалася російською мовою!), та ще й вірші писали не такі, як усі, і не про те, що всі – про керівну та організуючу роль партії, мудрих вождів… Із цієї ж причини київське видавництво не прийняло до друку першу збірку віршів поета. І все ж диво відкриття таланту сталося: 1970 року в Парижі цей самий відкинутий на батьківщині рукопис Василя Голобородька був виданий і мав успіх. Автор здобув славу і ярлик “неблагонадійного”. Двадцять років його ім’я замовчували й офіційно не визнавали талановитого поета.
1967 року Василь Голобородько вирішив продовжити свою освіту в Літературному інституті в Москві, успішно пройшов творчий конкурс, але далі його не пустили. Три роки йому довелося служити в армії на Далекому Сході, потім працювати на різних роботах – у шахті, у радгоспі у своєму селі. Тільки 2001 року він здобув вищу освіту в Луганському державному педагогічному університеті ім. Т. Г. Шевченка.
Ніби вибух, пролунала назва антології світової поезії, видана 1983 року в Югославії: “Від Рабіндраната Тагора до Василя Голобородька”. Ім’я українського поета стояло в одному ряду з іменами класиків світової літератури! Одразу ж поетом щільно зайнялися “компетентні органи”. Ще й свої додавали жару: мовляв, продався за долари. А твори ж його видавалися в безгонорарних видавництвах!
В Україні перша збірка поета “Зелен день” була видана 1988 року тиражем усього тисячу примірників. І її помітили як літературне явище. Відомий літературний критик Іван Дзюба дав творам В. Голобородька високу оцінку. Через два роки читачі познайомилися ще з однією збіркою поета – “Ікар на метеликових крилах”. Батьківщину можна любити й славити по-різному – чи змальовуючи її чудову природу, працьовитих та мудрих людей, чи описуючи героїчне минуле, непросте сьогодення. А можна зануритися в образний світ народних вірувань, народної філософії, відшукати там витоки моральності, менталітету українського народу.
Василь Голобородько – філолог, і не стільки за освітою, скільки за глибинним відчуттям суті рідного слова в усіх його нюансах. Наприклад, розділ його збірки віршів “Слова у вишиваних сорочках” (1999) – “Українські птахи в українському краєвиді”. Поет ретельно відшукує у фольклорі синоніми на позначення назв характерних для України птахів і переливає їх у форму вартісного поетичного слова, у свої верлібри. Ось відома усім горлиця: дикий голуб, туркавка, туркавонька, туркавочка, гуркавка, туркочка, тукавка, тутавка, туркалка, тутайка, туторка, туріючка, тручка, торонда, торомба, туркало, туркач, туртош, турок, горличка, горленок, орлиця, орличка, орлик, яка туркоче, воркоче, прочищає горлечко і давно живе “поруч із моїм народом”.
До кожного вірша про того чи іншого українського птаха письменник добирає прислів’я, приказки, загадки, прикмети, повір’я й навіть замовляння.
Про своє захоплення фольклором – першоосновою для вивчення мови та світогляду народу, джерела поетичного натхнення В. Голобородько пише: “Від п’ятнадцяти років почав я робити фольклорні записи. Тепер уже й не знаю напевне, що до того спонукало. Можливо, усвідомлення (чи власне, чи підказане) того, що вірші мають бути образними (на той час я уже пробував віршувати). У тих віршах, які я в той час знав головне із шкільної програми, образності я не знаходив. Взагалі школа якимось чином більше закриває, аніж відкриває красу поетичного слова. На той час я зачитувався поезіями С. Єсеніна. Там було те, чого я прагнув. Але то було в російській мові, неповторні російські вірші, мені ж хотілося, щоб мої вірші були так само неповторно українські. Тому захопився фольклором: і до джерел звернувся, і сам почав робити записи. Одночасно з пошуками образності почалися пошуки специфічного, а воно, як мені в той час здавалося, має знаходитися тільки у фольклорі. З того часу зробив чимало записів з фольклору і етнографії, а пошуки національної специфічності розтяглися на роки і продовжуються аж до сьогодні”.
Доповнення відомостей про поета, відповіді на запитання, виконання завдань (за вибором учителя).
ü Виразне читання поезії “З дитинства: дощ” (“Я уплетений…”).
ü Словникова робота, обмін враженнями про прочитане.
ü Евристична бесіда.
– Які картини постали перед вами при читанні вірша? Які асоціації викликали?
– Чи відчули ви особливий внутрішній ритм цієї поезії?
– Які художні засоби допомагають яскравіше змалювати образ дощу й самого ліричного героя?
– Змалюйте картину, як людина потрапляє під дуже сильний дощ у літню спеку. Що вона, на ваш погляд, відчуває? Додайте до цього ще й спогади про свої відчуття в подібній ситуації.
– Що додає віршеві повтор метафори “я уплетений”, “уплетена дорога” та ін.?
– Яким оригінальним способом автор подає опис рідного краю? (Переліченням, що вплетено; оживленням – дерево стоїть притихле та под.)
– Чому всім тепло, хоч дощ прохолодний? (Бо знають, що він скоро скінчиться.)
– Які загальнолюдські цінності утверджуються у вірші? (Родинні зв’язки, родинний затишок, єдність людини з матінкою-природою.)
ü Коментар учителя.
Багато поетів оспівали дощ. У Максима Рильського він “довгожданий, благодатний”, у Ліни Костенко “дощ полив” і зробив “день такий полив’яний”, у Миколи Вінграновського дощ “бабунин”:
З ноги на ногу ось переступив,
Щось наче хтів було мені сказати,
Та садом знов почапав у степи…
У В. Голобородька дощ особливий – із зеленим волоссям, у яке ніби вплетені і ліричний герой, і дорога, і хата, і річка, і череда корів. Дощ ллється як із відра. Але не страшно: скоро все минеться, знову буде тепло, і хтось набігається, хтось напасеться, і всіх їх завжди чекає тепла хата. Комусь цей твір здасться дивним, незрозумілим, але справжня поезія тим і гарна, що вона неповторна, дає простір для думок, мрій та уяви кожному читачеві, викликає безліч асоціацій та спогадів.
Вільний вірш – вірш без рим, рядки якого мають різну довжину; за структурою наближається до прози.
ü Коментар учителя.
У ранній поезії Голобородька ніби оживає світ прадавніх уявлень про природу – світ далекого “наївного” предка або довірливої дитини, заселений дивними істотами, наповнений чарівними звуками, кольорами, пригодами; світ усної народної творчості – казки, загадки, колядки, але цей світ виступає як органічна реакція поетичної душі на цілком сучасну навколишню дійсність, як дивовижний спосіб її переживання у противагу нівеляційним силам технічної цивілізації, її раціоналістичній сухості, чуттєвому вигасанню й очужінню до світового буття. Усі “неживі” предмети у поета оживають і поводяться як добрі й милі істоти, як цікаві й пустотливі діти.
У пізніших поетичних збірках В. Голобородька відчувається певна еволюція. Поет зберіг світлість і безпосередність переживання, вразливість та легкість уяви, але поєднав їх із змужнілістю, ширшим баченням світу й відчуттям громадянськості. І це не публіцистика, а неповторне переживання суспільно-важливих явищ, драматичних сторінок національної та сучасної історії та культури. Як і раніше, в його поезії панує відчуття доброти людського призначення, хоч життя й додало гіркоти чи, може, добросердої сумовитості та великодушної іронії, які рятують від песимізму. У своїх віршах В. Голобородько не шукає прямої відповіді на пекучі проблеми буття, його поезія – це своєрідний погляд на людину “з середини, в матеріалі національної психіки й чуттєвості”. (І. Дзюба)
Світ поезій Василя Голобородька змушує нас звернутись до себе, до своєї історії, вимагає бути уважними до того, що відбувається навколо, що чекає нас у майбутньому.
Поет напружено шукає в минулому відповіді на пекучі проблеми сьогодення. Він питає: “Чому ми такі стали сьогодні?”
Чи ж не ми самі перемикаємо
Телевізійний канал,
Коли почуємо українську пісню,
Бо в ній співається про інший світ,
У якому не хочемо жити!
Гіркі слова. І вони не тільки про Україну та українців, а про землю, на якій живемо ми всі – громадяни України. Утім, поезія багатозначна, і кожен може відшукати в ній свій сенс.
Поет зазначає: “Для мене ситуація, вихоплена із невпинного плину буття, набуває сенсу лише тоді, коли вона проектується на щось таке, що не підлягає часові, що існує поза часом і вище часу: це фольклор, це історичні події, які були, які є, але не такі, що характеризують лише певний відтинок історичної лінії.
Мова як якесь дерево: то воно насінина, то дерево. Так і якісь комплекси уявлень згортаються у зернину і можуть тривалий час у такому вигляді перебувати в мові. Намагаюся у міру своїх сил і спроможностей відшукати таке явище, яке от-от поглине смерть, і знову дати тому слову прорости у рясне, квітуче дерево”.
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
ü Бесіда.
– Про які риси характеру письменника свідчать факти його біографії: шлях до вищої освіти, захоплення фольклором, незвичайні за формою вірші?
– Чим зумовлений інтерес В. Голобородька до усної народної творчості з підліткового віку та протягом усього життя?
– Про що свідчить назва антології світової поезії “Від Рабіндраната Тагора до Василя Голобородька”?
ü Коментування висловлювання.
Поет зберіг колишню свіжість і наївність (наївність як безпосередність переживання, як чистоту душі, а не як самодостатнє невідання добра і зла), зберіг “дитинність” (як глибину вразливості та легкість уяви), але поєднав їх із змужнілістю,- хоч вона в нього, як і раніше, не публіцистична, а явлена саме в неповторному поетичному переживанні суспільних явищ, сторінок національної історії. (І. Дзюба)
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Уміти розповідати про письменника, виразно читати вірш, коментувати його та аналізувати, висловлювати власні думки та враження.
VI. ПІДСУМОК УРОКУ
ü Інтерактивна вправа “Мікрофон”.
– Вільний вірш залишає відчуття…
(2 votes, average: 4.00 out of 5)