ВАЛЄР’ЯН ПІДМОГИЛЬНИЙ. МІСТО – ЛІТЕРАТУРА кін. XIX ст. – 30-х рр. XX ст
√ Валер’ян Петрович Підмогильний (2 лютого 1901 р., с. Писарівка, нині Дніпропетровщина – 3 листопада 1937 р,, Карелія) – письменник і перекладач, видатний прозаїк “розстріляного відродження”.
– Соціально-психологічний, філософський (екзистенціальний), інтелектуальний Роман “Місто” (1927 р., напрям – модернізм, течія – неореалізм) був створений саме тоді, коли пореволюційна українська література дуже потребувала великих творів. У романі автор відбиває пошуки письменником себе в місті та в літературі, показано життя й трансформацію вихідця із села у великому місті; народження письменника.
√ Події відбуваються у 20-ті рр. (період українізації) у Києві.
! “Місто” – перший урбаністичний роман в українській літературі.
! Епіграф до роману: “Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола: як тварина – людина їсть і п’є; як тварина – вона множиться і як тварина – викидає; як янгол – вона має розум, як янгол – ходить просто і як янгол – священною мовою розмовляє” (Талмуд. Трактат Авот); “Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?” (Анатоль Франс “Таїс”).
√ У романі утверджується думка, що натура людини неоднозначна, що в ній сходяться і високі пориви, і низька тваринна сутність. Автор аналізує психологію людини-завойовника і людини-творця.
√ Основні мотиви: місто й село, українізація, людина-митець; прагматики і романтики, кохання, фізичне і духовне, гроші.
√ Образна система роману.
– Степан Радченко (Стефан Радченко – псевдонім) проходить шлях від селянина до студента.
– Коханки Степана:
1-ша коханка Тамара Василівна, матір Максима;
2-га коханка Надійка – землячка Степана;
3-тя коханка Зоська – інфантильна міщанка;
4-та коханка повія;
5-та коханка Рита – балерина з Харкова.
– Вигорський – поет-подорожник, друг Степана;
– Максим Гнідий – син Тамари Василівни, морально здеградований книголюб;
– Лука Гнідий – крамар, що дав прихисток Степану;
– Левко – обмежений земляк Степана;
– Борис Задорожній – обмежений міщанин;
– Михайло Світозаров – критик, що не відчув таланту Степана.
Поза людськими образами у романі змальовуються образи природи (Дніпро, вечір та ін.), предметів і явищ (місто, сарай, кав’ярня, книги, бритва, оповідання, повість, парфуми, одяг тощо).
! Про героя роману: “Його вибаганки були невичерпні, фантазія невтомна, самозакохання непереможне. Він тримав у руках чарівний камінь, що, міняючись і палаючи, показує всі дива землі, і той камінь був він сам”.
√ Композиція: роман складається із 2-х частин.
! Індивідуалізм, конформізм та власне міщанство з’являлися у творах В. Підмогильного тому, що письменник, вивчаючи реальне життя, намагався відчувати як справжній художник ці отруйні паростки в душах людей, щоб застерегти від них ще незміцнілий організм суспільства.
! “Коли б хтось із читачів… запитав мене, кого з молодих українських письменників двадцятих-тридцятих років я вважаю найбільш інтелектуально заглибленим, … то я б ні на хвилинку не задумався і відказав: Валеріана Підмогильного” (Ю. Смолич).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)