Валентність

Зовнішня електронна оболонка атома, яка відповідно і визначає його хімічні властивості, може містити не більше восьми електронів. Виняток становлять лише атоми водню і гелію, на єдиній орбіталі яких може перебувати не більше двох електронів. За допомогою зовнішніх електронів, які називають валентними, здійснюється хімічний зв’язок між атомами, і утворюються хімічні сполуки. Електронну оболонку, яка містить валентні електрони, називають валентної оболонкою. Слово валентність (від лат. Valentia – сила) означає здатність атома утворювати певне число хімічних зв’язків з іншими атомами. Валентність атома визначається числом наявних у нього валентних електронів.
У атомів елементів кожного нового періоду Періодичної системи Д. І. Менделєєва виникає нова валентна оболонка, якої не було у атомів елементів попереднього періоду. Елементи ІІІА групи – лужні метали – містять на цій оболонці всього один електрон. Їх атоми легко віддають цей єдиний електрон, тому всі лужні метали одновалентних і хімічно дуже активні. У міру збільшення порядкового номера елемента в періоді відбувається поступове заповнення валентної оболонки. Так, елементи IIА групи містять на зовнішньому рівні два електрони, IIIА групи – три електрони і т. Д. Галогени знаходяться в VIIA групі, отже, їх атоми містять сім валентних електронів. Благородні гази, що стоять в кінці періоду в VIIIA групі (наприклад, неон, аргон, криптон, ксенон), містять по вісім валентних електронів. Їх зовнішня оболонка заповнена, тому вони майже не володіють хімічною активністю. Після заповнення валентної оболонки (наприкінці періоду) у наступного елемента виникне нова оболонка.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Валентність