Валентин Распутін “Уроки французького”

Валентин Распутін належить до плеяди найталановитіших сучасних письменників. Його творчість настільки багатогранне, що кожен читач, незалежно від віку, знайде в ньому щось особливо важливе для себе.

Його героям притаманні такі якості як справедливість, милосердя, доброта, самопожертва, щирість і чесність. Автор продовжує в своїй творчості наслідувати гуманістичні традиції літератури двадцятого століття.

Одним з творів, в яких проголошуються вічні людські цінності та чесноти, є оповідання “Уроки французького” .

Історія створення оповідання “Уроки французького”
В основу розповіді лягла автобіографічна історія автора. Прототипом образу Лідії Михайлівни є вчителька В. Распутіна, яка займала в його житті дуже важливе місце.

На думку Распутіна, саме така жінка в силі змінити те, що не підвладне звичайній людині. Саме вчителька допомогла автору розставити правильні життєві пріоритети і зрозуміти що є добром, а що злом.

В оповіданні “Уроки французького” ми бачимо звичайного сільського хлопчика та його вчительку. Дитина має чистотою і доброю душею, проте важкі життєві умови вічна злидні голод, штовхає його на неправильний шлях. Щоб заслужити авторитет серед хлоп’ячої компанії, дитина починає грати з ними в “Чику” , щоб вони швидше його прийняли.

Але все одно це не допомагає, і хлопчик змушений терпіти постійні приниження і навіть рукоприкладство з боку старших хлопців. Цю ситуацію вчасно помітила вчителька французької мови, Лідія Михайлівна. Вона намагається дізнатися у дитини, що ж спонукало його грати на гроші.

Хлопчик, який не звик до доброго відношенню і звичайному людському участі, починає розповідати вчительці, що грає для того, щоб мати друзів і заробити грошей собі на їжу, так як через бідність батьків постійно голодує.

Проблема пробудження совісті
Лідія Михайлівна щиро хоче допомогти йому і під приводом занять французькою мовою запрошує його до себе додому. Вчителька завжди намагалася нагодувати дитину, але гордість і почуття власної гідності не дозволяли йому приймати їжу.

Лідія Михайлівна все таки знайшла спосіб допомогти хлопчику, вона запропонувала йому на гроші грати у вже відому гру. Вчителька часто піддавалася, таким чином, кожен день забезпечуючи свого учня грошима на ситний обід.

Допомагаючи хлопчикові, вчителька хитрістю відвела його від сумнівної компанії, а також не пішла нарізно його принципам. Героїня Лідії Михайлівни той промінчик добра, якого так потребують знедолені люди. Вона не залишилася байдужою до біди маленької людини, а охоче взялася допомагати йому, ризикуючи втратити роботу.

Автор у своїй розповіді, як властиво йому, прославляє людську доброту і благородні пориви. Адже і хлопчик, і вчителька були чесними людьми, з гуманістичною системою цінностей. В оповіданні також гостро піднімається тема соціальної незахищеності маленьких дітей, які змушені самостійно заробляти гроші на найнеобхідніше їжу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Валентин Распутін “Уроки французького”