В Пласті національна ідея спрацьовує! – ОЛЕСЯ ХРОМЕЙЧУК

Якось наш президент виголосив досить безнадійну тезу, що національна ідея не спрацювала. Відразу ж напрошується запитання: а чому і хто у цьому винен? Сподіватись на відповідь немає сенсу, краще тішмося, що десь таки спрацьовує національна ідея, а саме в організації для молоді – ПЛАСТ у Великій Британії. Для цього керівництво прикладає усіх зусиль і отримує належний результат.

А починалось все так.

За часів правління короля Едварда VII, “королева морів” Велика Британія відчула симптоми поступового занепаду своєї могутності. Та великий патріот генерал-майор Роберт Бейден Пауел віднайшов шлях порятунку своєї батьківщини, яка на той час так потребувала нового покоління патріотів. Не розніжених, пасивних аристократів, а загартованих духовно і фізично в боротьбі та змаганнях вірних синів вітчизни.

І ось одного гарного літнього дня 1907 року на англійському острові Бравнс, що в графстві Дорсет досвідчений військовик (пізніше знаний в світі, як Бі Пі) згуртував 22 юнаків з різних прошарків суспільства, саме вони і стали першими учасниками скаутського руху молоді, що за короткий час охопив весь світ. До нього входить більше 25 млн. Учасників з майже 170 національних скаутських організацій.

Це є своєрідна школа на природі, де навчають таких дисциплін як спритність, загартованість, витривалість, знання місцевих природних умов, самовиховання і, обов’язково допомога іншим. Усе навчання основане на грі, яка заполонила романтикою пригод (бо скаут, у перекладі з англійської – розвідник, шукач пригод) серця мільйонів дітей, юнаків тай дорослих прихильників. Саме завдяки існуванню скаутінгу, десятки найбільших держав світу виховали у його рядах своїх майбутніх президентів, генералів, сенаторів та інших поважних людей суспільства. Не була винятком і Україна. І це закономірно, адже основним завданням для українського суспільства було об’єднання нації та створення власної міцної держави.

За зразком скаутів, перший пластовий гурток у Львові восени 1911 року заснував студент Львівської Політехніки Іван Чмола. Засновником другого гуртка став Петро Франко – син українського поета-класика. А вже цілком легальний пластовий осередок був зорганізований викладачем Львівської Академічної гімназії Олександром Тисовським.

Сама назва “пластун” – це звичайно аналог англійського “скаут”, але це ймення ще походить від назви кубанських козаків-розвідників, які вистежуючи ворога пластували по землі, щоб не виказати себе і, в такий спосіб, виконували найнебезпечніші завдання.

Вся програма пластової життєдіяльності спрямована на формування всесторонньо розвиненої особистості. А прикмети характеру пластуна, які подані у Пластовому законі є такими: пластун словний, сумлінний, точний, ощадний, справедливий, ввічливий, братерський і доброзичливий, зрівноважений, корисний, слухняний пластовій старшині, пильний, дбає за своє здоров’я, любить красу і дбає за неї, завжди доброї гадки.

Звичайно ж, за роки існування в Пласті відбулись певні зміни, та, побувавши на 52-му таборі ім. Лесі Українки у “Верховині”, що розташована у валійських горах, я переконалась, що попри усі зміни Пласт і падалі виховує ідейну патріотичну молодь, котра на добровільному ентузіазмі день у день вправляється в теренових грах, робить походи в гори, займається уроками співу, першої медичної допомоги, комунікаційних знаків і т. п.

Як добре, що існують такі організації тут, у діаспорі, де так потрібно прививати молоді почуття гордості, що ми – українці за походженням.

Про заснування і розвиток Пласту у Великій Британії мені розповіла сеніор керівництва пані Оксана Паращак: “До Англії ми приїхали у 49-ому році, після війни, і тут нас згуртувала знана пластова діячка Цьопа Паліїв. Спочатку нас був невеликий гурт дорослих і нашим завданням було шукати родини українські, в яких були діти, яких можна було зорганізувати в пластових гуртках. Вже в 50-му році був зорганізований перший табір. Тепер ми маємо інакшу ситуацію: з дітей другого чи радше третього покоління мало хто говорить по українськи.”

Болючим є мовне питання у Пласті, тим більше, що поміж усіх молодіжних організацій саме ця славилась високим рівнем знань української мови у своїх вихованців. Тепер це правило пом’якло, як не зникло зовсім. Я не можу і не хочу розуміти, як батьки, що мешкають у Британії 5-10 років, допускають ось такі абсурдні ситуації, як ця, про яку хочу розповісти. Якось, вже по таборі, побачивши своїх маленьких вихованців, я втішено стала розпитувати їх про новини у їхньому житті. Знаючи, що хлопці разом з батьками прибули до Британії кілька років тому, моя вервечка запитань посипалась українською, зрозуміло. Та мої маленькі друзі ще не встигли сказати слова, як мати, що стояла поруч, “доброзичливо” порадила мені не перейматись запитаннями, пояснюючи: “Олесю, вони і так тебе не розуміють по українськи.” Подиву моєму не було меж. Як це не розуміють? А як же ви, ви ж батьки, чому не навчите? Нонсенс, але в той час, як, так звана “четверта еміграція” забуває рідну мову, молоді люди, чиї бабусі і дідусі ще молодими покинули Батьківщину, залюбки вчаться мові їхніх предків, називаючи її другою рідною. Ось що на таборі сказав мені старший пластун Зенко Мартинюк: “Вдома ми цілий час говоримо тільки по українськи і я б любив, щоб і на таборі всі говорили більше по українському.”

На відміну від декотрих інших організацій української діаспори у Великій Британії, Пласт радо сприймає запропоновані свіжі ідеї молоді і намагається випробовувати усі можливі варіанти, аби підтримувати, підживлювати організацію. Ось пластун сеніор Роман Михайлюк на мою пропозицію обміну українських і британських пластунів, з метою збагачення досвіду, традицій, мови відповів: “Це дуже добра ідея. Тепер Україна все більше відкривається до світу, ми пізнаємо більше про Україну, люди в Україні пізнають більше про нас, хто ми є тут, і, я думаю, що такі обміни будуть корисні для обидвох сторін і для тих, що приїжджають з України, і для наших дітей, коли би вони мали можливість поїхати на Україну на такий обмін на табори, вони там би могли напевно багато навчитися.”

Хочеться скласти найщирішу подяку сеніору керівництва, голові організації Пласт у Великій Британії панові Миколі Поповичу-Назаруку за його невтомну працю, за кожен день відданий своїм вихованцям. Завдяки йому не зникають славні традиції у Пласті. Одною з них була прощальна ватра, присвячена 10-ти річчю Незалежності України, яка лунала поезією українських класиків, народними піснями. Дзвінкі голосочки новацтва весело виспівували:

Українка я маленька,

Українці батько й ненька.

І сестричка, й братчик милий

На Вкраїні ся родили.

Я бачила, як під час цих пісень у старшого покоління на очі набігали краплинки сліз. Вони тішились, що на цьому маленькому клаптику української землі у Валійських горах, національна ідея спрацьовує! Адже вони привезли її, як найцінніший скарб з України, пронесли крізь горе, табори, голод і холод і тепер, разом із часточкою своєї душі вкладають її у серця своїх дітей і онуків.

Ось так коротко, дорогі читачі “Української Британії”, я розповіла вам про Пласт. Сподіваюсь, що не даремно, адже літні вакації вже не за горами і пора їх сплановувати. Тож, шановна громадо, “Верховина” в Уельсі чекає на вас і маленьких пташенят, новаків, юначок та юнаків!

Щоб де у світах ми не були,

Коріння свого не забули!

Студентка Оксфордського коледжу

Олеся Хромейчук


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

В Пласті національна ідея спрацьовує! – ОЛЕСЯ ХРОМЕЙЧУК