В Амстердамі багато музеїв, але один – особливий

Амстердам украй багатий на музеї. Чого вартий, наприклад, назву тільки одного – музей Ван Гога. Більше 200 творів великого живописця, сотні його малюнків. І збори його листів, які неодноразово видавалися і близькі серцю шанувальників його творчості нітрохи не менше, ніж його картини. Та ось що дивно: за кількістю відвідувачів цей музей таки поступається іншому – Музею сексу. Чому? Так, напевно, тому, що в світі багато людей, які цікавляться живописом. Але ось тих, хто займається сексом, переважна більшість – рідкісні винятки не в рахунок. Півмільйона відвідувачів на рік – норма для цього храму мистецтв.

“Храм Венери” – так його тут називають – став першим на планеті музеєм такого роду. І це примітно, що ідея зібрати експонати такого роду прийшла не грекам або римлянам, які прославилися інтересом до подібних занять ще в давні часи, чи не французам – яких називають вельми сексолюбівим народом, а ” гарячим ” голландським хлопцям.

Історія музею начитує всього нічого: якихось 24 роки. За цей час розкрутитися вельми складно, але амстердамців вдалося : тема гаряча, інтерес народу до неї з кожним роком не тільки не слабшає – збільшується. До слова, спочатку організатори музею чомусь сумнівалися в успішності своєї затії. Але вже перший рік після його відкриття переконав : сумніви були марними. Вміти любити – не тільки в плані платонічному – кому з жителів планети не близька така постановка питання.

У міру напливу туристів постало завдання розширення експозиції, нових приміщень. Найцікавіше : при будівництві останніх, коли робили фундамент, знайшли парочку творів, які згодом прикрасили експозицію. Особливо один з них : грецький бог на ім’я Гермес – чудова бронза, але варто додати, що бог був відображений в металі з воістину ні людським (за розмірами) членом. І – що характерно – останній предмет перебував у збудженому стані. Що говорить про те, що і нам, грішним людям, періодично ніщо божеське не чуже.

Історія сексу – це взагалі предмет, який ставився в розділ кута влаштовувачами музею. Буйна і охочих до чоловіків Клеопатра, Цезар, чия дружина була поза підозрами, в той час, коли сам Цезар охоче віддавався радощів плотської любові поза рідного вогнища. Музей навіть облаштовувався у відповідності зі своєю специфікою. Не тільки театр, виявляється, починається з вішалки – музей теж. Так от, вішалка в цьому храмі мистецтв, виявляється, представляє з себе двометровий член. Якщо не оторопеете при вигляді такого видовища – знайдете, де повісити свій плащ або інше вбрання.

Власне, тут дивуватися нема чому : інші атрибути інтер’єру, включаючи лампи, мають також легко впізнавані фалічні силуети. Не обійшлося в музеї без творів художників (це для тих, хто не встигне відвідати музей Ван Гога.) Правда, тут живописець менш відомий, зате багато чого набачився при дворі Габсбургів (Австрія), зокрема, численні оргії, які були для цього двору типові. А живописець зі смаком все це справа зобразив.

Займаються любов’ю скульптури, листівки, карти, присвячені все тієї ж животрепетної теми, фільми, які в Росії, можливо, ревнителі моральності швидше віднесли б до порнографії, а не до нешкідливою еротиці, – все це і є велика експозиція ” Храму Венери”. Окремий розділ присвячений темі ” садомазо “. Ті, хто стверджував кілька десятиліть тому, що “сексу в СРСР” немає взагалі, можуть обійти цей розділ стороною.

І на закінчення: приклад Голландії виявився заразливий. Схожі музеї тепер є і в інших країнах: у Штатах, Франції, Данії, Іспанії, у Південній Кореї і Японії. Навіть і в колись цнотливому Китаї – і то є. У Празі такий музей називається взагалі страхітливо : музей секс – машин! У Росії поки, начебто, немає. Тут нема чому дивуватися: стільки десятиліть не було сексу – звідки ж взятися музею!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

В Амстердамі багато музеїв, але один – особливий