УВЕРТЮРА ДО ТВОРЧОСТІ – ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861) – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА(КІНЕЦЬ ХVIII – ПЕРША ПОЛОВИНА ХІХ ст.)
1837-1842 рр. ознаменовані тим, що Шевченко виявив свої творчі зацікавлення як у ліриці, так і в ліро-епіці. Він привніс в літературу цілком новий жанр – жанр думки2.
Ще в 1838 р. поет дав блискучі зразки ліричного одкровення в цьому жанрі: “Тече вода в синє море…”, “Вітре буйний, вітре буйний!”, “Тяжко-важко в світі жити…”, “Нащо мені чорні брови”. Відчуття сирітства, роздуми про безталання, виразні народнопісенні образи (“шляхи биті”, що “заросли тернами”), паралелізми, постійні епітети, наспівна інтонація творів Шевченка – це потужний зв’язок творчості поета з народною піснею.
“Кобзар” 1840 р. відкривається поезією “Думи мої, думи мої…” – своєрідним кредо молодого поета. Цей твір літературознавці слушно називають “увертюрою” до великої симфонії Шевченкової мистецької спадщини, оскільки автор уже цілком усвідомлював своє покликання як поета українського. Існує думка, що цю елегію3 Шевченко написав, дізнавшись про цензурний дозвіл на друк “Кобзаря”. У вірші відлунюють і настрої, що опановували митця під час написання попередніх поезій, і роздуми про те, як зустрінуть його твори читачі в Україні.
У “Думах…” з’являється один із провідних мотивів Шевченкової творчості – мотив непривітної чужини, страх померти далеко від рідного краю.
1Увертюра – інструментальний вступ до опери, балету, драми, кінофільму тощо; вступна, попередня частина чого-небудь.
2Думка – різновид елегії, що написана у фольклорному стилі і становить монолог ліричного персонажа.
3Елегія – ліричний вірш тужливого характеру.
“Увесь той, так сказати, сік українських пісень народних… перетворений в кипучу кров самого Шевченка, закрашений сильно його індивідуальністю”.
Іван Франко
Михайло Божій. “Думи мої, думи…” (1959-1960)
У творчій спадщині Кобзаря існує дві поезії з однаковою назвою “Думи мої, думи мої…”. Перша належить до ранньої лірики. Друга написана в 1847 р., під час перебування Шевченка на засланні. В обох віршах думами Шевченко називає свої поетичні рядки, викликані спогадами про далеку Батьківщину. Щирого, глибоко болючого тону надають віршеві інтимні звертання до них (“квіти мої, діти”). До речі, “нерозумні” означає нелукаві, некорисливі, написані не на замовлення, не для слави, а як серце звеліло. Слід також згадати, що поет ніби передчував зливу критики, яка виллється на нього саме за те, що писав українською мовою. Справді, після виходу у світ “Кобзаря”, навіть визнаючи за Шевченком талант, більшість російських літературознавців висловлювали подив і жаль, що молодий і надзвичайно обдарований митець пише “гібридним діалектом”, отже, завідомо марнує свій талант.
В елегії “Думи мої, думи мої…” є образ могили, що символізує невмирущість народної душі, “козацької волі”, хоча над нею й кружляє “орел чорний”.
Постає також образ кобзаря, що в поезії “Перебендя” розгорнеться до рівня посередника між Богом і людьми. У цій ранній поезії Тарас Шевченко ніби передчуває свою трагічну долю (“засиплють / Чужим піском очі”), що очікує його за отой вибір – “дивитися / На людей душою”, дати своєму слову звучання гнівного пророцтва. Велика сила експресії, закладена в початкових і кінцевих строфах вірша, спричинилася до того, що ці рядки стали піснею. (Хоча музику на ці слова писало багато композиторів, піснею став твір саме з мелодією Миколи Лисенка, яка нині звучить як народна.)
Порушений в елегіях “Думи мої, думи мої…” та “На вічну пам’ять Котляревському” мотив призначення поетичного слова, ролі поета в житті народу митець розгортає у вірші “До Основ’яненка”, що постав як послання.
Т. Шевченко захопився нарисом “Головатий”, опублікованим Г. Квіткою в “Отечественных записках” 1839 р. Романтизований образ запорозького писаря Антона Головатого, який після зруйнування Запорозької Січі мав сміливість добитися аудієнції в Катерини ІІ й домігся в цариці дозволу на створення Чорноморського (згодом – Кубанського) козацького війська, не міг не вразити митця.
“Думи мої, думи мої…” є “довірливим посланням майбутнім читачам, посланням в Україну”, бо “тут озвалася і вся глибина його туги за рідною землею, і водночас владні над ним ідеалізовані спогади про неї як контраст до російської кріпацько-деспотичної реальності, й пекуче розуміння того, що все минулося, тому й сльози за Украйну, які “чуже поле поливають””.
Іван Дзюба
Текст має своєрідну тричленну композицію. Спочатку ліричний герой заглиблюється в історичну минувшину, дослухаючись до персоніфікованої розмови сил природи, у якій відлунює слава України через образи могили, “червоних жупанів” тощо. Далі постає образ України-сиротини, яка “понад Дніпром плаче”, бо ворог катує й насміхається. Проте друга частина сповнена віри в майбутнє існування української державності. У третій частині поет звертається до Г. Квітки-Основ’яненка, називаючи його “отаманом”, “батьком”, “орлом сизокрилим”. Цими словами поет підкреслює роль свого попередника в утвердженні українського літературного слова та поширенні правди про історичне минуле України. Шевченкова віра становить осердя його історіософського мислення.
Цікаво знати!
У Шевченковій поезії рядки “Наша пісня, наша слава” звучали інакше: “Наш завзятий Головатий не вмре, не загине”, але в “Кобзарі” 1860 р. на пропозицію Пантелеймона Куліша відповідний рядок було замінено на “Наша дума, наша пісня…”.
Значну роль у композиційному вирішенні твору відіграє прийом контрасту, оскільки згадка про героїчне минуле України протиставлена гнітючій, позбавленій пасіонарної1Звитяги сучасності.
1Пасіонарний – термін, що означає внутрішньо притаманне кожному етносу прагнення до оновлення та розвитку, здійснюване незалежно від зовнішніх обставин.
Цікаво знати!
Емоційно наснажений початок вірша “До Основ’яненка” спонукав відомого українського композитора Миколу Лисенка написати кантату “Б’ють пороги…”.
Діалог із текстом
1. Яким твором відкривався Шевченків “Кобзар” 1840 р.? Розкажіть детально про причину його написання. Що таке елегія?
2. Поміркуйте, чому автор на засланні ще раз використав назву “Думи мої, думи мої…”, яку колись уже дав своїй поезії раннього періоду творчості?
3. Якими словами звертається Кобзар до своїх віршів-дум? Яку роль у цій поезії відіграють звертання?
4. Доведіть, спираючись на текст вірша, що Т. Шевченко добре усвідомлював свій вибір бути народним поетом, який здатний поставити своє слово і життя на оборону розтерзаної України.
5. Чому пісенні мотиви і фольклорні образи у віршах Т. Шевченка не можна вважати наслідуванням української усної народної творчості?
6. Що ви можете сказати про жанр послання у творчості молодого Шевченка-поета?
7. Прочитайте послання “До Основ’яненка”. Яку роль відіграють перші рядки твору? Чи можна твердити, що саме в такий спосіб поет підкреслює вічність природи і плинність часу, людського життя?
8. Чиї мовні партії, крім ліричного героя, звучать у творі? Що ви можете сказати про авторську позицію в цьому творі? Де і з якою метою в тексті вірша застосовано прийом контрасту?
Мистецькі діалоги
1. Як ви вважаєте, чи може картина Михайла Божія “Думи мої, думи…” (с. 181) слугувати ілюстрацією до якогось одного вірша з двох однойменних чи до кожного з них зокрема? Які деталі художнього полотна спонукають вас зробити саме такий висновок?
2. Пригадайте пейзажні поезії Т. Шевченка, які ви вивчали в попередніх класах або прочитали самостійно. Розгляньте картини природи сучасної художниці Ольги Одальчук (нар. 1965). Чи подібний настрій текстів Шевченка й полотен художниці? Як ви думаєте, чому мисткиня не давала своїм пейзажам назв?
Пейзажі сучасної художниці Ольги Одальчук
(2 votes, average: 3.00 out of 5)