УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 1. ІНСЦЕНУВАННЯ УРИВКІВ ІЗ ПОВІСТІ І. С. НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО КАЙДАШЕВА СІМ’Я – ВСТУП. РЕАЛІСТИЧНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА. ТВОРЧІСТЬ І. НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО, ПАНАСА МИРНОГО
Мета (формувати компетентності): Предметні: літературознавчу: здатність ефективно взаємодіяти з художнім твором, розуміння його специфіки; Ключові: уміння вчитися: самоорганізовуватися до навчальної діяльності; загальнокультурну: дотримуватися норм мовленнєвої культури; виховувати почуття пошани до особистого життя, вміння дискутувати й толерантно відстоювати власні думки; сприяти формуванню гуманістичного світогляду, зокрема гідності, людяності, поваги до старших, виховувати прагнення до чесного, духовно багатого життя; здоров’язбережувальну: викликати позитивні емоції під час акторської гри; соціальну: розвивати вміння працювати в колективі, уміння з повагою ставитися до однокласників; громадянську: виховувати повагу до звичаїв і традицій рідного народу.
Теорія літератури: повторення понять “повість”, “п’єса”.
Обладнання: портрет письменника, комп’ютер, екран, відеопроектор, сценічні костюми, відеозапис п’єси “Кайдашева сім’я” за однойменною повістю, декорації.
Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь, урок – театралізована дія.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ
1. Слово вчителя
У свій час І. Я. Франко писав: “Кайдашева сім’я” з огляду на високо-артистичне змалювання селянського життя і добру композицію належить до найкращих оздоб українського письменства”. А Максим Рильський висловив про славнозвісну повість таку думку: “Жодна література світу, скільки мені відомо, не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо й захмарного тугою за кращим життям, твору про трудяще селянство. Тут усе виконує свою визначену автором роль, веде свою мистецьку партію, як інструмент у хорошому оркестрі чи хорі”.
У ХХІ столітті, на жаль, ще не перевівся “кайдашизм”. Тогочасні проблеми, як: батьків і дітей, сімейних стосунків, людської гідності, добра і зла не втратили своєї актуальності.
Сьогодні ви відчуєте себе в ролі справжніх акторів.
III. ОСНОВНА ЧАСТИНА УРОКУ
1. Розігрування епізодів твору та виконання додаткових завдань
1.1. Розігрування епізоду розмови Карпа та Лавріна про дівчат.
Коментар. Три учні розігрують епізод розмови Кайдашенків про дівчат. Карпо з Лавріном розмовляють. Неподалік Омелько майструє. Карпо з Лавріном розмовляють. Неподалік Омелько майструє. Карпо з Лавріном готують місце для звезення снопів на току. Карпо ледве володіє руками, морщить лоба, наче сердиться. Веселий, жартівливий менший брат хоче говорити; старший знехотя кидає йому по кілька слів. Інсценізація від слів “Карпе! А кого ти будеш сватать?.. ” до “Карпе, чого це ти витріщив очі на яблуню, наче корова на нові ворота?”.
1.2. Робота в групах. Оговорити усний відгук про інсценівку.
Консультація вчителя. Відгук є видом творчої роботи, в якому учень критично оцінює переглянутий кінофільм, виставу. Він може мати такі структурні елементи:
А) загальне враження від побаченої вистави (Інсценівки);
Б) гра акторів, майстерність акторської гри або її недоліки;
В) побажання і власне бачення дії, епізоду (Заслуховування двох-трьох відгуків).
Орієнтовний відгук
Інсценівка “Розмова Кайдашенків про дівчат” мені сподобалась. Самодіяльні актори ___________ (Карпо) та ___________ (Лаврін) майстерно зіграли свої ролі. Їх невимушена бесіда, міміка, жести – все було підкорено єдиній меті: донести до глядача авторський задум. Я ніби перенісся усім єством у минуле. По-доброму заздрив Лаврінові, що в нього така ніжна й лірична душа, тонке відчуття дівочої краси. Співчував Карпові і навіть подумки докоряв йому, що він надто гордий, вередливий, упертий і насмішкуватий у ставленні до дівчат.
На мою думку, актор ___________ не зумів “прожити” роль Омелька Кайдаша. Якось по-сучасному він говорив, жестикулював. Кайдаш – старий чоловік і мова його повинна литись повільно, неквапливо. Таким, як на мене, повинні бути й рухи.
1.3. Інтерв’ю з акторами.
№ 1
Учитель. На нашому уроці присутні журналісти з різних сучасних видань. Вони хочуть поспілкуватися з юними акторами. (Учні у ролі журналістів).
Журналіст. Я представляю журнал “Сучасність”. У мене запитання до виконавця ролі Карпа. Скажіть, будь ласка, пане Іване, чи вдалось Вам, як кажуть театрали, “увійти” в роль, злитися з образом?
Актор. Дякую за запитання. Гадаю, вдалось. Я багато попрацював з текстом, прислухався до порад вчителя-режисера. Намагався бути дуже серйозним, гордим і похмурим. Цю роль я не просто грав, а пережив…
Журналіст. Чи не виникала у Вас думка вступити до театрального ВНЗ?
Актор. Поки-що над цим не задумувався, але чому б і не спробувати. Це питання часу.
Журналіст. Щиро дякую за відверту розмову. Творчих успіхів Вам. До побачення.
№ 2
Журналіст. Я ___________, журнал “Доба”. У мене запитання до виконавця ролі Лавріна: Скажіть будь ласка, чи цікавий Вам персонаж, якого ви зіграли? Що цінного почерпнули для себе, виконуючи цю роль?
Актор. Під час “вживання” в роль я навчився бачити в людях тільки все позитивне. Мій герой дуже гарної думки про дівчат. Це свідчить про те, що в нього душа чиста, світла. Отже, я як актор намагався передати під час гри глядачам багато позитиву.
Журналіст. Як мені відомо, в кінці повісті брати Кайдашенки майже не відрізняються один від одного: обидва вперті, егоїстичні, непримиренні. Як ви можете пояснити той факт, що Лаврінів характер так змінився?
Актор. Я зіграв роль Лавріна-хлопця. Після одруження, під впливом щоденних чвар його душа черствіє. Негативний вплив оточення, як не прикро, дає свої наслідки.
Журналіст. Дякую за приємну розмову. До побачення.
Актор. До побачення.
2. Слово вчителя
Карпо одружився з Мотрею, дочкою багатого селянина Довбиша. Поява молодої сім’ї викликала суперечки між батьками і дітьми, почалися змагання за першість у хатніх справах між невістками і свекрухою.
2.1. Інсценівка “Підслухана розмова”.
Мотря замітає сіни, а Кайдашиха стоїть біля воріт і розмовляє з кумою про невістку. Мотря говорить тихо, але так тихо, що чути
На все подвір’я.
Кума. От, мабуть Довбиші надавали за Мотрею всякого добра? Ще й ти, кумо, збагатієш за невісткою.
Кайдашиха. Де там, моє серденько! Я думала, що такі багатирі наженуть мені повний двір волів та корів, а вони пригнали одну дурну вівцю, та ще й першу вовну обстригли. Щось моя невістка не одчиняє при мені своєї скрині: мабуть, тим, що порожня.
Кума. Чи робоча ж твоя невістка? Чи тямить хоч трохи в хазяйстві?
Кайдашиха. Хліб їсти добре тямить. Я думала, що ті багатирі вміють добре спекти, зварить. Але мені довелось всьому вчити невістку. Та то, моє серденько, моя невістка незугарна тобі ні спекти, ні зварити, ні прясти, ні шити. Оце як сама не догляну, то напартолить такого борщу, що й собаки не їдять. Як помаже комин, то всі віхті знать. А вже лаятись та мене не слухати, мабуть, учив її сам Довбиш укупі з Довбишкою. Я скажу слово, а вона десять. А вже що лінива, то й сказати не можна. Вранці буджу-буджу, кричу-кричу, а вона вивернеться на полу, здорова, як кобила, та тільки сопе…
Мотря, підслухавши, висуває голову з сіней і з гнівом гукає:
– Од кобили чую! Ще й одної сорочки мені не справили, а судите на все село.
Кайдашиха, вгнувши голову, йде до хати, а кума непомітно зникає.
Словник-довідник
Піл – дерев’яне ліжко.
Справити сорочку – пошити, придбати нову.
Віхті знати – видно сліди від щітки, якою білять стіни.
2.2. Робота в групах.
Завдання групі № 1
Чи дотримувалась Кайдашиха норм народної моралі та етики, коли розповідала про свою невістку?
Завдання групі № 2
Довести, що в діалозі Кайдашихи з кумою письменник майстерно використав засоби іронії та сарказму не заради сміху, а щоб спонукати читачів до серйозних роздумів.
Завдання групі № 3
Записати позитивні риси людей та чесноти християнської моралі, яких слід дотримуватися у сім’ї (любов до ближніх, вірність, довіра, взаємоповага, повага до старших, злагода, милосердя, співчутливість, доброзичливість, щедрість, чесність, відповідальність з а долю ближніх).
3. Слово учителя. З часом одружився й Лаврін.
Послухаємо, як жилось Мелашці у свекрів.
3.1. Інсценівка “Відпустіть до роду…”.
Автор. Тільки тиждень після весілля Кайдашиха змовчувала та скоса поглядала на Мелашку, показуючи їй роботу. На другий тиждень вона вже лаяла невістку і глузувала з неї. Настали жнива. Кайдашиха запрягла Мелашку до роботи, як у віз. Мелашка скучила за Бієвцями, за батьками. Вона просилась в свекрухи в гості до батька, але та не пустила.
Лаврін. Чого ти, Мелашко, журишся, аж з лиця спала?
Мелашка. Скучила за матір’ю. Вже й жнива минають, а я ні разу не була в матінки в гостях. Цієї ночі мені снилось, що я стала зозулею та й полетіла в Бієвці.
Прилітаю в батьків садок та й сіла на вишні. Батько неначе виходять в садок та й просять мене до хати. Я влітаю в хату, дивлюсь, а моя мати лежить на лаві мертва, заверчена наміткою, укрита чорним сукном, згорнула руки на грудях і жалібно дивиться на мене.
Лаврін. Коли мати не пускає, то я попрошу батька. Вижнемо ярину то, може, й підемо.
Мелашка. Проси, Лавріне, батька, бо я з нудьги не знаю, де дітись. Шумить діброва на горі та тільки жалю мені завдає. Щовечора дивлюся на заросянські гори, щовечора пориває мою душу! Якби я мала крила, я б, здається, зараз одвідала свою неньку. Така нудьга мене бере, що, здається, якби я зозулею летіла, то ліси б посушила своєю нудьгою, крилами садки поламала б, степи попалила своїми сухотами й зелені луги сльозами залила.
3.2. “Мозковий штурм”.
Ø Чому Кайдашиха не злюбила Мелашки? (Невістка була з бідної сім’ї. У Кайдашихи залишився неприємний спогад про оглядини в Балашів: набила на тім’ї гулю, частували несмачною горілкою.)
Ø Який народний звичай не дозволяв молодій жінці відвідувати рідню без дозволу свекрів? (Коли дівчина виходила заміж, вона повинна завжди перебувати в родині чоловіка. Існувала навіть приказка “Зав’язала голівоньку, не розв’яжеш довіку”. Якщо молода жінка сумувала за батьками, родичами, то просила дозволу в чоловіка, його батьків піти до роду. Її саму не відпускали. Ішла зі свекрухою чи свекром, або з чоловіком.)
Ø Чи могла Мелашка піти до батьків без дозволу? (Звичайно, могла б, але це призвело б до нових сімейних сварок. Вона терпляче зносила всі докори свекрухи, бо була від природи доброю, стриманою, дотримувалась норм народної моралі, поважала свекруху як матір свого чоловіка і господиню в сім’ї.)
Учитель. Уся повість І. Нечуя-Левицького насичена гумором і сатирою. Тут немає сміху заради сміху. Автор ніде не глузує з героїв, а навпаки співчуває їм. Окремі місця твору – це сміх крізь сльози.
3.3. Інсценівка “То не чорна хмара наступала…”.
Ведучий. Не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину. Не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалася до тину стара видроока Кайдашиха, а за нею вибігла з хати Мелашка з Лавріном, а за ними повибігали всі діти. Дві сім’ї, як дві чорні хмари, наближались одна до одної сумно й понуро…
Мотря (Криком). Нащо ви одв’язали нашого коня та заперли в свій хлів?! Не святі ж прийшли з неба та одв’язали його!
Кайдашиха (Голосно). Одчепись, сатано! Хто його одв’язував? То твої діти їздили по дворі та й упустили його!
Василько (Улесливо). То, мамо, баба одв’язали коня та й пустили по дворі.
Лаврінів син (Кричить). Ні, не баба! То Василь одв’язав та їздив, доки не впустив коня, а кінь задер задні ноги та плиг у наш город.
Кайдашиха (До Мотрі). Он глянь на тин! Це твій кінь звалив. Заплати три карбованці та оддай нашого кабана, тоді візьмеш свого коня!
Мотря. Як то? За свого невірного гнилого кабана та ви взяли нашого коня?
Мелашка (З-за плечей Кайдашихи). То ваш кінь гнилий та червивий, а не наш кабан.
Мотря. Ще й та обзивається! Мовчала б уже та не гавкала!
Мелашка. Принеси лишень 3 карбованці, а ні, піду у волость тебе позивати.
Мотря. Ще й вона піде у волость! Утри передніше віскривого носа та тоді підеш у волость.
Кайдашиха. Не лайся, бо я тобі в вічі плюну!
Автор. Молодиці підняли гвалт на все село… Люди з кутка позбігались і дивились у ворота і через тин. Декотрі сусіди хотіли їх примирити і вговорювали Мотрю.
Мотря. Та це ж ті каторжні Балаші! Хіба ж ви їх не знаєте?
Кайдашиха. Та це ж ті іродові Довбиші! Хіба ж ви їх не знаєте? Це ж вона того вовчого заводу з чортячими хвостами!
Сусід. Та годі вам лаятись!
Мотря. Як же годі! Та це ж ті підтикані, задрипані Балаші! Хіба ж виїх не знаєте. Он зав’язалась, як на Великдень, а батько ходить по селі з торбами.
Мелашка. Брешеш, брешеш, як стара собака. Та й брехати добре не вмієш! У тебе до того розуму та хисту нема.
Мотря. В тебе вже того розуму, як у дірявому горшку.
Карпо. Оддайте мені коня. Бо як не оддасте, то я сам візьму!
Лаврін. Ба не візьмеш! Оддай перше кабана, та ще й доплати.
Карпо. А за віщо я буду тобі платить? Твої свині скачуть у мій город, а моя коняка вскочила у твій! Оддай коня, бо піду з дрючком одпирати хлів.
Лаврін. Ба не оддам! Про мене, йди в волость позивати.
Автор. Карпо стояв блідий, як смерть. Він ухопив дрючка, скочив через тин і кинувся до хліва. Баба Кайдашиха заступила двері. Карпо затрусив матір’ю так, що легенький хлів увесь затрусився. Баба заголосила, випручалась та навтьоки з двору. Карпо погнався за нею з дрючком.
3.4. Усний відгук про гру акторів. Інтерактивна вправа “Майдан думок”
Продовжте речення.
Ø Мені здається, що ворожнечу розпалювали… (Не тільки жінки, а й чоловіки).
Ø На мою думку, Мелашка стала сварливою тому, що… (Її душа очерствіла під впливом постійних чвар).
Ø Як на мене, великий гріх вчинив Карпо, коли… (Підняв руку на матір. Діти завжди повинні шанувати батьків).
Слово вчителя. Змінились часи, а повість Нечуя-Левицького не “постаріла”. Це означає, що справа не у прив’язках до певного часу. І в сучасних сім’ях можна почути сварки, колотнечі через дріб’язкові побутові негаразди. Україна початку ХХІ століття теж залишається схожою на Кайдашеву сім’ю.
IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
1. “Мозковий штурм”
Ø Чи знаєте ви сучасних невісток, подібних до Мотрі? (Звичайно, таких дуже багато. Одні живуть з батьками і затівають сварки, не поважають старших, інші – окремо, але постійно вимагають від них грошей, матеріальної підтримки, налаштовують чоловіків проти рідні.)
Ø Яка ваша думка про вчинок Карпа? Чи є такі Карпи серед сучасних українців? (Карпо вчинив великий гріх. Забувши християнську заповідь шанувати батьків, він ударив матір. Його слова “не так жалко матір, як нові чоботи” вражають своєю жорстокістю.)
Ø На жаль, у сучасному українському селі й місті є чимало таких “синочків”, які зневажають рідних матерів, навіть б’ють.
Ø Свідками сварок двох родин були їхні діти. Як, на вашу думку, це вплине на їхню психіку, майбутнє життя? (Діти беруть приклад з батьків. Вони змалечку вчаться хитрувати, говорити неправду. Модель сім’ї батьків вони обов’язково переносять у свої сім’ї, а це, звичайно, негативне явище. Діти повинні виховуватись на хороших прикладах, а не на сварках у родині.)
Ø Чи можна сказати, що сім’я Кайдашів була типовою українською сім’єю (Ні, для української сім’ї характерна повага до старших, стриманість.)
Ø Чи можемо стверджувати, що характери героїв, виведені в повісті, є типовими? (Ні, українцям властиві почуття власної гідності, взаєморозуміння, взаємоповаги.)
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Написати твір на одну із тем: “Чи поважатимуть Карпа й Лавріна їхні діти?” “Якою я бачу свою майбутню сім’ю?”
2. Підготувати повідомлення про життєвий і творчий шлях Панаса Мирного.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)