Ураження системи блукаючого нерва

Етіологія, патогенез. У даний час етіологія й патогенез захворювання повністю не відомі. Вважають, що ураження блукаючого нерва виникає в рідких випадках його стиснення судинами, новоутвореннями в ділянці яремного отвору на шиї і в середостінні, рідше – інтракраніально, що зумовлено його складною будовою (118).

Можливі запальні (при енцефаліті) і токсичні (при дифтерії зіва) ураження. У зв’язку з тим що клінічна картина типова для пароксизмальної невралгії, можна припустити, що в більшості випадків в основі захворювання лежить компресійний механізм (імовірно, стиснення верхнього гортаннього нерва при проходженні його внутрішньої гілки через щитопід’язикову мембрану).

Захворювання характеризується явищами подразнення (кашель, уповільнення пульсу) і випадання функцій (осиплість голосу, порушення ковтання

Тощо). Своєрідною формою патології блукаючого нерва є невралгія його гілок – верхнього гортанного нерва.

Клінічна картина. Для невралгії верхнього гортанного нерва характерний однобічний нападоподібний біль, що триває протягом кількох секунд і локалізований у ділянці гортані. Біль може іррадіювати у вухо, підщелепну ділянку, нижню щелепу. Провокувальними факторами невралгічних прострілів, як і при невралгії трійчастого і язико-глоткового нервів, є ковтання, вживання їжі. Куркові зони не виявляються. Больові пароксизми найчастіше супроводжуються сильним кашлем, загальною слабкістю, нерідко непритомним станом. На бічній поверхні шиї вище від щитоподібного хряща (місце проходження верхнього гортанного нерва через щитоподібну мембрану) визначається больова точка.

Диференціальна діагностика. Невралгію верхнього гортанного нерва диференціюють з невралгією язико-глоткового нерва: у першому випадку біль локалізується не у зіві, а в ділянці гортані, супроводжується кашлем, при пальпації визначається больова точка на бічній поверхні шиї на рівні верхніх відділів щитоподібного хряща.

Лікування. Застосовують анальгетики, курс уведення розчину новокаїну внутрішньовенно курсом № 10 0,5 % – 50 мл, вітамінотерапію, фізіотерапевтичне лікування (діадинамічні струми на ділянку іррадіації болю).

Плануючи лікування хворого, варто враховувати функції вісцеральних гілок блукаючого нерва (порушення функції серця, травного тракту, діафрагми тощо). За потреби призначають тонізувальні й серцеві засоби, що збуджують серцево-судинний і дихальний центри.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Ураження системи блукаючого нерва