Управління кредитним ризиком
У кожній організації, що здійснює видачу позик, повинен працювати спеціальний відділ з управління кредитними ризиками. Наприклад, в банку це відділ ризик-менеджменту. Його завдання – координувати роботу по визначенню, проведення аналізу, а також мінімізації існуючих ризиків в діяльності банку. При цьому управління здійснюється з урахуванням рекомендацій служб внутрішнього контролю.
Як правило, в процесі управління ризиками використовується два основні інструменти – в рамках окремо взятого позики або кредитного портфеля в цілому. У кожній з груп є свої способи, що дозволяють запобігти (знизити ймовірність) настання кредитних ризиків. Вони бувають активними (представляють собою інструменти, що дозволяють знизити втрати) і пасивними (страхування потенційних збитків).
Управління кредитним ризиком
Активні інструменти:
– кредитний ризик для однієї позики: продаж забезпечення при розірванні договору, переуступка прав вимог, розподіл ризиків при настанні страхового випадку і так далі;
– кредитний ризик для всього портфеля: диверсифікація інвестицій, ліміти з кредитування, спеціальна система управління кредитами і так далі.
Пасивні інструменти:
– кредитний ризик для однієї позики: процентна ставка за договором;
– кредитний ризик для всього портфеля: резерви власного капіталу, резерви ліквідності, моніторинг якості портфеля і так далі.
В цілому алгоритм управління кредитними ризиками виглядає наступним чином:
1. Збір інформації. На даному етапі досліджується статистика, галузеві збірники, бухгалтерська звітність, установчі документи, бюджети, бізнес-плани і так далі.
2. Визначення поточних чинників кредитного ризику.
3. Оцінка кредитного ризику. Тут є кілька методик:
– скорингова оцінка. Спеціальна програма перевіряє основні показники клієнта і робить висновок по його платоспроможності та рівнем ризику неповернення позики. В основі такої системи лежить кредитний рейтинг клієнта;
– методика Банку України. Тут мова йде про затверджені правила, які стосуються віднесення позики в одну з категорій ризику. Також виділяються основні критерії для формування резерву. При цьому детальних рекомендацій щодо оцінки якості обслуговування боргу та фінансового стану клієнта тут немає;
– метод Базелського комітету. Тут мова йде про виважену ризикової оцінці. За своєю суттю це стандартний алгоритм оцінки рейтингу позичальника. На території РФ така методика застосовується рідко через високі витрати.
4. Приймається рішення про рівень ризику і доцільності надання позики клієнту.
5. Здійснюється контроль кредитних ризиків, який полягає в наступному:
– контроль виконавців і начальників підрозділів;
– контроль на рівні всього банку (наступний і поточний);
– зовнішній контроль (аудит).
Основні принципи управління кредитними ризиками:
– їх фінансування, робота над стимулюванням і зниженням;
– прогнозування можливих збитків і розробка способів, що дозволяють виявляти потенційно небезпечні ситуації;
– накладення відповідальності на співробітників і керівників відділів, усвідомлення ними всіх завдань і можливих ризиків;
– координація контролю ризиків по всіх службах і підрозділах банку.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)