УКРАЇНСЬКИЙ ДУХ МИКОЛИ ВАСИЛЬОВИЧА ГОГОЛЯ – Тези робіт

Головня Марина Володимирівна

Учениця 11 класу Лохвицької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 Полтавської області

УКРАЇНСЬКИЙ ДУХ МИКОЛИ ВАСИЛЬОВИЧА ГОГОЛЯ   Тези робіт

За мовною культурою, за місцем духовного становлення та змужніння М. Гоголь належить Росії. Та все ж за місцем народження, вихованням, духовними інтересами, він – українець, а дух української нації живе в його літературних творіннях.

Ось чому мене зацікавила тема “Український дух М. Гоголя”.

Актуальність роботи полягає у необхідності більш грунтовного дослідження, систематизації та узагальнення матеріалів про роль України, її звичаїв, традицій, українського фольклору, зокрема чарівної народної пісні, на становлення і утвердження неперевершеного генія М. Гоголя.

Мета роботи: дослідити, систематизувати, узагальнити матеріали про приналежність М. Гоголя саме до України, проаналізувати українську ментальність письменника.

Для досягання мети потрібно було виконати такі завдання:

– ознайомитися з літературою;

– прочитати твори письменника, у яких чітко простежується українська тематика;

– довести вирішальну роль України, її природи, героїчного минулого, а понад усе – поетичного світу українських легенд, пісень, живого народного українського слова на формування особистості М. Гоголя;

– зробити висновок про практичне використання дослідження з даного питання.

Об’єкт дослідження – біографія та твори М. В. Гоголя, предмет – українські шляхи життєвої і творчої долі М. Гоголя.

Цінність нашої роботи – у дослідженні, систематизації та узагальненні матеріалів про “українськість” Гоголя.

Український дух пронизує кожний вчинок М. В. Гоголя, кожний його крок, кожне слово, бодай і російське.

Хоч він творив і російською мовою, а проте походив з українського шляхетного роду. Пантелеймон Куліш, перший біограф Гоголя, довів, що письменник – нащадок гетьманів. З великою мірою достовірності сьогодні ми можемо говорити, що батько генія – правнук полковника козацького війська часів Богдана Хмельницького Остапа Гоголя.

Від своїх батьків М. В. Гоголь успадкував схильність до літературної творчості й театру, а також яскраві риси української національної вдачі: глибоку релігійність, розвинене естетичне почуття, тяжіння до усамітнення, ліризму та артистизму з його яскравим виявленням – гумором. Родина Гоголів дотримувалася українських традицій, зберігала різноманітні елементи українського побуту та шанувала пам’ять про героїчну добу в історії України, що яскраво позначилося на творчості письменника.

На виховання української вдачі Миколи Гоголя вплинуло й ширше оточення. Зокрема, колишній міністр, відставний сановник Д. Трощинський та В. Капніст – видатний російський письменник.

Українська народна пісня, народний вертеп, українська літературна традиція стали першою літературною школою М. Гоголя.

Гоголь був українцем, якому нагадували, що він оре чужу ниву. Письменник завжди знав, що оре ниву Господню. За життя Гоголь для всіх без винятку був українцем, “маленьким хохлом”, “впертим хохлом”, родом із Полтавщини. Ніде, ніколи і ні за яких обставин у російській столиці письменник не відмовлявся від свого українства – від роду і народу.

“Будь таким, як ти є, говори своє…” – радить М. В. Гоголь у листі землякові Максимовичу. Мабуть, тому і щиро зізнався: “Скажу вам одно слово про те, яка у мене душа – українська чи російська? На це вам скажу, що сам не знаю, яка в мене душа.”

Гоголь за кордоном – це окрема сторінка. Незважаючи на те, що записався він як мешканець Москви, про його українство знали всі.

Гоголя не треба повертати в Україну, треба зрозуміти, що він від України не відходив. Просто вітер часу не дав йому причалити до свого берега, а прагнення духовної висоти і культурного середовища однозначно притягувало до культурного центру – столиці. Так було у всіх народів, в усі часи. Що ж до глибокої любові Гоголя до України – то це факт, відомий усім навіть на рівні першого знайомства з його творами.

Гоголівський герой – це українська людина з її національним характером, історичною та ментальною достовірністю.

Творчість Гоголя відображає два різних періоди в історії нашої Батьківщини. Перший – період давньої України, доби козацького лицарства, національної свідомості і розвитку. Дух волелюбного народу, його високі моральні закони, духовний уклад розкриваються митцем засобами сміху через пісні та поетичні перекази (“Сорочинський ярмарок”, “Вечір напередодні Івана Купала”, “Майська ніч або утоплениця”, “Втрачена грамота”, “Ніч перед Різдвом”, “Страшна помста”, “Зачароване місце”, “Тарас Бульба”, “Вій”).

І другий – період “ночі”, “бездержавності”, передвісником якої була вже Люблінська унія 1669 р. (верхні верстви українського народу в прагненні здобути польсько-шляхетницькі права та привілеї почали відверто зраджувати своєму народу, вірі, мові і звичаям). У творах цього періоду (“Іван Федорович Шпонька та його тітонька”, “Старосвітські поміщики”, “Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем”, “Мертві душі”) Гоголь передає національну атмосферу України початку ХІХ століття, коли “зіпхнуті до стану напівтваринного, занурені в тупім безладді, уже поза межами історії, десь поміж кухнею і спальнею, дотлівають останні рештки козацької і гетьманської еліти”. У цьому циклі автор показав відворотні – “нічні”, “демонічні” риси української душі.

Великий українець не лише по крові, а й по духу, Гоголь органічно і колоритно описав рідну землю і народ.

Національний зміст мистецької спадщини Гоголя є цілком очевидним, і що б там не твердили русофіли, її українознавчий характер поза будь-якими сумнівами, а тому театральна й акторська, фольклористична й історико-публіцистична, епістолярна спадщина Миколи Васильовича потребують подальшого дослідження з позицій українознавства.

Вивчення мистецької спадщини Миколи Гоголя має величезне значення. Адже його твори продовжують відкривати глибину української душі, чарівний світ рідної природи, національний колорит українського характеру, велич людської особистості.

Національна стихія, народні звичаї, традиції, історія та фольклор українців стали основою творчого стилю й мистецької своєрідності Миколи Гоголя.

Вилучити творчість Миколи Васильовича із українського літературного процесу – річ немислима: і “Вечори…”, і “Миргород” із “Тарасом Бульбою”, – безсумнівно, твори українського контексту.

Отже, незважаючи на те, що М. В. Гоголь писав російською мовою, уся його творчість, як і все життя в цілому, пронизані українським духом.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

УКРАЇНСЬКИЙ ДУХ МИКОЛИ ВАСИЛЬОВИЧА ГОГОЛЯ – Тези робіт