Українські історичні пісні про боротьбу проти соціального та національного гніту (“Чи не той то Хміль”, “За Сибіром сонце сходить”). Образи історичних осіб, лицарів-оборонців рідної землі, створені народною уявою

Тема. Українські історичні пісні про боротьбу проти соціального та національного гніту (“Чи не той то Хміль”, “За Сибіром сонце сходить”). Образи історичних осіб, лицарів-оборонців рідної землі, створені народною уявою

Мета: ознайомити з українськими історичними піснями про боротьбу проти соціального та національного гніту; допомогти учням усвідомити їхній ідейно-художній зміст і значення; розвивати образне та критичне мислення, навички виразного читання, аналізу поетичних творів, уміння визначати провідні мотиви пісень, висловлювати свої думки та враження; виховувати почуття гордості за наших мужніх предків, борців проти соціального та національного гніту, пошану до духовних надбань минулих поколінь.

Теорія літератури: народна пісня, історична пісня, художні образи, художні засоби.

Обладнання: збірки історичних пісень, ілюстрації до них, аудіозаписи пісень.

Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу.

Хід уроку

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

ü Перевірка домашнього завдання.

1. Виразне читання, коментування, аналіз історичних пісень “Ой Морозе, Морозенку”, “Максим козак Залізняк”.

2. Схарактеризуйте образи героїв історичних пісень за допомогою інтерактивної вправи “Сонечко”.

(Морозенко – палко любить батьківщину, свій народ, виявляє виняткову мужність, безкомпромісність, талановитий полководець, сильний, витривалий.

Залізняк – талановитий організатор, користується авторитетом і повагою, гарний військовий стратег, мужній, справедливий, самовідданий борець.)

ü Міні-диспут “Чи можна винести якісь історичні та моральні уроки з історичних пісень?”

Запишіть тези.

(Так: “Завжди потрібні патріоти, талановиті військові організатори, здатні організувати надійну оборону рідного краю, об’єднати людей заради благородної мети”.

Ні: “Помінялися історичні умови, обставини життя”.)

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

ü Вступне слово вчителя.

Селянин, але освічений, знав кілька мов, володів шляхетними манерами, умів підтримувати розмову на будь-які теми. Про нього складено багато легенд, пісень, написано кілька романів та повістей. Народ приписує йому здібності чарівника, який здатен приспати сторожу у в’язниці, пройти крізь стіну й утекти на човні, намелюваному на мурі. Це про знаменитого Устима Кармалюка, народного оборонця, який, як і Робін Гуд, “у багатих забирав – бідним роздавав”, намагаючись відновити соціальну справедливість, чотири рази тікав із в’язниці, поки не був убитий підступно через зраду. Про цього та інших народних героїв поговоримо на сьогоднішньому уроці.

III. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

ü Повідомлення учня про Б. Хмельницького.

Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (1595-1657) – визначний український політичний і державний діяч, полководець, гетьман України (1648-1657). Засновник української козацької держави – Гетьманщини.

Народився майбутній гетьман України в родині українського шляхтича Михайла Хмельницького. Початкову освіту здобув у школах Чигирина та Києва. Згодом продовжив навчання в єзуїтському колегіумі у Львові. Опанував польську та латинську мови, а з часом – ще й турецьку та французьку.

Після 1618 р. Б. Хмельницький розпочав свою службу в складі Чигиринської сотні реєстрового війська. У серпні 1620 р. він разом зі своїм батьком рушив до війська коронного гетьмана Станіслава Жолкєвського, яке готувалося до походу на Молдову. Справжнє бойове хрещення Богдан прийняв у битві з турками під Цецорою. Ця битва завершилася не лише нищівною поразкою для коронного війська, а й загибеллю Богданового батька. Юнак потрапив у полон і так би й скінчив своє життя на галерах, якби його не визволила мати, обмінявши на когось із родовитих турецьких полонених, захоплених раніше козаками.

Після повернення з полону Богдан брав участь у козацьких походах на татар і турків, у селянсько-козацьких повстаннях під проводом Т. Федоровича та П. Павлюка, а згодом – у козацькому поході під проводом Я. Остряниці та Д. Гуні. Після битви під Кумейками брав участь у козацькій раді під Боровицею як військовий писар.

Богдан був професійним вояком, брав участь у багатьох походах і морських експедиціях. На початку 1646 р. він увійшов до складу запорозького посольства до польського короля Владислава IV, який пообіцяв козакам збільшити реєстр та відновити права й вольності козацтва.

“Хмельниччина” середини XVII ст. аж ніяк не була громом з ясного неба. Раз по раз “республіканський” спокій Речі Посполитої порушували шляхетські бунти (конфедерації), а в 1620- 1630 рр. серія гучних козацьких повстань пронеслася й українським Подніпров’ям. Кожний новий спалах козацької непокори міг перерости в грандіозне повстання.

Приборкавши козацько-селянські повстання, польська шляхта посилила свій гніт над українським народом. Жертвою цієї політики став і Богдан Хмельницький. У середині 1640-х років загострилися відносини Хмельницького з представниками королівської адміністрації, зокрема з чигиринським старостою О. Конецьпольським та підстаростою Д. Чаплинським. Незважаючи на те, що король надав Б. Хмельницькому привілей на право володіння хутором Суботовим, навесні 1647 р. Д. Чаплинський захопив хутір і вигнав звідти родину Б. Хмельницького. Останній упродовж року неодноразово звертався до представників королівської адміністрації по допомогу, але безрезультатно.

Восени 1647 р. Б. Хмельницький розпочав активні переговори щодо організації антипольського повстання, але через донос був заарештований. Завдяки допомозі друзів йому вдалось утекти, і разом із сином Тимошем у грудні 1647 р. він вирушив на Запоріжжя. Там на початку лютого 1648 р. його було обрано гетьманом, і розпочалася підготовка до загального повстання проти Польщі.

На початку весни 1648 р. козацька армія під проводом Б. Хмельницького завдала перших нищівних поразок польському війську під Жовтими Водами та під Корсунем. Це був початок тривалої боротьби за визволення, який дістав в історичній літературі назву Національно-визвольної революції середини XVII ст.

На початковому етапі національно-визвольної боротьби дії козацької армії на чолі з Б. Хмельницьким були вдалими. Козаки розгромили польське військо під Пилявцями (1648), зайняли кілька міст на Правобережжі та Галичині (1648), організували облогу Львова та навіть здобули Високий Замок, дістали перемогу в битві під Зборовом (1649), здійснили кілька “молдавських” походів на боці союзника козаків – молдавського господаря Василя Лупулу (1650-1653), розгромили 25-тисячну польську армію в Батозькій битві (1652) тощо. Навіть невдача під Берестечком (1651) не зупинила Б. Хмельницького.

Однак зміна військово-політичних умов призвела до необхідності шукати нового союзника. Грабіжницька, зрадлива політика кримських ханів та пасивність Туреччини, з одного боку, непримиренність Речі Посполитої щодо Української держави – із другого, примусили Б. Хмельницького укласти 8 січня 1654 р. на раді в Переяславі військово-політичний союз із Московським царством.

Частина українського суспільства, зокрема представники козацької старшини, духовенства та простих козаків не підтримали угоди й відмовилися присягати цареві. 1656 року російський цар підписав у Вільно мирний договір між Московією та Польщею й фактично зрадив переяславські домовленості. У цих умовах Б. Хмельницький вирішив заручитися підтримкою Трансільванії та Швеції. У жовтні 1657 р. він уклав договір із трансільванським князем Юрієм II Ракоці, який визнав за гетьманом право на “всю Русь до Вісли”. Одночасно Б. Хмельницький почав активно налагоджувати дипломатичні відносини зі шведським королем Карлом X Густавом. Активізувалися й відносини гетьмана з Молдовою, Валахією, Австрією, Бранденбургом.

Створена Богданом Хмельницьким за короткий час і в екстремальних умовах бойових дій козацька держава характеризувалася демократичними принципами організації. Верховна влада в державі належала гетьману, який обирався Військом Запорозьким на козацькій раді в присутності представників інших станів. При гетьманові існував дорадчий орган – Рада Генеральної старшини, яка обговорювала найскладніші питання державного життя та поточні справи. Водночас на Запорожжі діяла Рада січової старшини на чолі із січовим отаманом, яка приймала рішення, що стосувалися Запорозької Січі. Ще одним важливим органом державного самоврядування були полкові ради, які, крім вирішення поточних питань полкового життя, обирали полкову старшину та полковника.

За час свого гетьманування Б. Хмельницький запровадив ефективну податкову систему, збирався налагодити карбування власних грошей, установив і підтримував дипломатичні стосунки з багатьма країнами Європи, зокрема з Польщею, Туреччиною, Молдавією, Австрією, Швецією, Трансільванією, які визнали Україну як суб’єкт міжнародного права.

Водночас він організував ефективну й розгалужену службу безпеки. Великий канцлер литовський Ольбрахт Радзивілл писав у своєму щоденнику “про розвідників Хмельницького, котрих він мав повсюди, навіть у Венеції”.

Раптова смерть Б. Хмельницького зупинила його величезну діяльність, спрямовану на об’єднання всіх українських земель і зміцнення суверенітету Української держави. У 1657 році Хмельницький тяжко захворів. Перед його смертю на козацькій раді в Чигирині козаки обрали його наступником неповнолітнього сина Юрія. Б. Хмельницький помер 6 серпня 1657 р. у своїй резиденції в Чигирині та був похований у Суботові, у збудованій ним Іллінській церкві.

ü Виразне читання історичної пісні “Чи не той то Хміль”.

ü Словникова робота, обмін враженнями про прочитане.

ü Коментар учителя.

Визвольну війну проти панської Польщі, яка захопила українські землі й прагнула підкорити собі український народ, очолив славний гетьман Богдан Хмельницький. Про нього складено багато легенд, переказів, пісень. Одна з таких пісень – “Чи не той то Хміль”. Побудована вона на прийомі паралелізму з використанням легенди про походження прізвища Хмельницького. У пісні змальовується досить жорстока картина поразки ляхів (поляків).

Цікаво!

Хміль – досить багатозначний символ: у ньому – і родючість усього живого, і буяння всього молодого, і гнучкість розуму, і хоробрість та відвага. Із хмелем порівнюють і молодого парубка, котрий увивається за дівчатами та молодицями, і з молодим козаком, котрий відважно та винахідливо б’ється з ворогами.

У той же час, хміль символізує нерозважливе й безвідповідальне ставлення до життєвих обставин із боку людини, котра весь час або надто часто перебуває “під хмелем”. Більше того, “захмеліла” людина здатна не тільки на безглуздий, а й навіть на небезпечний вчинок. То хміль і застерігає: буяння не може ставати буйним, а відвага – нерозважливою…

ü Робота в парах.

Наведіть приклади з пісні “Чи не той то Хміль” найпоширеніших художніх засобів та з’ясуйте їхню роль; зробіть висновки.

Чи не той то хміль,

Що коло тичин в’ється?

Ой, той то Хмельницький,

Що з ляхами б’ється.

(Поетичний паралелізм.)

“Не пий, Хмельницький, дуже

Золотої Води,-

Їде ляхів сорок тисяч

Хорошої вроди”.

“А я ляхів не боюся

І гадки не маю…”

(Діалог. Надає динамічності, наближає до читача, слухача.)

Чи не той то хміль,

Що по ниві грає?..

(Риторичне запитання. Звертає увагу читача, слухача, активізує його увагу.)

Хорошої (вроди), великую (потугу).

(Епітети. Увиразнюють текст, характеризують об’єкт зображення.)

Ляшеньків.

(Зменшувально-пестливі слова. Тут виражає зневажливе ставлення до ворогів.)

Орду татарськую.

(Інверсія. Звертає увагу, увиразнює текст.)

Ой, втікали вражі ляхи –

Погубили шуби…

(Іронія. Висловлює народне ставлення до поневолювачів, загарбників.)

ü Повідомлення учнів про Устима Кармалюка.

Кармалюк (Кармелюк, Карменюк, родинне прізвище – Карманюк) Устим Якимович (10.03(27.02). 1787, с. Головчинці Летичівського нов. Подільської губ., тепер с. Кармалюкове Жмеринського р-ну Вінницької обл.- 22(10). 10.1835, с. Шляхові Коричинці Летичівського пов. Подільської губ., тепер с. Волоське Деражнянського р-ну Хмельницької обл.) – національний герой, ватажок селянського повстання на Поділлі (1813-1835). Залишив по собі пам’ять як “український Робін Гуд”, а ще – як “останній гайдамака”, ще за життя оповитий славою народного месника.

Легендарний Устим Кармалюк народився в сім’ї кріпаків. У 17-річному віці його забрали до двору поміщика Пігловського, який невдовзі віддав юнака на 25 років у рекрути до царської армії.

Однак Кармалюк, який не бажав коритися армійській муштрі, утік із 4-го уланського полку, дислокованого у той час у Кам’янці – Подільському. Та незабаром його було спіймано й засуджено до 500 ударів пліттю, після чого направлено до кримського штрафного батальйону. На шляху до Криму Кармалюк тікає з-під варти. А опинившись на волі, очолює повстанський загін, сформований ним із ватаг селян-кріпаків, військових дезертирів та дрібної шляхти. Із цього часу на Поділлі під проводом нескореного Устима Кармалюка широко активізується селянський рух проти російської адміністрації та дворянства: спочатку він розгорнувся в Літинському, Летичівському та Ольгопільському повітах, а в 1830-1835 рр. повстанням було охоплено усе Поділля й суміжні з ним райони Бессарабії та почасти – Київщини. Загалом у селянському русі брало участь близько 20 тис. чол. Протягом 23 років повстанці на чолі з Кармалюком здійснили понад тисячу нападів на поміщицькі маєтки.

Для боротьби з повстанцями російський уряд у листопаді 1833 р. створив так звану Галузинецьку комісію – за назвою с. Галузинці (тепер село Деражнянського р-ну Хмельницької обл.). Кармалюка чотири рази заарештовували, засуджували до каторжних робіт і засилали до Сибіру. Але щоразу він втікав, повертався на Поділля й знову очолював повстанський рух.

Був підступно вбитий із засідки шляхтичем Ф. Рудковським. Поховано Устима Кармалюка в містечку (тепер – смт) Летичів. Образ легендарного народного месника увічнено в пам’ятниках – і на його могилі в Летичеві, і на його батьківщині – в с. Кармалюкове (обидва – роботи видатних українських скульпторів). Він став героєм численних народних пісень і переказів, а також творів художньої літератури. Зберігся його портрет роботи художника В. Тропініна (1820).

ü Виразне читання історичної пісні “За Сибіром сонце сходить”.

ü Словникова робота, обмін враженнями про прочитане.

ü Проблемне запитання.

– Чому народ у своїх піснях вдається до змалювання досить жорстоких сцен загибелі ворогів? (За народними уявленнями, це справедлива кара, адже вони – завойовники, вони прийшли на нашу землю з мечем.)

ü Коментар учителя.

Існує близько сорока варіантів пісні про Устима Кармалюка – легендарного ватажка селянських загонів, які боролися проти панського гніту. Знущання над кріпаками були такі, що терпіти не було сил. Устим Кармалюк теж утік, зібрав загін “славних хлопців” і став відновлювати справедливість: у багатих забирати, а бідним віддавати. “Отак гроші поділивши, я гріхів не маю”,- говорить він. Кармалюка кілька разів ловили, карали, засилали до Сибіру, але він щоразу тікав і продовжував свою справу. Проте не відчував себе щасливим, адже, хоч і “не в кайданах, а все ж не на волі”, не бачить жінки й дітей, не має хати.

Люди не забули його подвигу й уславили Кармалюка в піснях та легендах.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

ü Усний твір (словесне малювання).

Оберіть одну з тем.

“Образи історичних осіб, лицарів-оборонців рідної землі, створені народною уявою. Чи є в наші часи народні герої і хто вони?”

“Українські історичні пісні – поетична історія нашого народу”.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Уміти виразно читати, аналізувати історичні пісні, висловлювати свої думки та почуття.

2. Індивідуальне завдання. Підготувати повідомлення про Марусю Чурай.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

ü Інтерактивна вправа “Мікрофон”.

– Найбільше мене захопив образ народного героя…, тому що…



(2 votes, average: 4.50 out of 5)