Українська мова за два останніх століття і у наш час
План:
I. Роль мови в житті народу.
II. Розвиток української мови за два останніх сторіччя.
1.Репресивні заходи російського уряду щодо української мови в IXX:
А)Валуєвський циркуляр;
Б)Емський указ;
В)інші заборони та утиски.
2.Праця письменників на ниві рідної мови.
3.Значення Шевченкового слова для розвитку рідної мови.
4.Умови розвитку української мови в XX ст.
А)становище рідної мови за комуністичного режиму;
Б)сучасна мовна ситуація в Україні.
III. Віра в безсмертя “народної душі”.
-Шановні ровесники. Настав час, коли нам треба серйозно замислитись не лише над власним життям, а й над долею народу, адже кожен з нас – його часточка. Тема нашого реферату дуже важлива, бо йдеться про “найбільше і надорожче добро народу” – його мову.
Мова – основа духовного життя народу, втрата її, як сказав великий український письменник Панас Мирний,- “смерть для його душі”.
Саме тому його загарбники України, бажаючи зламати волелюбний дух українського народу, проводили політику переслідування нашої мови. Особливо багато випробувань вона зазнала в ХІХ-ХХ століттях…
Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.
Українське слово не просто заявило про своє воскресіння: воно довело на повний голос, що не півладне ні русіфікації, ні полонізації, ні онімечуванню..,що воно – велике слово великого народу, що воно – неасиміляційне. . .
На його гордо підняту голову посипалися процеси, циркуляри, укази…
1874рік. Судовий процес над Кирило – Мефодієвським братством…піддавав колективному осуду, колективним репресіям українську мову як таку.
А результат? “Кобзар” – книга буття народу і безсмертності нації, “Чорна рада” – перший історичний роман нової української літератури, й багатотомні історичні праці, без яких не обходилися,…не обходяться й не обійдуться майбутні фахівці історичної науки.
Головний напрям удару по нашій мові йшов через освіту. Куратор П. Зілов від 1905р. до 1912р. закрив 12 приватних українських гімназій, звільнив 32 директорів та 927 учителів, а 822 учителів “перевів” до інших шкіл. Коли 1905р. 1400 студентів Київського університету подали петицію з вимогою відкрити в університеті 4 кафедри україністики з українською мовою викладання, ректор відповів, що університет – це “загальнодержавна інституція” і в його стінах не може бути жодної мови, крім російської.
1863р. від 18 липня – циркуляр Валуєва.
“… никакого особенного малоросийского языка не было, нет и быть не может…”
Відбулося знесення панщини і повне закріпачення українського слова.
Це закріпачення, власне, його цілковите знищення посилювалося з року в рік інструкціями… найвищих сановників імперії.
1876р.- Емський каз.
Це був смертельний вирок українській мові: на шибеницю з петлею на шиї було поставлено навіть фольклор – пісенну творчість народу. Скасувалися і виганялися з ужитку слова : Україна, козак, Запорізька Січ…
ХІХ ст. , означене в поступі людства, як століття революцій, гуманізму, весни людства і народів, виявилося лютою зимою: українська мова замерзала, як у льодовику.
Як завелося між людьми письменство, то воно…допомогло їм розвинути свою мову, бо поміж людьми виявились такі митці, що все своє життя призвичаїли до сього діла. Одні складали дзвінкі вірші, додаючи цим краси та виращності вимови; другі писали яскраві оповідання, збагачуючи мову невмирущими зразками; треті митці – виясняли велику таємницю, що її так багато на світі! – і цим ширили людське знання.
Багато такі митці-писменники допомагали кожному народові розвинути його мову і тим високо підносили його угору серед інших народів, бо немало славиться поміж людьми той народ, у якого мова розвинута та збагачена творами всякого письменства.
Але мало знайти мову, треба і самій мові ще знайти щось. Треба зуміти взорувати її на чистім перводжерелі і треба так її скресталізуватм, аби вона лилася невсихаючим струмком,- і от Шевченко це зумів. Мало того, що він знав мову,- він знав щось більшого: знав дух мови…Що значить знати дух мови, я покажу хіба наприкладі.
Всі ми знаємо врочистий тон наших дум. Щось величне, з криці куте, щось божественне й піднімаюче чується в них. І можна їх наслідувати двояким способом. Можна написати характеристичні слова, вирази, комбінувати їх більш-менш зручно і зліпити, зрештою, щось подібне до дум. А можна зовсім їі не наслідувати, не ставити ні одного взятого з дум слова – і все ж наблизитися до первотвору ближче і вірніше, ніж при першім способі. І от почитаймо Шевченка:
У недільку у святую,
У досвітнюю годину,
У славному-преславному
Місті Чигирині
Задзвонили в усі дзвони,
З гаррмати стріляли.
Превелебную громаду
Докупи скликали…
Яка сила, яка міць залізокутих слів! І се чоловік писав не під безпосереднім подихом України, не на руїнах Січі де-небудь, а в далекім Кос-Аралі, серед пустинь киргизьких, і се сильно підкреслює, як глибоко були заложені в душу Шевченка основи українського слова, коли він на чужині потрафив ткати з них таку чудову ткань…
Українському слову з часів його винекнення… й на всіх історичних шляхах доводилося нелегко.
У відносно ліберальний (гинациду таки не було) хрущовсько – брежнєвський період кількість дітей, що навчалися в українських школах, неухильно зменшувалась. Цей процес продовжувався аж до самого скону СРСР. Якщо в 1985/86 навч. Році українською мовою навчалося 48, 2% дітей республіки, то в 1990/91 навч. році частка дітей зменшилась до 47, 9%. За п’ять років “перебудови” приріст контингенту російськомовних учнів перевищив приріст українськомовного контингенту в 2,7 раза.
Коли врахувати, що українці складають нині майже 73% населення України, то кожна третя дитина позбавлена можливості навчяатися рідною мовою. Жодної школи немає в Криму, де проживає щонайменше сімсот тисяч українців. У процентному відношенні це більше, ніж росіян в Україні в цілому. Однак за кримським ” законом про освіту” обов’язковим предметом є лише російська мова, а українська вивчатиметься за бажанням.
Зате для російської мови створювалися неабиякі привілеї. 1978р. ЦК КПРС і Рада Міністрів відали постанову “Про заходи щодо дальшого вдосконалення вивчення і викладання російської мови в союзних республіках”, 1983р. вийшла постанова “Про додаткові заходи щодо дальшого вдосконалення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік”. У постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР (1984) “Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи” писалося: “У національних школах союзних республік виділяється додатково 2-3 години на тиждень у II-XI классах на вивчення російської мови”.
І тоді, коли срудовані ідеологи монархії вже й не збиралися справляти панахиду над українським словом, бо гробокопачі добре потрудилися до них, раптом залунав живий сміх Енея, світ потрясло “Реве та стогне Дніпр широкий…” і з-під каламутних хвиль випливла, щоб уже ніколи непотонути, чарівна ” Русалка Дністровая”.
Від 1926 до 1989 р. російське населення України збільшилося із 2 677 166 до 11 355 582 осіб, тобто у 4,2 раза, а українське – після всіх возз’єднань! – з 23 218 860 до 37 419 053 ( в 1,6 раза).
Всі біди нашого народу пішли, може, від того, що наші працівники рішили питання мови і стали орати чужий переліг. А між тим народ, що жив тисячу літ і творив свою мову, і говорили нею покоління, докладаючи кожний свою цеглину, сей народ мав право сподіватися, що до нього заговорять його мовою. І той, хто се зробить, хто зуміє зібрати скарби тої мови і вернути самому народові в облагороженій формі, – той тим самим вжиє для своїх творів такого цементу, котрий не дасть їм розвалитися віки.
Мова така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову то вже буде смерть задля його душі, смерть задля всього того, чим він відрізнявся від других людей. Він повинен буде загинути – стати іншим народом.
Список використаної літератури:
1. Панас Мирний “Рідна мова”
2. Борис Харчук “Слово і народ”
3. ” Про мову”
4. Гнат Хоткевич “Цим Шевченко великий”
5. В. Іванишин, Я. Радевич-Винницький “Мова і нація”
(2 votes, average: 5.00 out of 5)